Справа № 643/6716/24 Головуючий 1 інстанції: Сугачова О.О.
Провадження №33/818/478/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
09 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Московського районного суду м.Харкова від 24 січня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, ОСОБА_1 18.06.2024 о 03:30 годині, по пр-ту Героїв Харкова, б.135-А у м.Харкові, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», тест №365, результат огляду позитивний та становить 2,00 % проміле. З результатом огляду водій ОСОБА_1 не був згоден, але від проходження огляду у медичному закладі охорони здоров'я з метою підтвердження стану алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що він не керував транспортним засобом, його не зупиняли працівники поліції, а порушення координації рухів було внаслідок побиття, оскільки, коли він чекав свою знайому, до нього підійшли незнайомці та вступили із ним у конфлікт, внаслідок чого йому було спричинені тілесні ушкодження та пошкоджено автомобіль власника ОСОБА_2 . Вказує на те, що він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору, який показав наявність алкоголю, однак із даним результатом не погоджувався, оскільки не вживав алкогольних напоїв. Звертає увагу на те, що у нього не було ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було безпідставно запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що газоаналізатор, за допомогою якого він проходив огляд, взагалі проходив перевірку калібровки. Поряд із цим, Драгер не внесений до «Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення» та не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. На думку апелянта, акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд складені пізніше, тому він про них взагалі не знав.
В судові засідання Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Зокрема, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 був призначений в Харківському апеляційному суді на 16 годину 15 хвилин 03 березня 2025 року (арк.35).
10 лютого 2025 року на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим повідомленням, яку 14 лютого 2025 року ОСОБА_1 особисто отримав, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. 37, 39).
03 березня 2025 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки він є волонтером громадської організації «Волонтери Харківщини» та 03 березня 2025 року буде відсутнім в м.Харкові (арк.40, 41).
Крім того, 03 березня 2025 року від інспектора УПП в Харківській області Бородіної А.О. надійшло клопотання про розгляд справи ОСОБА_1 за її відсутністю, у зв'язку із службовою необхідністю та дією воєнного стану на території України (арк.42,43).
Враховуючи заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, апеляційний розгляд відкладено до 16 години 00 хвилин 12 березня 2025 року (арк. 44).
Згідно доповідної помічника судді Акопян Т.О. від 04 березня 2025 року, повідомити ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку не надалось можливим, оскільки на неодноразові телефонні дзвінки за номером мобільного телефону НОМЕР_2 , оператором мобільного зв'язку повідомлено, що «Абонент не в мережі». Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в Харківському апеляційному суді було повідомлено його мати, ОСОБА_2 , яка зазначила про те, що ОСОБА_1 не зможе прибути до суду апеляційної інстанції, оскільки виконує волонтерську діяльність та наразі перебуває поза межами міста Харкова (арк.45, 46).
Крім того, 04 березня 2025 року на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим повідомленням, яка 12 березня 2025 року повернулась на адресу Харківського апеляційного суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.48-49)
Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 04 березня 2025 року судова повістка про виклик до суду на 16 годину 00 хвилин 12 березня 2025 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.47).
У зв'язку із неявкою учасників у судове засідання Харківського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відкладено до 16 години 05 хвилин 09 квітня 2025 року (арк.50).
Харківським апеляційним судом 21 березня 2025 року була направлена судова повістка з рекомендованим повідомленням про день, час та місце апеляційного розгляду на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , однак 31 березня 2025 року повернулась на адресу апеляційного суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.51-53).
Крім того, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 21 березня 2025 року судова повістка про виклик до суду на 16 годину 05 хвилин 09 квітня 2025 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.51).
У судове засідання апеляційного суду від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи, до Харківського апеляційного суду не надійшло.
Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2012 року у справі «Пелевін проти України»).
Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження. Процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який, у першу чергу, мав би цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Поряд із цим, у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні відомості про те, що ОСОБА_1 цікавиться розглядом його апеляційної скарги в апеляційному суді.
