14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 340/3144/24
адміністративне провадження № К/990/13333/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Бірюкова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року
у справі № 340/3144/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), які займають посади державної служби категорії «Б» та «В», за 2023 рік, що затверджений наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13 грудня 2023 року №238-о, в частині визначення результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 негативним;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13 грудня 2023 року №238-о в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 12 січня 2024 року № 12-о про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 16 січня 2024 року;
- стягнути Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2024 року до дати прийняття рішення у справі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), які займають посади державної служби категорії «Б» та «В», за 2023 рік, що затверджений наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13 грудня 2023 року №238-о, в частині визначення результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 негативним.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13 грудня 2023 року №238-о в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 12 січня 2024 року №12-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів та промислового забруднення Кіровоградської області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу з 16 січня 2024 року.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 227 221,20 грн (двісті двадцять сім тисяч двісті двадцять одна грн 20 коп.).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року в справі № 340/3144/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано.
Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22, від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23, від 27 вересня 2023 року у справі № № 400/2627/23, від 8 жовтня 2024 року у справі № 580/3881/20, від 09 листопада 2023 року у справі №120/9524/22, та інших.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судом без урахування висновку Верховного Суду. Також заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо наслідків неналежних дій представника позивача, вчинення процесуальних дій без погодження та повідомлення позивача, наслідком яких стало повернення позовної заяви; щодо можливості (неможливості) виходу суду за межі доводів апеляційної скарги та в зв'язку з цим можливості (неможливості) самостійного збирання та дослідження доказів за відсутності клопотання відповідача - суб'єкта владних повноважень; щодо обов'язковості (необов'язковості) зазначення в апеляційній скарзі чіткого формулювання заперечень на ухвалу про поновлення строку звернення до суду, обов'язковості зазначення вимоги про її скасування при оскарження рішення суду в цілому з вимогою про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Однак, пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1. ч. 2 ст. 353 КАС України).
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Також, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Бірюкова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 340/3144/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська