Справа №: 643/1795/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1020/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
03 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , з участю потерпілого ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 29 01 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, що має середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання - з 27 грудня 2023 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_7 під вартою, виходячи із розрахунку, один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат відповідно до ст.ст.100, 126 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 27.12.2023 року близько 17-30 години перебував за місцем реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкав разом зі своїм рідним братом ОСОБА_7 . Під час перебування у квартирі у ОСОБА_7 виник словесний конфлікт між ним та його братом на грунті стійких неприязних відносин, які склалися між ними раніше. В ході конфлікту між останніми виникла штовханина та в цей час у ОСОБА_7 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень його брату ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 , діючи з метою реалізації вказаного раптово виниклого злочинного умислу, направленого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своєму брату ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, та, бажаючи діяти саме таким чином, умисно, діючи при цьому швидко та продумано, бажаючи настання наслідків своїх дій у виді завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , у момент коли потерпілий перебував на відстані витягнутої руки від нього, взяв лівою рукою зі столу кухонний ніж, який має колюче-ріжучі властивості, та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, використовуючи його в якості знаряддя злочину, наніс брату ОСОБА_7 два удари по тулубу справа, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини справа, що проникає до правої плевральної порожнини, яке ускладнилося правостороннім гемопневмотораксом (скупчення повітря і крові в плевральній порожнині) та колото-різаного поранення грудної клітини справа, що проникає до правої плевральної порожнини та черевної порожнини з ушкодженням 7-го сегменту печінки, що ускладнилося внутрішньочеревною кровотечою, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
27.12.2023 ОСОБА_7 бригадою невідкладної медичної допомоги був доставлений до КЕНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова», де йому було надано своєчасну кваліфіковану медичну допомогу у зв'язку з чим лікарями збережено життя останнього.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про своє щире каяття у вчиненому та висловив жаль з приводу ситуації, яка склалася.
Докладно виклав своє бачення конфлікту, який стався між ним та його братом 27 грудня 2023 року.
Черговий раз наголосив на тому, що він є не конфліктною людиною. Брат же навпаки, має бурхливий темперамент, любить бути в центрі уваги та фізично має переваги.
У день, коли відбулись події обвинувачений не міг уникнути конфлікту, оскільки потерпілий блокував собою двері у кімнату обвинуваченого та почав погрожувати ОСОБА_7 побиттям. Вказує, що якби не ніж, то невідомо чим би для нього закінчився конфлікт, оскільки він має ряд хронічних захворювань та є фізично слабшим за свого брата.
Вказаний вирок оскаржив захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , який, в свою чергу, посилаючись на суворість призначеного обвинуваченому покарання просить про його зміну та про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України просить звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком - 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на час призначення покарання йому виповнилось повних 65 років, тобто він є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, вибачився перед потерпілим, а потерпілий вибачив обвинуваченого та просив призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, в ході судового слідства сприяв встановленню істини по справі, щиро покаявся, надавав потерпілому допомогу.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 просили про задоволення апеляційних скарг та про пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання.
Прокурор не вбачала підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Потерпілий ОСОБА_7 також не заперечував проти задоволення апеляційних скарг та вважав за можливе пом'якшити обвинуваченому призначене йому покарання.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, приймаючи рішення, керується правовими висновками Верховного Суду, що зазначені у ряді рішень, зокрема у постанові від 17 травня 2018 року по справі № 727/5268/17, у постанові від 14 квітня 2020 року по справі № 752/6791/18 та в інших.
У вказаних постановах Верховним Судом сформульовано висновок про те, що прийняття судом рішення про призначення покарання або звільнення від нього (від відбування покарання) включає такі складові, як: а) дотримання судом нормативно визначених в законі формальних вимог, які стосуються неконкретизованого кола осіб; б) дотримання судом визначених законодавством вимог, які стосуються конкретної винної особи і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями, тобто правозастосовною інтелектуально-вольовою діяльністю суду з передбаченого кримінальним законом правом вибору одного з можливих варіантів рішення у кримінальній справі).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченому покарання суд врахував ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який у повному обсязі визнав свою вину у скоєному, раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, досяг пенсійного віку, визнав активне сприяння розкриттю злочину та надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину обставинами, що пом'якшують покарання.
Обставинами ж, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд першої інстанції визнав вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Що стосується апеляційних вимог захисника обвинуваченого щодо пом'якшення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів констатує, що наявність у обвинуваченого позитивних характеристик та відсутність попередніх судимостей, як на це посилається захисник, не є такими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим умисного кримінального правопорушення та не можуть слугувати безумовними підставами для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, враховуючи, що призначене покарання не є максимальним, що передбачене санкцією інкримінованої обвинуваченому статті.
Аналізуючи твердження апелянтів щодо поважного віку обвинуваченого, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що обвинувачений, в силу свого віку має хронічні захворювання, лікування яких він позбавлений можливості отримувати в умовах установи виконання покарання. Не надано також апелянтами і доказів неможливості, у зв'язку із хронічними захворюваннями, перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО чи установи виконання покарань.
З урахуванням викладеного, підстав звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з наведених апелянтами мотивів, колегія суддів не вбачає.
В той же час, оцінюючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів не може не взяти до уваги той факт, що, дійсно, згідно пояснень свідків обвинувачений ОСОБА_7 є спокійною та неагресивною людиною, в той час, як потерпілого ОСОБА_7 свідки характеризують, як агресивну людину, що зловживає алкогольними напоями.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_7 також просив пом'якшити покарання обвинуваченому, зазначивши при цьому, що вони з братом помирилися і, що брат відшкодував йому усі понесені збитки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе, виходячи з наданих на це апеляційному суду дискреційних повноважень та враховуючи усі надані апелянтами дані, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України з 6 (шести) років до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
За таких підстав, для забезпечення принципу верховенства права та законності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення поданих апеляційних скарг, із зміною вироку в частині пом'якшення призначеного покарання.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 29 01 2025 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, - в частині призначеного покарання, - змінити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого та апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - задовольнити частково.
Пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання з 6 (шести) років до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4