Справа: № 629/1928/25 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/452/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
465/25
Категорія: застосування запобіжного
заходу підозрюваному
08 квітня2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме підозрюваного та його іншого захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 03 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 17 травня 2025 року.
Вимоги апеляційних скарг, з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування оскаржуваної ухвали та про постановлення нової про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підставу для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема слідчим, крім наявності «розумної підозри» у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Навіть при існуванні таких ризиків, на які посилається слідчий, не доведено обставини щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. У такому ж випадку суд вправі обрати більш м'який вид запобіжного заходу ніж той, що зазначений у клопотанні - цілодобовий домашній арешт.
Крім того, вказує, що підозрюваний зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровані його брат та мама, які можуть зі свого боку посилити контроль за поведінкою ОСОБА_8 .
Також, підозрюваний має низку захворювань, а тому йому необхідна медична допомога та проведення медичного обстеження.
Отже, вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт буде доцільним для забезпечення виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню можливих ризиків і співрозмірним вчиненим кримінальним правопорушенням.
З вказаним рішенням не погодився також інший захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , який в свою чергу, просить про скасування ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 03 2025 року та про постановлення нової, якою просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою з можливістю працювати та матеріально забезпечувати свою родину.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні взагалі відсутні належно доведені підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України є лише припущенням органу досудового розслідування, оскільки їх існування не доведено жодним доказом.
Вказує, про відсутність доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому діянь.
Вказує, що не доведено, чому мета застосування запобіжного заходу (ч. 1 ст. 177 КПК України) не може бути досягнута за умови застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, наприклад особистого зобов'язання.
Вказує, що слідчим суддею не було враховано того, що ОСОБА_8 , будучи раніше судимим без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ніколи від слідства і суду не переховувався і досудовому розслідуванню та судовому розгляду не перешкоджав.
На переконання апелянта не ґрунтуються на доказах і висновки суду про те, що ОСОБА_8 не одружений, дітей не має, тобто не має соціальних зв'язків, офіційних джерел існування, заощаджень, оскільки слідству достовірно відомо про тривале проживання ОСОБА_8 у цивільному шлюбі та утримання двох неповнолітніх дітей. Він весь час спільного проживання працював і утримував родину, є для дітей фактичним батьком, а також утримував та допомагав літній та хворій матері.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просив про задоволення його апеляційної скарги та про скасування ухвали слідчого судді як незаконної та необґрунтованої.
Крім того, заявив клопотання про дослідження у судовому засіданні апеляційного суду долучених ним письмових пояснень свідків.
Прокурор у кримінальному провадженні не вбачав підстав для задоволення апеляційних скарг захисників, вважаючи рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвоката ОСОБА_9 про дату та час розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останніх не надходило. На особистій участі не наполягали.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваного та його захисника ОСОБА_9 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Колегія суддів, порадившись на місці, вважає за необхідне клопотання адвоката ОСОБА_7 задовольнити, дослідивши долучені ним пояснення свідків та надавши їм оцінку у нарадчій кімнаті під час постановлення ухвали.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника підозрюваного, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників підозрюваного задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221110000368 від 19 03 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.03.2025 року близько 17-00 години ОСОБА_8 перебував за адресою: АДРЕСА_1 поверху вищевказаного будинку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в нього раптово виник умисел на вчинення хуліганства з застосуванням заздалегідь заготовленого спеціального пристрою - пістолету моделі «SUR - TT 33».
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з хуліганського мотиву, з використанням малозначного приводу, з метою показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, взяв заздалегідь заготований пристрій для вчинення хуліганських дій пістолет моделі «SUR - TT 33», тримаючи пістолет в руці, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, натиснув на спусковий гачок пістолета та здійснив 7 пострілів у бік вулиці через відчинене вікно на першому поверсі квартири, де неподалік перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші.
Далі за вказаним фактом за повідомленням громадян на місце події за вищевказаною адресою, а саме: АДРЕСА_2 прибули співробітники поліції в кількості 2 екіпажів, а саме: наряд ГРПП «Домаха - 36» у складі інспектора ВРПП лейтенанта поліції ОСОБА_13 та поліцейського ВРПП старшого сержанта поліції ОСОБА_14 та наряд поліції «Домаха-38» у складі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 та старшого сержанта поліції ОСОБА_16 .
Після чого, ОСОБА_8 побачивши працівників поліції через відчинене вікно квартири, не реагуючи на законні вимоги припинити свої дії, продовжив вчинення хуліганських дій тримаючи пістолет в правій руці, демонструючи реальність своїх намірів на повторене застосування зброї, з метою спричинення тілесних ушкоджень присутнім, перезарядив вище вказаний пістолет, створивши своїми діями реальну загрозу для життя і здоров'я поліцейських та громадян, виказав на їх адресу погрози здійснення пострілів, які присутні особи сприймали як реальні, при цьому супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. Злочинні дії були припинені працівниками поліції о 18-23 19.03.2025 року.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 грубо порушено громадський порядок з 17-00 години по 18-23 годину 19 березня 2025 року.
20 03 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Того ж дня слідчий звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п. 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, враховуючи повідомлену ОСОБА_8 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яке передбачене покарання на строк від 3 до 7 років позбавлення волі, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Беручи до уваги той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_8 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, оскільки ОСОБА_8 є особою неодноразово судимою за тяжкі кримінальні правопорушення, має не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, не виключена можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, прокурор наголосив, що під час допиту сам підозрюваний, виправдовуючи свої протиправні дії послався на його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
В той же час, колегія суддів констатує, що не виключена імовірність, у разі чергового доведення себе до стану алкогольного сп'яніння, вчинення ОСОБА_8 нового кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються ОСОБА_8 , а саме того, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого з особливою зухвалістю, що супроводжувалося опором представникам влади, до того ж із застосуванням заздалегідь заготовленого спеціального пристрою для нанесення тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Аналізуючи твердження захисника ОСОБА_7 щодо відсутності обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих діянь та отримання доказів у кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, колегія суддів виходить з того, що на цьому етапі кримінального провадження, вочевидь є недостатніми суб'єктивні твердження та оціночні судження сторони захисту щодо його незгоди зі змістом оголошеної підозри.
Колегія суддів керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Твердження захисника про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме перебуває у цивільному шлюбі та утримує двох неповнолітніх дітей, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вказані обставили не стали стримуючими факторами для підозрюваного при вчиненні протиправних діянь, а самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Посилання захисника ОСОБА_9 на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 низки захворювань, необхідність медичної допомоги та проведення медичного обстеження, на думку колегії суддів не є обов'язковою підставою для пом'якшення останньому запобіжного заходу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що підозрюваний позбавлений можливості отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора. Не надано також апелянтом і доказів неможливості, у зв'язку із хронічними захворюваннями, його перебування в умовах СІЗО.
Крім того, колегія суддів констатує, що під час перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора будь-яких письмових заяв про порушення його права, шляхом ненадання йому медичної допомоги матеріали справи не містять.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що, наразі, «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою. А тому, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно останнього.
Щодо інших доводів апеляційних скарг захисників, які, на думку останніх є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 03 2025 року про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного за ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 17 05 2025 року включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - адвоката ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4