Справа № 348/1739/24
Провадження № 11-кп/4808/188/25
Категорія ч.4 ст.186КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу прокурора на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12024091200000005, яким засуджено ОСОБА_8 за ч.4 ст.186 КК України, -
Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працюючого по тимчасових заробітках, неодруженого, згідно ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим та засуджений за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
Строк покарання визначено обчислювати з 17.10.2024 року, тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 1514 гривень 56 копійок.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, 03.01.2024 року близько 11 год. 50 хв., ОСОБА_8 проходив повз стоматологічну клініку «Сучасна стоматологія», що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Михайла Грушевського, 8А, де свою підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_9 . Перебуваючи поруч із вказаною стоматологічною клінікою та достовірно знаючи про наявність у його приміщенні цінного майна, у обвинуваченого виник умисел на його таємне викрадення.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_8 увійшов до приміщення зазначеної вище стоматологічної клініки, де з корисливих спонукань, таємно викрав із столу рецепції ноутбук марки «РЕЛQ» моделі «PNB С1014», вартістю 3850 грн.
Однак, після заволодіння ноутбуком, обвинуваченого помітили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які намагались зупинити останнього, проте ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що його протиправні дії були помічені, бажаючи досягти свого неправомірного наміру, діючи умисно та відкрито, тримаючи вказаний вище ноутбук при собі, вибіг з приміщення стоматологічної клініки «Сучасна стоматологія» та втік від ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив грабіж, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_9 на суму 3850 грн.
Не погоджуючись з зазначеним вироком прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок незаконним та необґрунтованим. Свої доводи обґрунтовує тим, що покарання не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у безпідставному застосуванні ст.69 КК України.
При цьому, суд безпідставно визнав обставинами, які пом'якшують покарання, що у потерпілого відсутні до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру, ОСОБА_12 частково визнав свою винуватість, щиро покаявся.
Поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що ОСОБА_8 після вчинення злочину з місця події втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Допитаний у судовому засідання потерпілий ОСОБА_9 просив суд обвинуваченого карати суворо, оскільки ОСОБА_8 неодноразово здійснював тиск на нього та на свідка ОСОБА_11 , а саме погрожував вбивством.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, в решті вирок залишити без змін.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора, обвинувачений ОСОБА_8 подав на неї заперечення, в якій вважає вирок суду першої інстанції щодо нього законним та обґрунтованим, стверджує, що він сердечно розкаявся, шкодує про вчинене, вину визнав, просив пробачення у потерпілого та відшкодував шкоду. Вважає покарання, яке йому призначене судом першої інстанції достатнім. Просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив врахувати систематичні правопорушення з боку обвинуваченого, а також відкриття за заявою потерпілого інших кримінальних проваджень щодо обвинуваченого ОСОБА_12 .
Потерпілий підтримав апеляційну скаргу прокурора. Вважав призначене ОСОБА_12 покарання надто м'яким.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони кримінального провадження не оскаржували вирок в частині обвинувачення визнаного судом доведеним, а тому апеляційний суд переглядає вирок щодо дотримання вимог діючого законодавства при призначенні покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Таких вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання в повній мірі дотримався.
Доводи апеляційної скарги прокурора апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог діючого законодавства.
При цьому суд належним чином врахував, конкретні обставин кримінального провадження, характер вчиненого злочину, вартість викраденого майна, дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, відшкодування шкоди заподіяної злочином.
Як пояснив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , він має претензії до стоматологічної клініки, оскільки лікарі взявши з нього гроші, неякісно відремонтували зуби. Викравши ноутбук, він хотів відшкодувати заподіяну шкоду неякісними послугами. На даний момент він критично ставиться до вчиненого, шкодує про це та більше такого ніколи не вчинить. Ноутбук працівники поліції вилучили та повернули у лікарню.
Як пояснив суду потерпілий, обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час має необґрунтовані претензії до працівників його лікарні, заважає їм працювати, вчиняє щодо них протиправні вчинки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 виявляє ознаки органічного розладу особистості та поведінки, що згідно МКХ-10 F07.0. У зв'язку з цим, під час вчинення злочину та на момент проведення експертизи він здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії, але не здатний в повній мірі керувати ними (висновок СПЕ №248/2024 а.с.175-182)
Також з матеріалів справи вбачається, що психічні розлади у ОСОБА_8 почалися після отриманої ЧМТ після того як він був побитий, у зв'язку із чим він періодично проходив стаціонарне лікування в психіатричній лікарні:
-у 2017 році з діагнозом шизофреноподібний розлад, галюцинаторно-параноїдний синдром (виписка із медичної карти а.с.190);
- у 2019 році з діагнозом органічний шизофреноподібний розлад, параноїдальний синдром. Солевий діатез. (виписка із медичної карти а.с.191);
-у 2023 році з діагнозом шизофреноподібний розлад, параноїчний синдром (а.с.179);
-у 2024 році з діагнозом шизофреноподібний розлад, параноїчний синдром (виписка із медичної карти а.с.188);
Зазначені медичні документи містять інформацію, що раніше ОСОБА_8 вже потрапляв на лікування через те, що заважав працювати у стоматологічній клініці.
Згідно Довідки-характеристики виданої старостою с. Цуцилів, ОСОБА_8 працьовитий та слухняний. В період загострення хвороби може робити неадекватні вчинки (а.с.174).
Жителі села характеризують обвинуваченого з позитивної сторони (а.с.218-219).
За місцем навчання характеризувався з позитивної сторони (а.с.220).
Згідно заяви потерпілого, викрадений обвинуваченим ноутбук повернутий йому у робочому стані. (а.с.167)
Враховуючи зазначені обставини та стан психічного здоров'я обвинуваченого, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при призначенні покарання належним чином врахував вимоги ст.20 КК України та обґрунтовано призначив більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст.186 КК України.
Що стосується доводів сторони обвинувачення про систематичну негативну поведінку обвинуваченого щодо працівників стоматологічної клініки, апеляційний суд вважає, що це є наслідком психічних розладів у обвинуваченого. Як зазначено у висновку СПЕ, про особисті порушення органічного характеру свідчать: надмірна підозрілість, зосередженість на одній темі, різка категоричність в оцінці поведінки інших людей, поділ на «правильну та неправильну» поведінку, роль «борця за справедливість».
Крім того, суд розглядає справу в межах висунутого обвинувачення, а тому не може надавати оцінки іншим вчинкам обвинуваченого, зокрема тим, щодо яких існують інші кримінальні провадження.
З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України, оскільки обмежена осудність ОСОБА_8 , визнання ним винуватості, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому і є тими обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
На переконання апеляційного суду, призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців є достатнім та необхідним за для досягнення мети передбаченої ст.50 КК України.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги та призначення більш суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.01.2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4