ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22241/23
провадження № 2/753/2324/25
14 квітня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника позивача - Серенкова Д.Ю.,
представника відповідача - Літинського О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги,-
Позивач ТОВ «Євро-реконструкція» в інтересах якого діє представник Гречан М.В. звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі 204 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23 липня 2014 року у газеті "Хрещатик" (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті "Хрещатик" 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13.10.2021 року.
Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг до ТОВ "Євро-Реконструкція" від мешканців вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.
Відсутність договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг в повному обсязі.
Відповідач своєчасно з січня 2016 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.11.2023 року в розмірі 49 456,39 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення становить 22 033,92 грн. та заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 27 422,47 грн., що є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 61 222,25 грн., з яких 49 456,39 грн. основна заборгованість, інфляційна складова боргу у розмірі 9 202,08 грн., 3% річних у розмірі 2 563,78 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 25).
22.02.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Літинського О.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2023 року, та ним заявлено вимоги про стягнення заборгованості з січня 2016 року, що перевищує строк, встановлений ст. 257 ЦК України (а.с. 35-45).
06.03.2024 року від представника позивача ТОВ "Євро-Реконструкція" Кравченко О.П. надійшла відповідь на відзив, в якій він просить суд, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування судом наслідків позовної давності, стягнути з відповідача заборгованість за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 44 285,09 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 6 398,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 698,49 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Зазначає, що у відповідності до постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», починаючи з 12.03.2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину. Тобто, пропущеною може бути позовна давність, лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017 року (а.с. 53-58).
29.01.2025 року від представника позивача ТОВ "Євро-Реконструкція" Серенкова Д.Ю. надійшли пояснення, в яких він зазначає, що після звернення позивача до суду стало відомо, що з 22.09.2020 року змінилась кількість зареєстрованих осіб у квартирі, через зняття однієї особи з реєстрації. З огляду на викладене, позивачем було здійснено перерахунок нарахованих коштів за нормою споживання (знято нараховані кошти за нормою споживання за 1 особу) за період з вересня 2020 року по липень 2023 року (з серпня 2023 нарахування коштів здійснюється з врахуванням 1 зареєстрованої особи в квартирі), в розмірі «-6 644,22» грн., що відображено в графі за листопад 2023 року. Послуга надається в будинок та нарахування здійснюються у залежності від опалювальної площі квартири. Протягом спірного періоду нарахування коштів за послугу з постачання теплової енергії здійснювалось на підставі показників загальнобудинкового (комерційного) засобу обліку теплової енергії пропорційно до опалювальної площі квартири (розрахунок заборгованості за послугу з постачання теплової енергії додається) (а.с. 105-112).
У судовому засіданні представник позивача Серенков Д.Ю. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Літинський О.П. заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано договору про надання послуг, а розрахунок заборгованості викликає обґрунтований сумнів. У позові не зазначені засоби обліку, на підставі яких нараховувались суми заборгованості, що не дозволяє перевірити вказану в розрахунку інформацію. Крім того, просив суд застосувати до позивача наслідки строку позовної давності.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартира 204 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10 квітня 2014 року, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об'єкт господарювання з постачання теплової енергії (а.с. 11-19).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 з 18.08.1992 року зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
З огляду на цю обставину, відповідач з 18.08.1992 року є споживачем комунальних послуг, які надаються у квартирі.
Обставини надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, та при цьому несвоєчасне внесення оплати за надані послуги не заперечується відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості з централізованого опалення/постачання теплової енергії, доданого позивачем до відповіді на відзив, заборгованість відповідача за період з 12.03.2017 року складає 16 862,62 грн. (а.с. 55-56).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та ТОВ "Євро-Реконструкція" не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг до ТОВ "Євро-Реконструкція" від мешканців вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц міститься правовий висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, оскільки відповідач впродовж певного періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення/теплової енергії та постачання гарячої води, а тому він не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за N 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідач є споживачем послуг з постачання гарячої води та теплової енергії, які надавалися позивачем.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
На позивача покладається обов'язок доказування в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню. На відповідача покладається обов'язок довести необґрунтованість заявлених вимог.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 16 862,62 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило.
Сама лише незгода із наданим позивачем розрахунком заборгованості, без обґрунтованих доводів на його спростування, не може вказувати на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості. У чому саме позивачем були здійснені невірні нарахування заборгованості відповідач не вказав. На спростування розрахунку, доказів у формі контррозрахунку, або інших доказів, відповідачем не надано.
Тому, відповідачем не доведено помилковість наданого позивачем розрахунку заборгованості. Доказів погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі або частково, матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд не погоджується з розрахунками позивача інфляційних втрат та 3% річних.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ....., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Суд здійснивши перерахунок встановив, що сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 302,54 грн., а сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 782,78 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 15.09.2023 року та просить стягнути з відповідачки заборгованість за період з 17.10.2018 року по 31.07.2023 року включно, тобто, після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до 31.07.2020 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20.
Із цим позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до суду 12 липня 2023 року, однак, враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
З урахуванням уточненого розрахунку заборгованості, який надано представником позивача разом з відповіддю на відзив, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки вимоги заявлені за період з березня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 324,61 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2 684,00 грн. х 86,61 %; де 52 382,43 грн. - ціна позову (з розрахунку 44 285,09 грн. + 6 398,85 грн. + 1 698,49 грн.), 45 370,41 грн. - сума задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 634, 642ЦК України, статтями 9, 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" заборгованість за послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 44 285,09 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 782,78 грн., 3% річних у розмірі 302,54 грн. та судовий збір у розмірі 2 324,61 грн., а всього на суму 47 695 (сорок сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) гривень 02 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", код ЄДРПОУ 37739041, адреса: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 14.04.2025 року.
Суддя: Осіпенко Л.М.