Слід також зазначити, що, у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, інформація про кожне судове засідання оприлюднюється на офіційному веб-порталі Судової влади України, у тому числі у мобільному застосунку Порталу Дія, та учасники справи не були позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань в суді апеляційної інстанції, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Враховуючи наведене, а також те, що судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних засобів для забезпечення ОСОБА_1 у судовому засіданні, клопотань від останнього про відкладення розгляду його апеляційної скарги до суду не надходило, беручи до уваги вимоги ст.ст. 268, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №901838 від 18 червня 2024 року, в якому зазначено про те, що 18 червня 2024 року о 03 годині 30 хвилин в м.Харкові, пр. Героїв Харкова, б.135А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz GLK 220 CDI 4MATIC, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, тест 365, результат огляду становить 2,00 % проміле. З результатом огляду водій ОСОБА_1 не згоден, від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров'я з метою підтвердження стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.3).
Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та отримання його копії, водій ОСОБА_1 відмовився (арк. 3,4).
Згідно рапорту інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанту поліції Бородіної А.О., 18 червня 2024 року близько о 03:40 за адресою: м. Харків, Героїв Харкова, б.129, екіпажем 2203 було виявлено учасника ДТП, який здійснив наїзд на бордюр, ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , авто Mercedes-Benz GLK 220 CDI 4MATIC, державний номерний знак НОМЕР_1 , складено протокол серії ААД898584 за ст.124 КУпАП. Під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Громадянин ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, результат огляду позитивний - 2,00 % проміле, з результатом не згоден. Було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я (КНП ХОР ОКНЛ) відмовився під відеофіксацію. Складено протокол серії ААД №901838 за ч.1 ст.130 КУпАП п.п.2.5 ПДР України. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, авто залишилось на місці зупинки транспортного засобу без порушень правил дорожнього руху. Потім під розписку авто вищевказане забрав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.13).
З копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №898584 від 18 червня 2024 року вбачається, що 18 червня 2024 року о 03 годині 30 хв. в. м.Харкові, пр-кт Героїв Харкова, б.135А, керуючи автомобілем Mercedes-Benz GLK 220 CDI 4MATIC, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду (бордюрний камінь), що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та іншого майна (бордюрний камінь), чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП (арк.14).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 18 червня 2024 року, в яких останній зазначив про те, що він 18 червня 2024 року їхав на своєму авто Mercedes-Benz GLK 220 CDI 4MATIC, державний номерний знак НОМЕР_1 , та наїхав на бордюрний камінь, пошкодив колесо, після чого чекав на допомогу. Допомоги БШМД не потребує, до працівників поліції претензій не має (арк.8).
Згідно зобов'язання ОСОБА_1 від 18 червня 2024 року, останній зобов'язувався не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння та зникнення ознак сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовився від підпису (арк.11).
З розписки ОСОБА_3 від 18 червня 2024 року вбачається, що він за проханням свого товариша, 18 червня 2024 року о 06:00 зобов'язується перепаркувати автомобіль Мерседес бенз НОМЕР_1 без порушень Правил дорожнього руху та не пустити гр. ОСОБА_1 до керування транспортного засобу (арк.12).
Відповідно до відомостей роздруківки газоаналізатору «Drager Alcotest 7510», вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі складав 2,00 % проміле. Разом з цим, ОСОБА_1 відмовився від підпису (арк.7).
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Однак, ОСОБА_1 відмовився від підпису (арк.9).
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КНП ХОР ОНКЛ від 18 червня 2024 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, але огляд у медичному закладі не проводився (арк.10).
У матеріалах справи також наявний відеозапис події від 18 червня 2024 року за участю ОСОБА_1 (арк.5).
Зокрема, з відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції зі свого автомобіля прямують до автомобіля, яке стоїть біля узбіччя дороги із увімкненими сигналами аварійної зупинки, з водійського сидіння якого вийшов, як потім з'ясувалось, ОСОБА_1 . Працівники поліції запитують у водія, що трапилось та запитали, чи потрібна йому медична допомога. ОСОБА_1 від медичної допомоги відмовився та пояснив, що поліція вже була, а також те, що він їхав «з тусовки», де йому розбили обличчя та пробили колесо. Після того, як працівники поліції запропонували написати пояснення, ОСОБА_1 повідомив, що це він сам їхав, вдарився колесом від бордюр та обличчям від руль, ніяких заяв писати не буде, до працівників поліції претензій не має. Працівник ознайомив ОСОБА_1 із ст.63 Конституції України. Працівник поліції записав зі слів ОСОБА_1 його пояснення, після чого зачитав їх та надав для підпису водію. ОСОБА_1 погодився із поясненнями, та поставив свій підпис. На питання поліцейського, ОСОБА_1 ще раз підтвердив про те, що він сам щойно їхав на цій машині та сам випадково врізався. Працівники поліції, після перевірки документів, наданих ОСОБА_1 , повідомили, що вбачають у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» або відмовитись від нього, на що ОСОБА_1 добровільно погодився та пояснив, що він дійсно «п'яний», оскільки вживав алкогольні напої, а саме «джин» та «пиво». Поліцейський повідомив, що огляд буде проводитись за допомогою газоаналізатору Драгер та робить пробний забір повітря, який показав, що алкоголю немає. Після цього водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 2,00 % проміле. При цьому, на запитання поліцейського, чи згоден ОСОБА_1 із результатом, останній повідомив, що згоден (відео «export-i6q31»,0:23:294, відео «export-x5lce», 0:23:27). Працівники поліції почали складати адміністративний матеріал. Працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 із ст.63 Конституції України та ст.267 КУпАП, а також з протоколом про адміністративне правопорушення. Однак, ОСОБА_1 заперечив результат огляду на стан алкогольного сп'яніння, та відмовився від підписання будь-яких документів. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не погодився із результатом огляду за допомогою газоаналізатора Драгер та відмовився від підпису, працівник поліції запропонував останньому проїхати до відповідного медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 категорично відмовився (відео «export-362zl», 01:27:23).
Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції: визнання ним керування транспортним засобом; законність вимоги працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння; проходження ОСОБА_1 огляду на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» з подальшою відмовою від проходження огляду у відповідному медичному закладі; складання працівниками поліції адміністративних матеріалів, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Оспорюючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченому чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відсутні відомості керування ним транспортним засобом, є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи, зокрема відеозапису, з якого вбачається, що під час розмови з працівниками поліції, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, вказував, що саме він керував транспортним засобом та вдарився від бордюр, а також пояснював, що вживав алкогольні напої, що спростовує доводи апелянта в цій частині та свідчать про намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не мав ознак алкогольного сп'яніння, а, відтак, ці ознаки не могли бути встановлені співробітниками поліції, що на його думку свідчить про безпідставність висунутої вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки особиста суб'єктивна оцінка водієм свого стану не звільняє його як від обов'язку виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння, передбачену п. 2.5 Правил дорожнього руху, так від адміністративної відповідальності за невиконання такої вимоги.
Поряд із цим, працівником поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів (арк.3).
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд, відповідно до ч.7 Інструкції, проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер. Водій ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат якого показав 2,0 % проміле, з яким він погодився (відео «export-i6q31»; 0:23:29). Крім того, ОСОБА_1 пояснював, що напередодні вживав алкогольні напої, а саме «джин» та «пиво». Однак, через деякий час почав все заперечувати та відмовився від підпису будь-яких документів.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушення працівниками поліції вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а також порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.
Доводи апеляційної скарги про долучення до матеріалів справи направлення особи на проходження обстеження щодо стану сп'яніння та акт огляду на стан сп'яніння пізніше, у зв'язку з чим, він не знав про їх наявність, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17 грудня 2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, п. 13 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу - має бути долучено до матеріалів адміністративного провадження.
Таким чином, наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія на стан алкогольного сп'яніння та акту огляду на стан сп'яніння, не впливає на кваліфікацію ОСОБА_1 правопорушення, оскільки наявність зазначених документів має правове значення для лікаря медичної установи, який у цьому випадку повинен провести медичний огляд.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, тому складання та долучення до матеріалів справи направлення безумовно є недоцільним.
Твердження ОСОБА_1 про те, що Драгер не внесений до «Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення» та не містить оцінки відповідності та державної реєстрації, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки під час проходження огляду на стан сп'яніння та розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не був позбавлений права заявляти клопотання про надання відповідних дозвільних документів, які надають можливість поліцейським використовувати прилад Драгер 7510 під час огляду на стан алкогольного сп'яніння. Більш того, ОСОБА_1 не заявив такого клопотання і під час апеляційного розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо не проведення своєчасної калібровки газоаналізатору «Drager Alcotest 7510» з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року №1314-VII термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Згідно роздруківки тесту приладу «Drager Alcotest 7510», ARМF 0256, остання повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відбулась 05 грудня 2023 року, тобто до закінчення терміну повторної повірки приладу. Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП, отримав 24 листопада 2023 року посвідчення водія серії НОМЕР_3 (арк.6), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Таким чином, всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази, апеляційний суд визнає такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено та під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков