12 грудня 2007 р.
№ 16/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс»
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2007р.
у справі № 16/1 Господарського суду Донецької області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс»
до Східної регіональної митниці
про стягнення штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку,
Акціонерне товариство закритого типу “Мушкетівська автобаза» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» та Східної регіональної митниці про стягнення штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку у розмірі 204788,27 грн..
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2007р. (суддя В.В.Манжур), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. (судді: А.М.М'ясищев, Н.В.Акулова, Н.Л.Величко), позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» на користь Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза» 60095грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті держмита у розмірі 600,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2007р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» 60095грн. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що 15.07.2005р. між позивачем та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» було укладено контракт № 45 на перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким позивач зобов'язався здійснити організацію перевезень та доставку вантажів.
Згідно ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Господарським судом встановлено:
Пунктом 1.6 контракту № 45 від 15.07.2005р. сторони визначили, що норматив простою при навантажно-розвантажних роботах та митному оформленні документації на вантаж в міжнародному сполученні складає 48 годин та приймається при умовах прибуття автотранспортного засобу на місце навантаження, розвантаження до 10 год. місцевого часу.
Пунктом 4.1 вищезгаданого контракту сторони передбачили, що при затримці автопоїзду на навантажно-розвантажних операціях понад встановлені в п. 1.6 строки, відповідач сплачує позивачу 100 дол.США на закордонній території та 50дол. США на Україні, за кожну добу наднормативного простою, за курсом НБУ на момент виставлення претензії.
27.01.2006р. відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» направив позивачу замовлення на перевезення вантажів.
Для здійснення перевезень позивачем було надано сідельний тягар DAF FT95/380FX, державний № 40-10 AFX та напівпричеп KGEGEL SN 24, державний № 078-90 ЕА для завантаження вантажем та його доставки в міжнародному сполученні. Зазначені автотранспортні засоби були завантажені відповідачем феронікелем у кількості 21640т.
На вищезгаданий вантаж було оформлено (митну декларацію) МД -2, інвойс № РН-0209/5, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) від 30.01.2006р.
31.01.2006р. вантаж, навантажений на автотранспортні засоби був наданий відповідачем для митного оформлення на митний термінал за адресою м. Донецьк, вул. Економічна, 34.
Яке вже було зазначено, Акціонерне товариство закритого типу “Мушкетівська автобаза» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» та Східної регіональної митниці про стягнення штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку у розмірі 204788,27 грн.
Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки відповідач - Східна регіональна митниця не є зобов'язаною особою за договором перевезення, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо відмови в позові до Східної регіональної митниці.
Як вже було зазначено, позивач та відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» пунктом 4.1 вищезгаданого контракту передбачили штраф за понад встановлену норму простою при митному оформленні вантажу.
Враховуючи, що вантаж знаходився 238 суток понад встановлену норму простою, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» штрафу у розмірі 60095грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції щодо недоведення позивачем наявності збитків та причино-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання та заподіяними збитками.
За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування прийнятої господарським судом апеляційної інстанції постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранс» залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. у справі № 16/1 -без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.