Справа № 346/236/25
Провадження № 11-кп/4808/206/25
Категорія ст. 82 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
14 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року про задоволення клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким ОСОБА_8 .
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_8
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року задоволено подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№ 41)» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким ОСОБА_8 , засудженому до покарання у виді позбавлення волі ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01 червня 2010 року), пом'якшено покарання при якому ОСОБА_8 вважається засудженим за ч. 4 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2227-VIІІ від 06 грудня 2017 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, який обчислювати з 29 серпня 2016 року до 11 серпня 2025 року.
Замінено засудженому ОСОБА_8 невідбуту частину вказаного, пом'якшеного покарання у виді позбавлення волі, на більш м'яке покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що беручи до уваги особу засудженого ОСОБА_8 , який працевлаштований робітником в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТ Інвест Груп», за своєю заявою залучений без оплати праці до робіт з благоустрою колонії та прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, до роботи відноситься добросовісно, його поведінка є сумлінною. Також засуджений бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та реалізував програму диференційованого виховного впливу «Професія», здобуває спеціальність «Токар» у Коломийському навчальному центру (№41) та те що 01 квітня 2021 року, 04 квітня 2022 року, 03 жовтня 2022 року, 04 квітня 2023 року, 03 жовтня 2023 року, 01 квітня 2024, 02 жовтня 2024 року до засудженого застосовано заохочення у вигляді подяк за зразкову поведінку та добросовісне ставлення до праці (а.п. 2, 5).
Суд дійшов висновку, що вказаний засуджений став на шлях виправлення.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№ 41)» про заміну ОСОБА_8 призначеного покарання більш м'яким на не відбутий строк відмовити.
Зазначає, що судом не мотивовано у яких саме діях засудженого відображається те, що ОСОБА_8 став на шлях виправлення. Незважаючи на необґрунтованість подання начальника ДУ «Коломийська виправна колонія No41» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, та відсутність доказів про те, що засуджений став на шлях виправлення, суд безпідставно застосував з власної ініціативи вимоги ч. 3 ст. 74 та ст. 5 КК України, невірно прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення подання та заміни призначеного покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м'яким у виді громадських робіт. Вказане суперечить вимогам кримінального закону.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання;
- засуджений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
За змістом зазначеної вище статті та роз'яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці та добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№ 41)» про заміну засудженому ОСОБА_8 невідбутої частини пом'якшеного покарання у виді позбавлення волі, на більш м'яке покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
20 грудня 2024 року начальник ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» звернувся з поданням про заміну покарання більш м'яким щодо ОСОБА_8 .
В поданні зазначено, що засуджений під час відбування покарання в Російській Федерації допускав порушення вимог режиму утримання та відбування покарання, за що до нього було застосовано три стягнення, які погашені.
Із 17 грудня 2021 року засуджений відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». З того часу на нього було накладено одне дисциплінарне стягнення, яке також погашене, а також застосовано шість заохочень.
З 19 серпня 2022 року засуджений переведений до дільниці соціальної реабілітації, працевлаштований робітником в товаристві з обмеженою відповідальністю «Інвест Груп», залучається без оплати праці до робіт з благоустрою вказаної колонії і прилеглих до неї територій, а саме поліпшення житлово-побутових умов засуджених, до роботи відноситься добросовісно, його поведінка є сумлінною. У відношенні до адміністрації колонії він ввічливий і тактовний, підтримує соціальні зв'язки з родичами, заборгованостей не має. Вину у вчиненому злочині засуджений визнав повністю.
Крім того ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року приведено вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України та визначено вважати ОСОБА_8 засудженим з за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01 червня 2010 року), яка діяла на час постановлення вказаної ухвали та передбачала відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи, яка є малолітньою, а покарання за вказані дії - у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Тому покарання засудженому визначено у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років.
Однак, 11 січня 2019 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2017 року №2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (далі - Закон України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII), яким викладено ст. 153 КК України в новій редакції.
Зокрема, відповідальність за діяння, за які ОСОБА_8 засуджений, передбачена ч. 4 ст. 153 КК України, покарання санкцією даної статті визначено у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тобто менше, ніж призначено засудженому.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції мав правові підстави застосувати із власної ініціативи ч. 3 ст. 74 та ст. 5 КК України, що передбачає зворотну дію у часі Закону України №2227-Vlll, адже даний Закон пом'якшує караність діяння, вчиненого засудженим до набрання чинності цим Законом.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_8 необхідно вважати засудженим за ч. 4 ст. 153 КК України (в редакції цього Закону) до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, яке є максимальним, оскільки таке рішення виключно покращує становище засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Згідно з ч. 3 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно з роз'ясненнями п. 2 Постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким того, що засуджений став на шлях виправлення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив наявність або відсутність наведених у ст. 82 КК України умов, перевірив викладені у поданні обставини та врахував відомості, які вбачаються з доказів.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення на засудженого 24 січня 2017 року, 09 січня 2018 року, 29 грудня 2018 року та 26 грудня 2019 року до засудженого застосовано стягнення у виді догани, усної догани та попередження за: порушення ПВР ВК, порушення носіння форменого одягу, порушення правил ПВР; вказані стягнення погашені.
Разом з тим, 01 квітня 2021 року, 04 квітня 2022 року, 03 жовтня 2022 року, 04 квітня 2023 року, 03 жовтня 2023 року, 01 квітня 2024, 02 жовтня 2024 року до засудженого застосовано заохочення у вигляді подяк за зразкову поведінку та добросовісне ставлення до праці (а.п. 5).
Згідно зі змістом характеристики засудженого він працевлаштований робітником в товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТ Інвест Груп», за своєю заявою залучений без оплати праці до робіт з благоустрою колонії та прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, до роботи відноситься добросовісно, його поведінка є сумлінною. Також засуджений бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та реалізував програму диференційованого виховного впливу «Професія», здобуває спеціальність «Токар» у Коломийському навчальному центру (№41), (а.п. 2-4).
Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 20 грудня 2024 року комісія дійшла висновку, що ОСОБА_8 став на шлях виправлення (а.п. 6-8).
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку про те, що вище вказані обставини, переконливо свідчать про те, що засуджений своєю поведінкою довів, що став на шлях виправлення, тому наявні достатні підстави для застосування до нього положень ст. 82 КК України.
Апеляційним судом встановлено, що постановляючи ухвалу про задоволення подання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_8 суд першої інстанції навів докази, які дослідив, надав їм належної оцінки, та навів мотиви, з яких взяв до уваги відомості про особу засудженого.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невідбута засудженим частина покарання є незначною та становить лише 5 місяців, 8 днів, суд вважає, що більш м'який вид покарання слід визначити саме у виді громадських робіт на максимальний строк (240 годин), оскільки мінімальні строки покарань у виді обмеження волі (один рік) та виправних робіт (6 місяців) перевищують невідбуту засудженим частину призначеного покарання.
Застосування до засудженого вказаного, більш м'якого покарання, не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на відміну від умовно-дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально - правового статусу особи: вона вважається такою, що продовжує відбування покарання, хоча й іншого виду.
Оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено усі характеризуючі дані засудженого, а також його поведінку за період відбуття покарання і ставлення до праці, - ухвала суду першої інстанції є належним чином вмотивованою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, ст. 82 КК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року про задоволення клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5