Справа № 127/8125/25
Провадження № 2-а/127/59/25
"03" квітня 2025 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Кондратюк Д.О.,
представника відповідача Ковальчука Д.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області БезсмертногоВ.О. про скасування постанови серії ЕНА № 4225063 від 08.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області БезсмертногоВ.О. про скасування постанови серії ЕНА № 4225063 від 08.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позов мотивовано тим, що на думку позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП є незаконним, а постанова серії ЕНА № 4225063 підлягає скасуванню, оскільки позивач не керував транспортним засобом.
Ухвалою суду від 24.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
01.04.2025 на адресу суду надійшов відзив з додатками та відеозаписом, поданий представником відповідача Ковальчуком Д.О.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні вказав, що обставини, викладені в позовній заяві є суб'єктивною думкою позивача та не підтверджуються будь-якими доказами. За таких обставин просив відмовити позивачу у позові за безпідставністю вимог.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАСУ.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до постанови ЕНА № 4225063 від 08.03.2025, винесеної поліцейським УПП у Вінницькій області Безсмертним В.О., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
Згідно із змістом постанови, 08.03.2025 року о 12 год. 07 хв. в м. Вінниці, площа Пирогова 4, водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Вінницьким міським судом від 30.01.2023 терміном на 3 роки, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України, за що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4ст.126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З матеріалів відзиву встановлено, що 30.01.2023 постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/433/23 ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки. В суді апеляційної інстанції вищевказана постанова не оскаржувалась, тому на момент винесення постанови серії ЕНА № 4225063 від 08.03.2025 набрала законної сили.
Відповідно до положень ч. 4, 6ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом.
Відтак, станом на 08.03.2025 року ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами.
Позивач у позові стверджує, що він не керував транспортним засобом.
Разом з тим, вказане твердження спростовується поданими представником відповідача відеозаписами. Зокрема, на вказаних відеозаписах чітко зафіксовано перебування позивача за кермом автомобіля та його рух за адресою : м. Вінниця, площа Пирогова 4. Також з вказаного відеозапису встановлено, що розгляд справи проведено належним чином, позивачу роз'яснено його права, повідомлено строки на оскарження.
У даному випадку суд приймає у якості належних та допустимих доказів відео файли з фіксацією, оскільки відеозапис здійснено безперервно, зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, факт руху автомобіля та пояснення ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.
Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Виходячи з фактичних обставин, встановлених судом, матеріалами справи підтверджується, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, 08.03.2025 на момент розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами згідно постанови суду № 127/433/23 від 30.01.2023, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до висновку, що дії працівників поліції відповідають вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу адміністративного України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення накладено правомірно.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 4225063 від 08.03.2025 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20 400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.126, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.9, 12, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 262, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 4225063 від 08.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя