625/103/25
Провадження № 2-о/625/5/25
"15" квітня 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного побуту та господарства, а також перебування на утриманні,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із заявою, в якій просила суд встановити: факт її проживання у період із лютого 2016 року по 20 листопада 2024 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; факт ведення нею у період із лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 спільного побуту та господарства; факт її перебування у період з із лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби біля населеного пункту Новодонецьке Донецької області загинув ОСОБА_2 , який 06 січня 2024 року призваний на військову службу до лав Збройних сил України за призовом по мобілізації, та з яким вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю без шлюбу з лютого 2016 року по день його смерті.
Крім того, заявниця вказала, що особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, з визначенням розміру часток таких осіб у відсотках ОСОБА_2 не складав.
Також, заявниця вказала, що 15 січня 2025 року вона з метою оформлення документів на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 за №714 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 і від 28 лютого 2022 року №168 до поряду призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», а 16 січня 2025 року вона отримала лист за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 , в якому останній повідомив, що раніше подана нею заява щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, загиблого солдата ОСОБА_2 задоволеною бути не може, позаяк до поданої заяви не додано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її із загиблим, ведення ними спільного побуту та господарства, підтвердження факту перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
З огляду на існування вказаної вище обставини та з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_1 просила суд встановити: факт її проживання у період із лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; факт ведення нею у період із лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 спільного побуту та господарства; факт її перебування у період з із лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
25 березня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження за вказаною вище заявою і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, надала суду пояснення в їх обґрунтування та просила суд задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час розгляду справи (а.с. 62), у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв від заінтересованої особи до суду не надходило, що за правилами, визначеними ч.1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, допитавши свідків, врахувавши пояснення заявниці ОСОБА_1 , суд дійшов наступного.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність і прикладну значущість, і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб'єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Слід врахувати, що важливою є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв'язок із певним суб'єктивним матеріальним правом.
Згідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У частині 1 статті 315 ЦПК України законодавець закріпив перелік справ про встановлення фактів, які розглядає суд, серед яких і справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманніта проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, що передбачено п.2 та п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у Постанові № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що такі справи розглядаються якщо: відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язане з подальшим вирішенням суперечки про право.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2024 року Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Новодонецьке Донецької області у віці 50 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, сформованого 26 листопада 2024 року за №00048156584 Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за запитом ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Новодонецьке Донецької області, про що 26 листопада 2024 року зроблений відповідний запис за №561 ( а.с. 17).
Із повідомлення про смерть за №1577/2788, датованого 22 листопада 2024 року та підписаного командиром військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_4 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби біля населеного пункту Новодонецьке Донецької області загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , і, крім того, у вказаному повідомлені про смерть командир військової частини НОМЕР_2 просив ІНФОРМАЦІЯ_4 сповістити про це ОСОБА_1 (а.с. 23).
22 листопада 2024 року за №1467 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_5 на поштову адресу ОСОБА_1 направлено сповіщення сім'ї за №14, в якому зазначено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби біля населеного пункту Новодонецьке Донецької області загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , і в цьому сповіщенні вказано, що це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку.
Із письмової відповіді командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_6 , наданої на запит ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що у військовій частині НОМЕР_2 відсутнє особисте розпорядження солдата ОСОБА_7 , складене на випадок його загибелі (смерті), про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором (а.с. 19).
Згідно довідки за №9, виданої 16 січня 2025 року старостою Коломацької селищної ради Є.В. Талавирею, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживала із останнім і вони разом вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Із довідки, виданої 29 листопада 2024 року за №57 старостою Коломацької селищної ради Євгенієм Талавирею, вбачається, що поховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснила ОСОБА_1 , і що поховання проведено на цвинтарі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічні відомості також зафіксовані в акті, складеному 26 листопада 2024 року комісією Коломацької селищної ради у складі старости Шелестівського старостинського округу Коломацької селищної ради Талавирі Є.В. та спеціаліста І категорії сектору надання послуг Гуртової Л.А. (а.с. 21-22).
Як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади за №2024/011071635 від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Із виписки, наданої 09 січня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_1 , за період з 01 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 у вказаний період на карту ОСОБА_8 10 лютого 2024 року, 09 березня 2024 року, 31 березня 2024 року, 10 квітня 2024 року, 14 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 08 травня 2024 року, 22 червня 2024 року та 06 листопада 2024 року перераховувалися грошові кошти в загальній сумі 78000 гривень 00 копійок (а.с. 29).
Відповідним листом від 16 січня 2025 року за №102,начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_1 про те, що раніше подана нею заява щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, загиблого солдата ОСОБА_2 задоволеною бути не може, позаяк згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 за №714 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 і від 28 лютого 2022 року №168 до поряду призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» нею до поданої заяви не додано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її із загиблим, ведення ними спільного побуту та господарства, підтвердження факту перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.18).
Рішенням, ухваленим Коломацьким районним суду Харківської області 29 серпня 2013 року за результатами розгляду справи №625/247/13-ц, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований 25 січня 1997 року Шелестівською сільською радою Коломацького району Харківської області, актовий запис №2, розірвано ( а.с. 69).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 14 квітня 2005 року відділом РАЦС Коломацького районного управління юстиції Харківської області, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 14 квітня 2005 року зроблено запис за №07. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , залишено прізвище « ОСОБА_12 » (а.с. 70).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дали свої показання про те, що вони особисто знайомі із ОСОБА_1 та її нині покійним співмешканцем ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того свідки дали свої показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно з 2016 року по день смерті останнього, проживали разом як чоловік та жінка однією сім'єю у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, разом здійснювали ремонт будинка, в якому проживали, мали спільний бюджет, здійснювали спільні покупки, піклувалися один про одного.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Як вже зазначалося вище, Пленум Верховного Суду України у Постанові від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначив, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається, як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Приписами ч.5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1, п.п. 1 п.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за № 2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу є забезпечення реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, а отже наявність цього факту породжує юридичні наслідки і чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту.
Судом з'ясовано, що під час спільного проживання заявниці із ОСОБА_2 , вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, приймали спільну участь у витратах на утримання житла та його ремонт, здійснювали спільні покупки, піклувалися один про одного, і наявність вказаних обставин у своїй сукупності свідчать про реальне існування сімейних відносин між ними.
Таким чином, сукупністю поданих заявницею та досліджених судом доказів повністю підтверджено існування факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу про встановлення якого просила ОСОБА_1 .
З огляду на повну доведеність встановлюваного факту, що не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право, взявши до уваги те, що необхідність підтвердження в судовому порядку факту проживання у період із лютого 2016 року по 20 листопада 2024 року однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , послугувала перешкодою для реалізації ОСОБА_1 її права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, і що іншим способом, окрім встановлення такого факту у судовому порядку, подолати цю перешкоду неможливо, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви в цій частині та необхідності її задоволення.
Водночас щодо вимог ОСОБА_1 про встановлення факту ведення спільного побуту та господарства, а також факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Так, приписами п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до Судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01 січня 2012 року, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім'ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами, визначеними ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Для ухвалення позитивного рішення у справі за заявами цієї категорії суд першої інстанції має встановити, чи може особа, яка звернулася до суду, мати відповідні правові наслідки, на які вона розраховує, чи правильно вона зазначила заінтересовану особу в справі. Суд відповідно до ст. 263 ЦПК повинен дати належну оцінку наданим доказам, згідно з якими встановити факт того, що матеріальна допомога годувальника була для заявника основним джерелом засобів до існування.
Сам по собі факт проживання заявниці за однією адресою із померлим не може свідчити про перебування її на утриманні.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї, а утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Як вбачається із виписки, наданої 09 січня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_1 , за період з 01 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року, ОСОБА_2 у вказаний період на карту ОСОБА_8 10 лютого 2024 року, 09 березня 2024 року, 31 березня 2024 року, 10 квітня 2024 року, 14 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 08 травня 2024 року, 22 червня 2024 року та 06 листопада 2024 року перераховувалися грошові кошти, та загальна сума перерахованих коштів становить 78000 гривень 00 копійок
Але такі грошові перекази не підтверджують те, що вони були єдиним для ОСОБА_1 засобом до існування, і що надання такої допомоги з боку ОСОБА_2 було постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці.
Водночас із вищевказаної банківської виписки вбачається, що за період з 01 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року на карту ОСОБА_8 надходили значні грошові кошти і від інших осіб.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази систематичної грошової допомоги, яка надавалася ОСОБА_2 заявниці ОСОБА_1 , та яка була б для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, у період з лютого 2016 року по 20 листопада 2024 року, як і не надано заявницею будь-яких доказів відсутності у неї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого в цей період, а тому в задоволені вимоги про встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 слід відмовити.
Крім того, суд вважає, що не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_1 про встановлення факту ведення спільного побуту та господарства, позаяк такі факти є одними із з'ясованих судом обставин, які послугували підставою для задоволення судом вимоги заявниці про встановлення факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 без шлюбу.
Водночас суд зазначає, що встановлення рішенням суду факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за № 2011-ХІІ є достатньою підставою для призначення та отримання заявницею одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, ведення спільного побуту та господарства, а також перебування на утриманні задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у період із лютого 2016 року по 20 листопада 2024 року проживала однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.О. Скляренко