Справа № 159/8480/24
Провадження № 2-о/159/63/25
08 квітня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді Лесика В.О.,
за участі секретаря судовихзасідань Куптій Ю.В.,
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Стислий зміст вимог заявника.
У грудні 2024 року заявник звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, зокрема, прохає ухвалити рішення, яким встановити факт, що вона є членом сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - свого батька, який був військовослужбовцем Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій, а також встановити факт її перебування на повному утриманні свого батька ОСОБА_5 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Свої вимоги мотивує тим, що встановлення зазначених фактів дає їй право на отримання пільг та виплат, як члену сумипередбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 2 якої встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вказує, що під час звернення до Міністерства оборони України щодо питання отримання одноразової допомоги їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона є повнолітньою особою та не перебувала на утриманні свого батька, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій
Незважаючи на те, що вона є повнолітньою, однак на момент смерті вона повністю була на утриманні свого батька, оскільки у період з 01.09.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 навчалася на денній формі навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича,батько надавав грошові кошти та оплачував їй навчання.
Зазначила, що для отримання одноразової грошової виплати та відповідних пільг їй як дочці загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 необхідно в судовому порядку довести статус члена його сім'ї та факту перебування на утриманні свого батька ОСОБА_5 , на момент його смерті яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стислий виклад позиції інших учасників справи.
Представник заінтересованої особи- Міністерства оборони України подав пояснення у якому заперечує наявність встановлення фактів з огляду на те, що вбачає наявність спору про право, оскільки на його думку вважає, що спір стосується про право на отримання виплат, передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022, а тому не може розглядатися у порядку окремого провадження.
Окрім цього, вказує на те, що заявницею не долучені докази перебування на утриманні у загиблого батька, у тому числі довідок з Головного управління Державної поаткоовї служби України, відомостей про доходи заявниці та загиблого батька по даний час, тощо.
За таких обставин просить у задоволенні заяви відмовити повністю.
Представник заінтересованої особи- ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у відсутності представника за наявними матеріалами справи.
Представник заінтересованої особи- ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. Будь-яких клопотань та заперечень не подано.
Заінтересована особа ОСОБА_3 , звернулась до суду із письмовими поясненнями, в яких заяву підтримує повністю, визнає факт того, що її дочка ОСОБА_2 була членом сім'ї свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебувала на його повному утриманні.
Заінтересована особа ОСОБА_4 , звернулась суду із письмовими поясненнями, в яких заяву підтримує повністю, визнає факт того, що її внучка ОСОБА_2 була членом сім'ї її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебувала на його повному утриманні.
Окрім цього, в своїх поясненнях вказує, що на моментом своєї смерті її син ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 та мав на утриманні дочку (її внучку) ОСОБА_2 ,яка на той період навчалась у вищому навчальному закладі.
Рух справи в суді.
Заява надійшла до суду 20.12.2024 року.
06.01.2025 року відкрито провадження у справі з викликом учасників судового розгляду.
В судовому засіданні представник заявника, заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим серії НОМЕР_1 .
Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 доводиться, що батьки заявника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 17.02.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ковельського міського управління юстиції у Волинській області.
Копією договору № 13/3488 від 14.08.2019 про надання освітніх послуг укладеним між навчальним закладом Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та ОСОБА_3 доводиться, що ОСОБА_2 була студентом денної форми навчання у період з 01.09.2019 року по 30.06.2023 року, за спеціальністю «Філологія». Навчалася на контрактній формі навчання, розмір якого становило за весь час навчання 94000 грн.
Витягами з реєстром територіальної громади доводиться,що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрована з 14.08.2023 року за адресою АДРЕСА_1 .
Копією довідки виданою 28.06.2023 Колодяжненською сільською радою Ковельського району Волинської області доводиться, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Склад сім'ї померлого на день смерті складав: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Воронівка Одеського району Одеської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 . Смерть пов'язана із захистом Батьківщини та виконанням службових обов'язків, що підтверджується сповіщенням сім'ї про загибель та копією свідоцтва про поховання.
Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначеннями і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024, доведено, що розглянувши подані документи пов'язані із призначенням і виплатою одноразові грошові допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про повернення таких документів на доопрацювання посилаючись на п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, а саме: матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного солдата ОСОБА_5 в розмірі 2/3 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 10 000 000,00 грн. у рівних частках кожному.
Довідками Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та форми ОК-7 стверджується, що ОСОБА_2 за звітний 2023 рік не отримала ніяких доходів, а за 2024 рік отримала 2072,24 грн. для пенсії.
Окрім іншого, судом досліджені чеки долучені до матеріалів справи,відповідно доводиться той факт, що батько заявниці ОСОБА_5 перераховував їй грошові кошти.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Так, звертаючись до суду із заявою ОСОБА_2 просила встановити факт про те, що вона є членом сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - свого батька, який був військовослужбовцем Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій, а також встановити факт її перебування на повному утриманні свого батька ОСОБА_5 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України заперечує наявність встановлення фактів з огляду на те, що вбачає наявність спору про право, оскільки на його думку вважає, що спір стосується про право на отримання виплат, передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022, а тому не може розглядатися у порядку окремого провадження.
Однак, суд відхиляє такі доводи представника заінтересованої особи Міністерства оборони України з наступних мотивів.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Заявник звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що вона є членом сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - свого батька, який був військовослужбовцем Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій посилалася на те, що встановлення такого факту дає їй право на отримання виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Разом із тим, Постановою № 168 визначено, що сім'ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.
Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та Постановою Верховного суду від 19 лютого 2025 року.
Відтак, з огляду на викладене суд не вбачає наявності спору про право між заявником та Міністерством оборони України.
Що стосується вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту про те, що вона є членом сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - свого батька, який був військовослужбовцем Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій та встановлення факту її перебування на повному утриманні свого батька ОСОБА_5 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
При цьому, в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 вказано, що для вирішення вимоги про встановлення факту перебування на утриманні, суду слід встановити чи перебувала заявниця на повному утриманні безвісно зниклої особи, а повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги годувальника. Якщо крім допомоги, що надавалася безвісно відсутнім військовослужбовцем, заявниця мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Крім того, утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого.
Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, військовослужбовець взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку безвісно відсутнього та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, які можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Отже, аналізуючи вищевказані вимоги закону можна дійти висновку, що предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно вимог ч.4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.
Як зазначила заявниця, що вона є членом сім'ї свого батька ОСОБА_5 , із яким вони разом проживали, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, а також беручи до уваги той факт, що в силу життєвих обставин, які не залежали від волі заявниці, вона перебувала на повному утриманні свого батька, у неї виникла необхідність у встановленні відповідного факту в судовому порядку.
Крім того, як до, так й після вступу до лав Збройних Сил України ОСОБА_5 здійснював грошові перекази на банківську карту ОСОБА_2 .
Зокрема, наданими ОСОБА_2 довідками Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та форми ОК-7 стверджується, що вона за звітний 2023 рік не отримала ніяких доходів, а за 2024 рік отримала 2072,24 грн. для пенсії.
З огляду на те, що ОСОБА_2 за час суміжного проживання з батьком проживання, була пов'язана спільним побутом, та перебувала при цьому на повному утриманні у свого батька ОСОБА_5 , оскільки необхідність полягала у навчанні на денній формі в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича не давала їй можливості працювати та забезпечувати себе, суд вважає, що ОСОБА_2 доведено той факт, що грошові кошти надані її батьком були для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як вбачається зі ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Також судом встановлено, що заявник позбавлена можливості підтвердити вказані факт в позасудовому порядку.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців призначається і виплачується, крім інших випадків, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 вказаного Закону передбачено, що у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Таким чином, встановлення відшукуваного факту має юридичне значення для набуття заявником права на отримання одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності надані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 надано належні та допустимі докази на підтвердження факту того, що вона належала до членів сім'ї батька та перебування на утриманні батька, який загинув під час безпосередньої участі у бойових діях, а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 76-81, 259, 293-294, 263 -265 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , була членом сім'ї батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4
Встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на утриманні батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судовий збір залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 14.04.2025.
Головуючий: В.О.Лесик