14 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23613/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23613/24 (головуючий суддя першої інстанції - Савченко А.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач 29.08.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 року №0284900412.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 25.02.2022 року перебуває в стані ліквідації, а відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 21.05.2024 року №0284900412 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що позивач протягом 2023-2024 років самостійно подав до контролюючого органу податкову звітність та визначав податкові зобов'язання з ПДВ, податку на прибуток, плати за землю та інше. За результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлено порушення строків орендної плати за землю. Вказує, що процедура ліквідації банку не завершена, відомості до ЄДРЮОФОПГФ не внесено, а податкові зобов'язання визначені платником самостійно. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 01.04.2025 року по 04.04.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. 07.04.2025 року та 08.04.2025 року суддя-член колегії Білак С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЄДРПОУ 00039002), є юридичною особою та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює діяльність за кодом КВЕД 64.19 Інші види грошового посередництва (основний).
Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом встановлено, що правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Відповідно до зазначеного рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 року по 24.02.2025 року включно. Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, призначено строком на три роки з 25.02.2022 року до 24.02.2025 року включно, відповідні повноваження підтверджено відомостями в ЄДР.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 ПК України у порядку визначеному статтею 76 ПК України проведено камеральну перевірку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої 17.04.2024 року складено акт № 23613/04-36-04-11/00039002.
Перевіркою встановлено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на порушення вимог ПК України допущено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за лютий-листопад 2022 рік.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 21.05.2024 року винесено податкове повідомлення-рішення №0284900412 (форми «Ш») про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у сумі 15388,98 грн. (а.с.10).
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно із п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Положеннями статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 року №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Відповідно до вказаного рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону призначено строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Порядок виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI, згідно норм якого відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п.6 цієї статті ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 36 Закону №4452-VI передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно п.3 ч.5 ст.36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Відповідно до ч.3 ст.46 Закону № 4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 року по справі №825/2771/15 дійшов висновку, що під час вирішення питання щодо поширення дії вказаних норм на спірні правовідносини визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до вимог Закону №4452-VI. Верховний Суд зазначив, що таким періодом законодавцем визначено строк здійснення ліквідації банківської установи.
Апеляційним судом встановлено, що камеральна перевірка проведена контролюючим органом 17.04.2024 року, а застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття спірного податкового повідомлення-рішення здійснено 21.05.2024 року щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за лютий-листопад 2022 року, тобто в період здійснення процедури ліквідації банківської установи.
Відтак, підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань у період перебування платника-банка у процедурі ліквідації, відсутні.
Доводи скаржника про те, що станом на день винесення ППР тимчасова адміністрація банку не запроваджена, а підставами для припинення податкових зобов'язань є ліквідація юридичної особи шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на викладені вище норми чинного законодавства.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивачем заяви про неможливість виконання своїх податкових обов'язків відповідно до наказу №225 від 29.07.2022 року «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» до контролюючого органу не подавалось, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи не стосуються правомірності спірного рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23613/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23613/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко