01 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 645/6831/23
провадження № 22-ц/818/857/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська ради,
третя особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2024 року у складі судді Сілантьєвої Е.Є.,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 ( надалі Квартира).
В обґрунтування позову зазначено, що вона є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка Квартири. ОСОБА_3 заповіла їй зазначену частку Квартири за заповітом від 05.02.2016 року. Весь час ОСОБА_3 проживала у ОСОБА_4 і більше нікому належне їй майно не заповідала. Її чоловік та батько позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з нею і помер в січні 2017 року, а належну йому частку заповів позивачці, за наслідком чого була відкрита спадщина в 2017 році. Наприкінці 2021 року в зв'язку з втратою матері та негативною епідеміологічною обстановкою на Харківщині та в країні в цілому, спричиненою коронавірусною хворобою, позивачка почувала себе слабко та морально виснажено, до того ж відчуваючи симптоми даної хвороби, зайвий раз не наражалась на небезпеку та намагалась не наражати оточуючих, відмовившись від взаємовідносин з різного роду установами та організаціями. Надалі, з 24.02.2022 року в зв'язку з вторгненням Російської Федерації та збройним захистом суверенітету і територіальної цілісності України територія міста Харкова та Харківської області опинилася в зоні фактичних бойових дій, внаслідок чого склалась вкрай гостра ситуація із реальними загрозами життю та здоров'ю, через що наприкінці лютого 2022 року державним евакуаційним транспортом позивачка була вимушена покинути територію України та евакуюватись до республіки Німеччина. У зв'язку з тривалими бойовими діями та регулярними обстрілами території міста Харкова та Харківської області протягом 2022-2023 років позивачка була вимушена шукати захисту та притулку у Німеччині, а постійна реальна загроза життю та здоров'ю не давали безпечної змоги на повернення додому, де, окрім іншого, знаходились документи на спадщину та на житло. Окремий період часу зайняла бюрократична процедура оформлення притулку та статусу переміщеної особи (переселенця) у республіці Німеччина, що також безпосередньо вплинуло на необхідність знаходження у місці наданого притулку та неможливості довготривалого від'їзду за його межі (оформлення сертифікату про підтвердження фізичної особи від 21.04.2022 року та посвідки на проживання від 04.08.2022 року). Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби і фактичні бойові дії створили позивачці перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, тому вона у шестимісячний строк об'єктивно не мала можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. По поверненню до міста Харкова в листопаді 2023 року кількома нотаріусами Харківського міського нотаріального округу їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відмовлено в складенні та видачі відповідної відмови у відкритті спадкової справи. Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, а тому є достатні підстави визначити додатковий строк, який буде достатнім для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2024 року в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що наведені позивачем аргументи щодо існування перешкод для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть бути підставою для задоволення позову про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом дано неналежну оцінку обставинам у справі та зроблено помилковий висновок про недоведеність позову. На початку березня 2022 року, тобто до спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини, почалось повномасштабне вторгнення російської федерації і Харків опинився у зоні бойових дій. У зв'язку із тривалими бойовими діями та регулярними обстрілами території міста Харковата Харківської області протягом 2022-2023 років позивач залишила Україну та була вимушена шукати захисту та притулку у Німеччині. Постійна реальна загроза життю та здоров'ю не давали їй безпечної змоги на повернення додому, де окрім іншого знаходились документи на спадщину та на житло, що, всвою чергу, унеможливлювало обґрунтоване та змістовне звернення до органів нотаріату чи консульських установ за кордоном навіть поштовим зв'язком. Також, судом не надано належної повноцінної оцінки тривалому періоду запровадження в Україні карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів, що тривали до липня 2023року, в той час як необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (Ковід - 19) створювали суттєві перешкоди для своєчасного звернення позивачки до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як про це зазначено у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 року по справі № 953/8112/20.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.01.1997 року, посвідченого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, квартира за адресою: АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність наступним особам: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений 05.02.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Кореневою С.А.
14.14.2023 року ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , звернувся до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За його заявою державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Синельниковим І.П. відкрита спадкова справа №219П/2023. Відповідно до відомостей, які містяться в інформаційній довідці з реєстру територіальної громади міста Харкова, яка отримана на запит державного нотаріуса та міститься в матеріалах спадкової справи, станом на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В матеріалах спадкової справи №219П/2023 міститься лист, датований 04.07.2023 року за №1065/02-14/П, направлений на ім'я ОСОБА_1 за підписом державного нотаріусу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Синельникова І.П., яким позивачка повідомляється про те, що до цього часу заява про прийняття спадщини від неї до нотаріальної контори не надходила, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вона постійно не проживала, тобто вона вважається спадкоємцем, який не прийняв спадщину.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії зокрема щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до п. 2.1 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини (у тому числі поштовим зв'язком). Таким чином, позивачка мала змогу звернутися із заявою про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса в Україні.
Законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини. Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула. Таким чином, позивачка мала можливість звернутися до консула України в республіці Німеччина із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до пункту 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Таким чином, позивачка мала можливість направити свою заяву про прийняття спадщини, не посвідчену нотаріально, на адресу будь-якого нотаріуса в Україні і таким чином прийняти спадщину.
Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5), відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.
Як на підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач посилається на введення в Україні воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29 червня 2022 року діяли зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено.
Відповідно до п.3 наказу Міністерства Юстиції України № 1118/5 від 11.03.2022 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.
Згідно змісту наказу Міністерства юстиції від 11.03.2022 №1118/5 яким були внесені зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в умовах воєнного або надзвичайного стану та передбачено, що нотаріус може завести спадкову справу і без використання Спадкового реєстру, якщо на певній території доступ до нього обмежений. При цьому, після відновлення функціонування такого реєстру нотаріус протягом п'яти робочих днів має здійснити всі необхідні перевірки.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року в справі №522/17925/16 (провадження № 61-1122св22).
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В супереч вимог вищезазначених процесуальних норм позивачка доказів поважності причин пропуску звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у перший та другий період з часу відкриття спадщини суду не надала.
А саме, ОСОБА_1 не доведено, що з кінця 2021 року по 24.02.202 року вона мала фізичну хворобу або психологічні труднощі, що викликали у неї потреби у зверненні за лікуванням чи допомогою; існували заборони виїзду з країни наданого їй притулку або існуючу у неї неможливість у будь-який спосіб, передбачений законодавством, подати заяву про прийняття спадщини до будь якого нотаріуса України або до консульської установи України в Німеччині. Позивачка також не надала суду доказів звернення до нотаріусів після прибуття в Україну. Також не надала суду постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) Верховний Суд виснував, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку № 296/5. Відтак, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
Таким чином, позивачка не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв'язку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини без поважних причин, а тому відсутні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення їй додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частинами першою-другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_5 , проживав з останньою на час смерті та 14.04.2023 звернувся до 4 - ої Харківської міської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ( а.с. 122 - 126), тобто заявив своє право на спадкове майно.
Проте клопотанням про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості належного відповідача ОСОБА_1 не зверталась, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені апелянтом доводи не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук