Справа № 521/14052/24
Номер провадження:1-м/521/38/24
12 грудня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси Передерко Д.П., при секретарі Жилінській Н.О., за участю прокурора Козик Л.М., особи, щодо якої ставиться питання про видачу ОСОБА_1 , захисників Петрович А.М., Потопальського С.М., перекладача Берладіна Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського С.М. на постанову Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
12.11.2024 до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського С.М. на постанову Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги адвокат зазначає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню оскільки, повідомлення особи про видачу якої вирішено питання, не виконано, а також такій особі копія рішення про екстрадицію не вручалася, що в свою чергу, свідчить про те, що постанова Генерального прокурора про видачу особи від 23.06.2020 законної сили не набрала, що унеможливлює її виконання. Про Постанову Генерального прокурора про видачу особи від 23.06.2020 та про її зміст ОСОБА_1 дізнався від свого захисника, який отримав копію зазначеного рішення лише тепер, хоча раніше неодноразово звертався до уповноважених органів з адвокатськими запитами, на які відповіді надавалися формально, без надання запитуваних інформації та документів.
Також, на те, що вказана постанова Генерального прокурора не набрала законної сили вказує той факт, що передача запитуваної особи не здійснювалася, будь - яка інформація про дату та час запланованої передачі теж відсутня.
ОСОБА_1 не було відомо про надходження запиту про його екстрадицію, відповідно його права йому не були відомі і можливості ними скористатися надано не було. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 не міг повідомити про те, що він звертався з відповідною заявою про надання йому тимчасового захисту в Україні, що є прямою підставою для відмови в його видачі іноземній державі, в нашому випадку російській федерації, де його здоров'ю, життю загрожує небезпека в тому числі за ознаками приналежності до певної соціальної групи та політичних переконань.
Також, сторона захисту вважає неможливим виконання такого рішення в силу відсутності чинного міжнародного правового акту, учасниками якого були б обидві держави, оскільки відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР, - зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Крім того, 16 березня 2022 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив резолюцію про припинення членства Російської Федерації в Раді Європи через розв'язану Російською Федерацією війну проти України, та 16 лютого 2023 року державна дума Російської Федерації ухвалила закон про припинення дії щодо Росії Статуту Ради Європи, та міжнародних договорів з організацією з 16 березня 2022 року, який президент підписав 28 лютого 2023 року.
На підставі вищевикладеного, сторона захисту вважає, що підстав для видачі (екстрадицію) особи, до Російської Федерації громадянина цієї держави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Також, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Потопальським С.М. заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання адвоката Потопальського С.М. про поновлення строку на оскарження постанови Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 .
Захисники особи, щодо якої ставиться питання про видачу, кожен окремо, у судовому засіданні просили суд поновити строк на оскарження постанови Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 та скасувати вищевказану постанову.
ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.
Дослідивши скаргу разом із доданими до неї матеріалами, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 591 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого ст. 588 КПК України. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.
Частина 3 ст. 591 КПК України закріплює, що у разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів, оскаржувана постанова Генерального прокурора про видачу особи була прийнята 23 червня 2020 року.
Оскільки, положенням ч. 3 ст. 590 КПК України встановлено 10-ти денний строк після спливу якого рішення про видачу особи звертається до виконання, слідчий суддя вважає, що строк, наданий законом для оскарження рішення про видачу особи, у даному випадку, обчислюється з 24 червня 2020 року та спливає 03 липня 2020 року відповідно.
Зі скаргою на постанову Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи захисник Потопальський С.М. звернувся 03.09.2024, тобто з пропуском встановленого законом десятиденного строку на оскарження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
За таких обставин, враховуючи тривалість пропуску строку (більше чотирьох років), відсутність надання захисником підтвердження наявності поважних причини пропуску строку, слідчий суддя вважає, що у цій справі відсутні підстави для поновлення строків для оскарження постанови Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи.
Враховуючи те, що строк оскарження постанови Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи закінчився, скарга подана після закінчення строку, передбаченого ст. 590 КПК України, а обставини, на які посилається скаржник не доведені належними доказами, заявником не наведено поважних причин пропуску строку на оскарження, які перешкодили йому реалізувати право на оскарження постанови Генерального прокурора, у визначений чинним законодавством строк, слідчий суддя не знаходить підстав для поновлення строку для звернення з вищевказаною скаргою та приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення зі скаргою, та залишення скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського С.М. на постанову Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись ст.ст. 369-372, 590, 591 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання захисника Потопальського С.М. про поновлення строку на оскарження постанови Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 від 23.06.2020 до Російської Федерації, - залишити без задоволення.
Скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського С.М. на постанову Генерального прокурора від 23.06.2020 про видачу особи ОСОБА_1 , - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: Дмитро Передерко