Справа № 638/6451/23 Головуючий суддя І інстанції Тимченко А. М.
Провадження № 22-ц/818/911/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої внаслідок ДТП
03 квітня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
У червні 2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20.08.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та ТОВ «КАРБОЛАЙН» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 20.720801.0601-0101, забезпечений транспортний засіб «Ford Tourneo» д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказала, що 04.12.2020 року о 16:45 год у м. Харкові по вул. Сумській, 85, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ford Tourneo» д.н,з. НОМЕР_1 . Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Ford Tourneo», який був застрахований у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» Винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/18127/20 від 29.01.2021 року. За заявою страхувальника, відповідно до страхового акту № 20.0601-0101 розмір страхового відшкодування склав 88676,16 грн, яке було виплачено потерпілому страхувальнику у лютому 2021 року.
Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортні засобів в ПрАТ «УПСК» № АР/9166027 з лімітом за завдання шкоди 130000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» 08.04.2021 року звернулась до ПрАТ «УПСК» з претензією №51-2718 на суму сплаченого страхового відшкодування. 17 серпня 2021 року на електронну адресу представника ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» надійшла відповідь про суму відшкодування відповідно до претензії № 51-2718 від 08.04.2021 р., а якій зазначено, що до рахунку на 110845,20 застосовано знос з коефіцієнт 0,8, згідно з договором, тому розрахунок суми відшкодування має такий вигляд СВ=26736,00+6384,00+77725,20*0,8=64425,90 (сума виплати з дисконтом - 57983,31 грн.).
16.09.2021 року ПрАТ «УПСК» здійснило виплату ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» в розмірі 51540,72 грн. Таким чином, до ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
08 червня 2021 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ АССІСТАНС Україна» укладене Договір № 2 ТАУ про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з додаткового відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» до ОСОБА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ АССІСТАНС Україна.
18 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ АССІСТАНС Україна» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 1807 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ АССІСТАНС Україна» до ОСОБА_2 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зазначає, що представник ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору, із претензією про відшкодування збитків, однак, оскільки відповідач відмовився виконувати вимоги претензії, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
На підставі вищевикладеного, ФОП ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 24250,26 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, вирішити питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі міститься клопотання про залучення до участі у справі третьої особи-Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681.
Апеляційна скарга мотивована тим, щорішення незаконне, необґрунтоване, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга за своїм змістом є аналогічною доводам позовної заяви.
Вказала, що у письмових поясненнях ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь первісного кредитора у розмірі відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка дорівнює вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля з врахуванням коефіцієнту зносу 0,39% у сумі 51540,72 грн, а тому різницю у сумі 24250,26 грн між фактичним розміром шкоди 88676,16 грн і страховою виплатою 51540,72 повинна відшкодувати відповідач ОСОБА_2 , як винна особа, яка завдала шкоду. При цьому у страховика відповідача ПрАТ «УПСК» не виникло обов'язку з відшкодування вказаної різниці незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності) за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 13 червня 2019 року №АР/9166027.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Горенко О.І. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Зауважила, що поза увагою суду залишилася відсутність у позивачки ОСОБА_1 права та підстав для звернення з цим позовом у розумінні ст. 4 ЦПК України: Надані позивачкою договори про відступлення права вимоги та додатки до них (а.с.57-64) не доводять переходу права вимоги від страхової компанії «Ю.Ес.Ай» до позивачки ФОП ОСОБА_1 , в частині вимог до відповідачки ОСОБА_2 .
Вказано, що на підставі рахунку-фактури № АСО-003075 від 08.12.2020 р., відповідно до умов договору страхування, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» було розраховано суму страхового відшкодування, та визначено, що вартість відновлювального ремонту (без врахування деталей, що замінюються) складає 110845,20 грн, сума страхового відшкодування 88676,16 грн. Якщо 110845,20 гр. помножити на коефіцієнт 0,8, про який зазначає у позовній заяві позивачка (сторінка друга позовної заяви - а.с.1) на а.с.56, то отримаємо саме 88 676,16 грн. Доводи про коефіцієнт 0,39, про який зазначено в апеляційній скарзі позивачки, - у позові, який розглянув суд першої інстанції, - не було зазначено, а тому вони є безпідставними.
Зазначено, що матеріали справи на момент ухваленні рішення суду першої інстанції не містили доказів на підтвердження вказаної у позовній заяві сплати ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування будь-кому, а тому суд першої інстанції обґрунтовано покликався на цю обставину у своєму рішенні. Позивачем не доведено, що вони у порядку регресу отримали від ПрАТ «УПСК» зазначену у позові суму в рахунок відшкодування сплаченого потерпілій особі страхового відшкодування. У якості єдиного доказу такої сплати ПРАТ «УПСК» та розрахунків між страховими компаніями позивачка надала неналежний доказ - ніким не посвідчену роздруківку електронного листа від 17 серпня 2021 року, яку суд першої інстанції слушно визнав недопустимим (а.с.56)..
Отже позовні вимоги не доведено належними доказами, позов не обгрунтований, заявлений до неналежного відповідача; вимоги суперечать правовій позиції Великої палати Верховного суду, викладеній у постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Звертає увагу суду першої інстанції, що на момент ДТП 04 грудня 2020 року цивільна відповідальність відповідачки була застрахована у страховій компанії ПрАТ «УПСК» згідно полісу №АР/9166027 з лімітом за завдання шкоди 130 000 гривень, франшиза 0,00 гривень (а.с.96, 50). За таких обставин, оскільки розмір завданих збитків не перевищує ліміт страхового відшкодування (130 000 грн.), зазначений у страховому полісі відповідачки ОСОБА_2 , - належним відповідачем за цим позовом має бути страхова компанія УПСК.
Просить надати критичну оцінку Звіту про визначення вартості матеріального збитку, який міститься на стор.25 справи, складеному 29.12.2020 року у місті Київ: Так, - у преабмулі цього звіту (а.с.25) зазначається, що договір на проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу ТДВ СК «Ю.Ес.АЙ» укладено 27 березня 2019 року ТОВ «ЕАК Фаворит» за дорученням від власника КТЗ ТОВ «Карболайн», тобто майже за рік до дати ДТП (04.12.20220)Ні відповідачка, ні страховик відповідачки залучені до проведення оцінки збитку не були. Вважати цей звіт достовірним за таких обставин неможливо.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2025 року залучено Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681; адреса: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок, 40; пошта info@upsk.com.ua; Телефон +380 (44) 463-64-21, +380 (44) 230-86-38) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі № 638/6451/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Надіслано Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» копії наступних документів: цієї ухвали, позову ФОП ОСОБА_1 , рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року та апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 . Надано Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» строк сім днів з дня отримання згаданих документів для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст. 263 ЦПК України:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» після виплати страхового відшкодування потерпілій особі за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», який є страховиком потерпілої особи, виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, а саме у розмірі 88676,16 грн.
Відповідач є винною особою у ДТП, цивільно-правова відповідальність якої на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УПСК» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом № АР/9166027.
Позивач зазначає, що страховик ОСОБА_2 - ПрАТ «УПСК» сплатило на рахунок ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхову виплату у розмірі 64425,90 грн (сума виплати з дисконтом - 57983,31 грн).
Водночас, матеріали справи не містять ані доказів здійснення такої виплати у зазначеному розмірі, ані обґрунтуванням та підстав такої виплати у зазначеному розмірі. Позивачем не доведено, що ані факту звернення до страховика відповідача ПрАТ «УПСК» з претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 88676,16 грн, ані повної чи часткової відмови ПрАТ «УПСК» здійснити таку виплату у визначеному позивачем розмірі, з обґрунтуванням такої відмови відповідно до закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).
Подібні висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
Таким чином, за відсутності доказів того, що згідно із Законом № 1961-IV у ПрАТ «УПСК» не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» у визначеному останнім розмірі, безпідставним є покладання обов'язку з виплати страхового відшкодування, навіть часткового, на ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у встановленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовані.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється.
У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що 20.08.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та ТОВ «КАРБОЛАЙН» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 20.720801.0601-0101, за умовами якого застраховано транспортний засіб «Ford Tourneo» д.н.з. НОМЕР_1 .
04.12.2020 року о 16-45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Сhevrolet Aveo д.н. НОМЕР_3 по вул. Сумській, 85 в м. Харкові, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Ford Tourneo д.н. НОМЕР_1 , який зупинився попереду, внаслідок, чого транспортний засіб Ford Tourneo д.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль Shevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 , який стояв попереду, всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми дiями ОСОБА_2 порушила вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.» та 13.1 Правил дорожнього руху: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.» та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 29 січня 2021 року у справі № 638/18127/20, яка набрала законної сили 09 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Сhevrolet Aveo д.н. НОМЕР_3 , була застрахована ПрАТ «УПСК» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземну транспортних засобів № АР/9166027, з лімітом за завдання шкоди майну - 130000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
07 грудня 2020 року директор ТОВ «КАРБОЛАЙН», як власник застрахованого за договором страхування автомобіля, звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про настання події.
07 грудня 2020 року директор ТОВ «КАРБОЛАЙН» звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» 29 грудня 2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ FORD TOURNEO д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 04.12.2020, з урахуванням ПДВ на запасні частини, дорівнює 83021,44 грн, Вартість відновлювального ремонту - 121 180,09 грн.
Згідно з Рахунком-фактурою № АСО-003075 від 08.12.2020, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням ПДВ, складає 110845,20 грн.
На підставі рахунку-фактури № АСО-003075 від 08.12.2020 р., відповідно до умов договору страхування, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» було розраховано суму страхового відшкодування, та визначено, що вартість відновлювального ремонту (без врахування деталей, що замінюються) складає 110845,20 грн, сума страхового відшкодування 88676,16 грн.
Згідно із Страховим актом № 20.0601-144 від 05 січня 2021 року, ДТП, яка сталася 04 грудня 2020 року за участю автомобіля «Ford Tourneo» д.н.з. НОМЕР_1 , страховиком визнано страховим випадком та на підставі розрахунку суми страхового відшкодування прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «КАРБОЛАЙН» у сумі 88676,16 грн.
Платіжними дорученнями № 30594 від 02.02.2021 р., № 30737 від 03.02.2021 р., № 30850 від 04 02 З р., № 31111 від 05.02.2021 р., № 31315 від 09.02.2021 р., № 31705 від 12.02.2021 р., № 31930 від 16.02.2021 р., № 32120 від 17.02.2021 р., № 32236 від 18.02.2021 р., № 32447 від 19.02.2021 р. сплачено на рахунок ТОВ «КАРБОЛАЙН» страхове відшкодування у розмірі 88676,16 грн.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Як зазначає позивач, страховиком ОСОБА_2 ПрАТ «УПСК» сплачено на рахунок ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхову виплату у розмірі 64425,90 грн (сума виплати з дисконтом - 57983,31 грн.).
Водночас, матеріали справи не містять ані доказів здійснення такої виплати у зазначеному розмірі, ані обґрунтуванням та підстав такої виплати у зазначеному розмірі. Позивачем всупереч визначеного у ст.ст. 12. 81 ЦПК України процесуальному обов'язку доказування - ці обставини не доведені, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити та з'ясувати підстави та розмір субсидіарної відповідальності ОСОБА_2 , яка у контексті обставин цієї справи за змістом норми ст. 1194 ЦК України є похідною від відповідальності страхової компанії ПрАТ «УПСК».
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).
Подібні висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
Встановивши відсутність доказів того, що згідно із Законом № 1961-IV у ПрАТ «УПСК» виконало обов'язок з виплати страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність покладання обов'язку з виплати страхового відшкодування, навіть часткового, на ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у встановленому законом порядку.
Позивачем всупереч зазначеного вище процесуального обов'язку вчасно надати докази на підтвердження підстав та предмету позову, не надано доказів звернення до ПрАТ «УПСК» з претензією про здійснення страхової виплати у розмірі 88676,16 грн, або повної чи часткової відмови ПрАТ «УПСК» здійснити таку виплату.
Долучений до позовної заяви скріншот електронного листа, який не підписаний електронним підписом (а.с. 56) та внаслідок цього відповідно не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки його відсутність унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення, - обґрунтовано визнав недопустимим доказом та не врахував під час розгляду справи.
Роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі №922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі №922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19.
За відсутності в матеріалах справи доказів того, що у страховика відповідача ПрАТ «УПСК» не виник згідно із Законом № 1961-IV обов'язок з виплати страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» у визначеному останнім розмірі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність заявлених вимог до відповідача у даному спорі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегія Ю.М.Мальований.
О. Ю.Тичкова.