Іменем України
08 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 639/5410/24
провадження № 22-ц/818/1006/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року, постановлене суддею Марченко В.В.,
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1679420054 від 17.07.2021 року у розмірі 34 959, 28 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 167940054 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №155 від 12.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 34 959,28 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ОнлайнФінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 34959,28 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" уклали Договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 34959,28 грн.
Позичальник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, за Кредитним договором №167940054 від 17.07.2021, утворилась заборгованість що становить - 34959,28 грн., яка складається з наступного: 19160,00 грн. - заборгованість по кредиту; 15799,28 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем при поданні позовної заяви до матеріалів справи на підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором № 167940054 від 17.07.2021 первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» боржникові ОСОБА_1 долучено платіжне доручення № 52afe4ee-e0ef-46c7-8918-dcf50eb5adb5 від 17.07.2021 про перерахування коштів з підписом та печаткою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зазначає, що на підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором № 167940054 від 17.07.2021 первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Позивачем долучено лист- підтвердження операції щодо перерахунку коштів Боржникові виданий та підписаний електронним підписом АТ "КБ "ГЛОБУС". Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що Позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів щодо перерахунку коштів за кредитним договором № 167940054 від 17.07.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 17.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 167940054 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов'язувався надати позичальнику кредит на суму 19160 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит до 14 березня 2022 року та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.1.4 договору).
Базова процентна ставка - 474,50 відсотків річних, що становить 1,30відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (п.1.5 договору).
Згідно платіжного доручення від 17 липня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів в сумі 19160 грн на платіжну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , що також підтверджується повідомленням АТ «КБ «Голобус» від 07.06.2024 року.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 155 від 12.10.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими було продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до Відповідача.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" уклали Договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 34959,28 грн.
Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 167940054 від 17.07.2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість 34 959, 28 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 19 160, 00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 15 799, 28 грн.
Також позивачем додано копію Графіку платежів за Договором про споживчий кредит, Паспорт споживчого кредиту №167940054 від 17.07.2021 р.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту № 167940054, за умовами якого позичальник отримує 19160 грн.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦивільнимтаГосподарськимкодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону вважаєтьсятаким,що заправовими наслідкамиприрівнюється додоговору,укладеного уписьмовійформі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення міжТОВ «Манівео швидка фінансова допомога'та ОСОБА_1 кредитного договору №167940054 від 17 липня 2021 року, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV27Т6N.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Згідно пункту 4.1. Договору невід'ємною частиною Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця www.moneyveo.ua.
Як вбачається з укладеного договору, позичальник має сплачувати, визначені у Договору кредитодавцю відсотки за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.4 за користування кредитом протягом здійснюється у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ними (дисконтна ставка).
Відповідно до п 1.5 на умовах викладених в п. 1.6 договору, до відноси між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1.30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №167940054 від 17 липня 2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
Як видно з матеріалів справи, а саме платіжного доручення ОСОБА_1 , отримав кредитні кошти на загальну суму 19160 грн, тобто в межах встановленого кредитного ліміту, відповідно до умов Договору.
Вказана обставина також підтверджується довідкою № 1-2042 від 07.06.2024 року щодо перерахунку коштів відповідачу, виданою та підписаною заступником Голови правління АТ "КБ "ГЛОБУС».
Крім того, як вбачається з умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку позичальника. Таким чином, перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним ним кредитним договором було здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а у випадку переказу коштів у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на користь відповідача були перераховані кошти.
Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», надало розрахунок заборгованості за Кредитним договором, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 34 959, 28 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 19 160, 00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 15 799, 28 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 52355,21 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру базової відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.
Однак, відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором № 167940054 не погасив.
Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів у розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Таким чином, враховуючи, вищевикладене, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» слід задовольнити та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 167940054, яка складає 34 959, 28 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 19 160, 00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 15 799, 28 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 та апеляційної скарги 3633,60 грн, а всього 6056 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Вартість виконаних робіт згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 05.07.24-02 від 05.07.2024 року в суді першої інстанції становить 6 000 грн. (а.с. 74).
Вартість виконаних робіт згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 05.07.24-02 від 05.07.2024 року в суді апеляційної інстанції становить 3 000 грн. (а.с. 115).
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи повне задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 167940054, у розмірі 34959,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 6056 грн. судового збору та 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна