Унікальний номер справи 757/45404/24-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6519/2025
Головуючий у суді першої інстанції І. В. Литвинова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
26 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Офіс Генерального прокурора
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Литвинової І. В., в примішенні Печерського районного суду м. Києва,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про дисциплінарне стягнення у виді догани.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності став рапорт начальника Департаменту ОСОБА_3 . Вважає, що наказ Генерального прокурора № 19-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 01 липня 2024 року є незаконний, прийнятий без з'ясування, в чому конкретно проявилося порушення, за відсутності з його боку дисциплінарного проступку, даний наказ має для позивача негативні наслідки у вигляді позбавлення премії. В рапорті ОСОБА_3 взагалі не зазначено в чому саме полягає винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, які здійснив позивач. За порушення правил дорожнього руху до адміністративної відповідальності притягнуто водія, про що саме і зазначив ОСОБА_3 у своєму рапорті. Крім того, керування транспортним засобом під час руху находиться поза межами контролю ОСОБА_1 , відповідно до подорожнього листа вказаного службового транспортного засобу Офісу Генерального прокурора на момент скоєння адміністративного правопорушення за кермом знаходився водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 . Відповідно до повідомлення від 04 липня 2023 року № 1457062887 «Про підтвердження внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача» територіальним органом з надання сервісних послуг МВС ТСЦ 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві стосовно начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про належне користування вказаного вище транспортного засобу. З невідомих причин стався збій в електронній системі сервісного центру МВС і постанова була автоматично складена на керівника Офісу Генерального прокурора. 24 червня 2024 року ОСОБА_3 , не зважаючи на згоду з викладеними обставинами в доповідній записці ОСОБА_1 від 24 червня 2024 року, додатково скерував рапорт на ім'я Генерального прокурора, у якому вказав про вину за адміністративне правопорушення вчинене водієм ОСОБА_4 та вину за збій у інформаційній електронній системі сервісного центру МВС, внаслідок чого постанова про адміністративне правопорушення була автоматично винесена на керівника Офісу Генерального прокурора. За наслідками вище зазначених обставин жодної шкоди не завдано. Оскільки наказ, що оспорюється, взагалі не містить будь-яких ознак з'ясування відповідачем усіх суттєвих обставин, не містить жодного опису вчинених позивачем конкретних дій, які можуть кваліфікуватись, як дисциплінарний проступок, позивач вважає, що цей наказ є протиправним та незаконним.
З урахуванням викладених у позові обставин, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ №19-дц Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора) від 01 липня 2024 року, яким застосовано до нього, як до начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни (пункт 1 частини першоїстатті 147 Кодексу законів про працю України).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про дисциплінарне стягнення у виді догани залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції вказавши у рішенні про неналежне здійснення позивачем контролю за додержанням підлеглими працівниками законодавства у сфері дорожнього руху, не зазначив в чому саме підлягав контроль, вид та спосіб такого контролю. Крім того, перелік таких заходів контролю не передбачені самою посадовою інструкцією. Суд установивши ці обставини, не надав оцінку тому, про що зазначав позивач, а саме у відповідності до своїх обов'язків ОСОБА_5 здійснив інструктаж водія ОСОБА_4 про що свідчить відповідна відмітка на подорожньому листі на червень 2024 №003701, 24 червня 2024 року ОСОБА_1 виявив адміністративне правопорушення, вчинене водієм ОСОБА_4 . Під час управління транспортним засобом «Тойота Королла», номерний знак НОМЕР_1 , за перевищення встановлених обмежень швидкості, про що направив доповідну записку на ім'я Генерального прокурора. В той же час, у ОСОБА_1 відсутня будь-яка технічна та фізична можливість контролювати виконання правил дорожнього руху водієм під час руху та впливати на це. Суд, посилаючись на п. 4.1 посадової інструкції, якою передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків і завдань, бездіяльність або недобросовісне використання наданих йому прав, та наказ першого заступника Генерального прокурора від 29.05.2024 № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора», яким ОСОБА_1 визначений особою, відповідальною за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів в Офісі Генерального прокурора, а також організацію контролю за їх використанням, зберіганням та додержанням водіями законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, не заначив який саме контроль не здійснив ОСОБА_1 та не встановив наявність його вини.
Також позивач вважає, що суд не надав оцінку та не врахував ті обставини, які були викладені у пояснювальній записці ОСОБА_1 , де він зазначив, що відповідно до подорожнього листа вказаного службового транспортного засобу Офісу Генерального прокурора на момент скоєння адміністративного правопорушення за кермом знаходився водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 . Відповідно до повідомлення від 04.07.2023 № 1457062887 «Про підтвердження внесення відомостей до Єдиного державного реєстру Транспортних засобів про належного користувача» територіальним органом з надання сервісних послуг МВС ТСЦ 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві стосовно начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунальноексплуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про належне користування вказаного вище транспортного засобу. З невідомих причин стався збій в електронній системі сервісного центру МВС і постанова була автоматично винесена на керівника Офісу Генерального прокурора.
Крім того вказав, що ОСОБА_4 відповідно до квитанції від 21.06.2024 №44201014 сплатив штраф за порушення ПДР та надав пояснення, щодо перевищення встановлених обмежень швидкості на 28 км/год, яке було зафіксовано в автоматичному режимі, водій зобов'язався в подальшому не порушувати Правила дорожнього руху. Крім того, відповідно до заяви про визначення правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності зареєстрованої в Департаменті патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві 24.06.2024 № 21823 ОСОБА_4 повідомив про визнання ним адміністративного правопорушення, яке було зафіксоване в автоматичному режимі. Дана доповідна записка ОСОБА_1 на ім'я Генерального прокурора була погоджена начальником управління комунально-експлуатаційного та транспортного управління ОСОБА_13, начальником Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_3, Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_14. За порушення правил дорожнього руху встановлена адміністративна відповідальність, до якої був притягнутий водій ОСОБА_4 , яка є індивідуальною відповідальністю, та вина покладається на особу яка вичинила ці дії. Та не може відноситись до неналежного здійснення функцій контролю, які покладені посадовими інструкціями на ОСОБА_1 та які виконувались ним належним чином. 24.06.2024 ОСОБА_3 , не зважаючи на згоду з викладеними обставинами в доповідній записці ОСОБА_1 від 24.06.2024, додатково скерував рапорт на ім'я Генерального прокурора, в якому вказав про вину за адміністративне правопорушення вчинене водієм ОСОБА_4 та вину за збій у інформаційній електронній системі сервісного центру МВС, внаслідок чого постанова про адміністративне право порушення була автоматично винесена на керівника Офісу Генерального прокурора. Таким чином, всі залежні від ОСОБА_1 функції контролю вимог наказу першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних Документ засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора», пункту 5.6.5 Положення про Департамент державного майна, ресурсів та матеріальнотехнічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, пунктів 2.1, 2.3, 2.10, 2.20, 4.1, 4.2 Посадової інструкції, були здійснені. Оскільки наказ, що оскаржується позивачем, взагалі не містить будь-яких ознак з'ясування відповідачем усіх суттєвих обставин, не містить жодного опису вчинених ним конкретних дій, які можуть кваліфікуватись, як дисциплінарний проступок, позивач вважає, що цей наказ є протиправним та незаконним, тому підлягає визнанню судом його незаконним та скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник Офісу Генерального прокурора - Омельченко А. О. заперечила проти доводів апеляційної скарги вважаючи їх безпідставними, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін як законне та обгрунтоване, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з встановленням усіх обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам і аргументами. Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що начальник відділу ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати контроль за роботою підлеглих водіїв, належно організовувати додержання ними виконання вимог чинного законодавства, зокрема правил дорожнього руху, а у разі невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків несе дисциплінарну відповідальність. Водночас, у зв'язку з тим, що начальником відділу ОСОБА_1 неналежно організовано, зокрема, контроль за додержанням водіями законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора на розгляд надійшов рапорт начальника Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 25.06.2024 № 34/4/1-48452BH-24 про необхідність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни. У рапорті зазначено, що водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного‚ транспортного забезпечення та режиму Департаменту державного майна‚ ресурсів та матеріально - технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора перебуваючи за кермом службового транспортного засобу Офісу Генерального прокурора «Тойоти Королли», номерний знак НОМЕР_1 , 21.06.2024 перевищив встановлені обмеження швидкості руху, чим вчинив адміністративне правопорушення. Згідно із подорожнім листом, на момент скоєння адміністративного правопорушення за кермом автомобіля знаходився водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 У заяві про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, зареєстрованій Департаментом патрульної поліції у місті Києві 24.06.2024 за № 21823, ОСОБА_4 визнав свою вину у перевищенні допустимої швидкості на 28 км/год та сплатив штраф, що підтверджено квитанцією від 21.06.2024 № 442010147. ОСОБА_1 24.06.2024 складено доповідну записку про фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, про що 25.06.2024 зроблено доповідь Генеральному прокурору. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, які виконують функції з обслуговування, та робітників Офісу Генерального прокурора, погоджених профспілковим комітетом Офісу Генерального прокурора 09.11.2021 та затверджених загальними зборами працівників, які виконують функції з обслуговування, та робітників Офісу Генерального прокурора, працівники зобов'язані неухильно дотримуватися трудової дисципліни, законодавства України, Правил та організаційно розпорядчих актів Генерального прокурора; сумлінно і професійно виконувати свої обов'язки відповідно до затверджених посадових інструкцій, наказів, завдань і доручень керівництва, дотримуючись вимог законодавства та цих Правил.
ОСОБА_1 не дотримався вимог наказу першого заступника Генерального прокурора від 29.05.2024 № 75б «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора», пункту 5.6.5 Положення про Департамент державного майна, ресурсів та матеріальнотехнічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, пунктів 2.1, 2.3, 2.10, 2.20, 4.1, 4.2 Посадової інструкції, що виразилось у неналежному здійсненні контролю за додержання підлеглими працівниками законодавства у сфері дорожнього руху, наказом Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено рапорт начальника департаменту ОСОБА_3 .
У наказі Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц є посилання на статтю 9 Закону України «Про прокуратуру» та пункт перший частини першої статтю 147 Кодексу законів про працю України, а також визначено підставу - це рапорт начальника Департаменту ОСОБА_3 . У відповідному рапорті викладені всі обставини вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 зазначено дату, час та місце вчинення дисциплінарного проступку, опис конкретних дій які є дисциплінарним проступком, опис нормативних актів та посилання на конкретну складову (розділ, глава, пункт, підпункт) цих актів, які регламентують його дії та порушення яких, може характеризуватися, як дисциплінарний проступок. При цьому чинними нормативно-правовими актами не передбачено обов'язок роботодавця зазначати в наказі ті обставини, на які вказує позивач в апеляційній скарзі. Отже, такі доводи позивача є необґрунтованими та не можуть братись до уваги.
Відповідачем зазначено, що на посаді начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 працює понад два роки. За весь час роботи на цій посаді, випадки неналежного виконання ним посадових обов'язків щодо контролю за водіями мають систематичний характер. За вказаний період підпорядковані ОСОБА_1 водії систематично вчиняють порушення правил дорожнього руху. Відповідно до інформації Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28.06.2024 № 5356-2024 (реєстраційний номер 146987-24 від 28.06.2024) у період з 01.06.2023 до 18.06.2024 за участю 12 транспортних засобів Офісу Генерального прокурора допущено адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 та 3 статті 122 КУПАП України. При цьому у 19 випадках водіїв Офісу Генерального прокурора притягнуто до адміністративної відповідальності. Попри те, що встановлені правопорушення засвідчують їх систематичний і досить різноманітних характер, вони викривають істотні недоліки та прорахунки у роботі начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 в організації роботи очолюваного ним структурного підрозділу, відсутність з його боку ефективних превентивних заходів дієвого реагування на порушення трудової дисципліни працівниками відділу. З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, судом першої інстанції було враховано системний характер порушень, оскільки за період роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у зв'язку з порушеннями правил дорожнього руху його підлеглим працівникам (водіям) зменшувався середньовизначений розмір премії або премія взагалі не виплачувалася. Зокрема наказом Генерального прокурора від 23.09.2022 № 26-зц водіям вказаного відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зменшувався середньовизначений розмір премії до посадового окладу за вересень 2022 року. Наказом Генерального прокурора від 25.05.2023 № 06-зц водіям зазначеного відділу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зменшено середньовизначений розмір премії до посадового окладу за травень 2023 року. Наказом Генерального прокурора від 26.01.2024 № 03-з водіям ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за січень 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 24.02.2024 № 06-з водію ОСОБА_6 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за лютий 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 22.03.2024 № 12-з водію ОСОБА_11 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за березень 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 24.05.2024 № 19-з водію ОСОБА_12 прийнято рішення не виплачувати премію за травень 2024 року. Допущений ОСОБА_1 проступок (порушення трудової дисципліни) є суттєвим, оскільки неналежний контроль за виконанням трудових обов'язків водіями може призвести до порушень ними правил дорожнього руху, аварій, загроз життю і здоров'ю людей, матеріальних збитків та негативно вплинути на репутацію Офісу Генерального прокурора. Системний характер порушень вказує на тяжкість такого проступку (порушення трудової дисципліни).
З приводу заподіяної шкоди, відповідач зазначє, що неналежний контроль зі сторони ОСОБА_1 став наслідком порушення водіями правил дорожнього руху, що у свою чергу виразилось у вигляді загрози безпеці інших учасників дорожнього руху та могло призвести до негативних наслідків для їх життя і здоров'я. Сам факт систематичних порушень створює ризики як для безпеки дорожнього руху, так і для репутації Офісу Генерального прокурора. Наявність вини є очевидною, оскільки начальник відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 є відповідальним за дотриманням водіями правил дорожнього руху та трудової дисципліни, а також за експлуатацію транспортних засобів. Факт систематичного порушення правил дорожнього руху водіями вказує на недотримання ним своїх прямих посадових обов'язків із відповідного контролю за водіями. Неодноразові порушення водіями правил дорожнього руху свідчить про значну ступінь його вини. Суд звернув увагу, що на виконання приписів ч. 3 ст. 149 КЗпП України при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення враховано, що ОСОБА_1 в органах прокуратури працює понад 12 років, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, тому до нього застосовано найменш суворий вид дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України, а саме - догана. З огляду на викладене сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказ Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц виданий в межах компетенції, у спосіб, передбачений законом, та скасуванню не підлягає.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бєляєв О. А. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити на підставі викладених в ній доводів.
Представник відповідача Офісу Генерального прокурора - Бублієв Д. О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне та обґрунтоване з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно достатті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
Судом встановлено, що згідно наказу Генерального прокурора від 17 травня 2022 року № 657ц ОСОБА_1 працює в Офісі Генерального прокурора на посаді начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора.
Пунктом 2.1 посадової інструкції начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення, затвердженої першим заступником Генерального прокурора 06.05.2024 (далі - Посадова інструкція), начальник відділу ОСОБА_1 здійснює керівництво та організовує роботу очолюваного відділу, розподіляє обов'язки між підпорядкованими працівниками, координує, спрямовує і контролює їх роботу.
Також на начальника відділу ОСОБА_1 покладено контроль дотримання порядку експлуатації транспортних засобів в Офісі Генерального прокурора їх використання, зберігання та додержання водіями законодавства у сфері дорожнього руху; контроль дотримання підпорядкованими працівниками трудової, виконавської дисципліни, вживає заходів до створення їм належних умов праці (п. 2.3, п. 2.10 Посадової інструкції).
Відповідно до положень п. 2.20 Посадової інструкції та пунктом 5.6.5 Положення про Департамент державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18 жовтня 2023 року № 283, начальник відділу ОСОБА_1 забезпечує контроль за додержанням водіями Офісу Генерального прокурора правил, норм і стандартів безпеки дорожнього руху.
Наказом першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора» ОСОБА_1 визначено відповідальною особою за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів в Офісі Генерального прокурора, а також організацію контролю за їх використанням, зберіганням та додержанням водіями законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.
Зокрема згідно п. 4.1, п. 4.2 Посадової інструкції начальник відділу ОСОБА_1 згідно з вимогамиКодексу законів про працю України, іншими законодавчими актами несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків і завдань, бездіяльність або недобросовісне використання наданих йому прав, а також несе відповідальність за недотримання правил охорони праці, техніки безпеки, протипожежного захисту, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Із вимогами Посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомлений 09 травня 2024 року.
Таким чином, на позивача, як начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, покладено обов'язок здійснювати контроль за роботою підлеглих водіїв, належно організовувати додержання ними виконання вимог чинного законодавства, зокрема правил дорожнього руху, а у разі невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 несе дисциплінарну відповідальність.
У зв'язку з тим, що начальником відділу ОСОБА_1 неналежно організовано, зокрема, контроль за додержанням водіями законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора на розгляд надійшов рапорт начальника Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 25 червня 2024 року № 34/4/1-48452ВН-24 про необхідність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни.
У рапорті зазначено, що водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного, транспортного забезпечення та режиму Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора перебуваючи за кермом службового транспортного засобу Офісу Генерального прокурора «Тойоти Королли» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), 21 червня 2024 року перевищив встановлені обмеження швидкості руху, чим вчинив адміністративне правопорушення.
Згідно із подорожнім листом на момент скоєння адміністративного правопорушення за кермом автомобіля знаходився водій відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4
У заяві про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, зареєстрованій Департаментом патрульної поліції у місті Києві 24 червня 2024 року за № 21823, ОСОБА_4 визнав свою вину у перевищенні допустимої швидкості на 28 км/год та сплатив штраф, що підтверджено квитанцією від 21 червня 2024 року № 442010147.
У подальшому, 24 червня 2024 року ОСОБА_1 складено доповідну записку про фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, про що 25 червня 2024 року зроблено доповідь Генеральному прокурору.
Оскільки ОСОБА_1 не дотримався вимог наказу першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора», пункту 5.6.5 Положення про Департамент державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, пунктів 2.1, 2.3, 2.10, 2.20, 4.1, 4.2 Посадової інструкції, що виразилось у неналежному здійсненні контролю за додержанням підлеглими працівниками законодавства у сфері дорожнього руху, наказом Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц до нього за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
До вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення від надання порушником трудової дисципліни письмових пояснень по суті скоєного дисциплінарного проступку, як це передбачено правилами ст. 149 КЗпП України, ОСОБА_1 відмовився, пославшись на доповідну записку Генеральному прокурору від 24 червня 2024 року щодо обставин скоєння 29 травня 2024 року ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та надавши працівникам кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора копію цієї доповідної записки. Зазначені обставини наведено в Акті про відмову надати пояснення від 26 червня 2024 року.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено рапорт начальника Департаменту ОСОБА_3
Генеральний прокурор погодився із обґрунтованістю рапорту начальника Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 25 червня 2024 року, погодженим першим заступником Генерального прокурора Хоменком О., визначився із наявністю дисциплінарного проступку, підставами для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та у межах наданих законом дискреційних повноважень застосував до ОСОБА_1 догану, як мягший вид дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позовних вимог про скасування наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани вказував на те, що наказ, який оспорюється, взагалі не містить будь-яких ознак з'ясування відповідачем усіх суттєвих обставин, не містить жодного опису вчинених ним конкретних дій, які можуть кваліфікуватись, як дисциплінарний проступок, а тому цей наказ є протиправним та незаконним, ураховуючи зокрема, що за викладених у позові обставин жодної шкоди завдано не було.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстації дійшов висновку, що наказ Генерального прокурора від 01 липня 2024 року № 19-дц виданий в межах компетенції, у спосіб, передбачений законом, та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно дост.139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 140 КЗпП Українивизначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Відповідно до вимогст.147-1 КЗпП Українидисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Як роз'яснив Верховний Суд в постанові від 22 травня 2020 року у справі 761/33628/16, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
За статтею 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.
Відповідно достатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Водночас, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
За приписамистатті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.
Отже, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Проте, саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.
Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.
У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
У справі, яка перглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що на ОСОБА_1 як начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, Посадовою інструкцією начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення, затвердженої першим заступником Генерального прокурора 06.05.2024, та Положеннями про Департамент державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, затвердженими наказом Генерального прокурора від 18 жовтня 2023 року № 283, покладено обов'язок здійснювати контроль за роботою підлеглих водіїв, належно організовувати додержання ними виконання вимог чинного законодавства, зокрема правил дорожнього руху, а у разі невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 несе дисциплінарну відповідальність.
Крім того, наказом першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора» ОСОБА_1 визначено відповідальною особою за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів в Офісі Генерального прокурора, а також організацію контролю за їх використанням, зберіганням та додержанням водіями законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.
У ході розгляду справи судом установлено, а ОСОБА_1 не спростовано, встановлені обставини справи щодо не дотримання позивачем вимог наказу першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 756 «Про призначення особи, відповідальної за дотримання порядку експлуатації транспортних засобів та визначення місць їх зберігання в Офісі Генерального прокурора», пункту 5.6.5 Положення про Департамент державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора, пунктів 2.1, 2.3, 2.10, 2.20, 4.1, 4.2 Посадової інструкції, що виразилось у неналежному здійсненні контролю за додержанням підлеглими працівниками законодавства у сфері дорожнього руху, внаслідок чого наказом Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Так, за весь час роботи ОСОБА_1 на вказаній посаді, випадки неналежного виконання ним посадових обов'язків щодо контролю за водіями мають систематичний характер, що вбачається із того, що у період з 01 червня 2023 року до 18 червня 2024 року за участю 12 транспортних засобів Офісу Генерального прокурора допущено адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою та третьоюстатті 122 КУПАП України. У 19 випадках водіїв Офісу Генерального прокурора притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується інформацією Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28 червня 2024 року № 5356-2024 (реєстраційний номер 146987-24 від 28 червня 2024 року)
Отже, наведене свідчить про те, що підпорядковані ОСОБА_1 водії систематично вчиняють порушення правил дорожнього руху.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що ОСОБА_1 не виконув належним чином покладені на нього обов'язки як начальник відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху в організації роботи очолюваного ним структурного підрозділу, відсутність з його боку ефективних превентивних заходів дієвого реагування на порушення підлеглими йому працівниками правил дорожнього руху.
Суд першої інстнції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не вжив ефективних заходів, які б унеможливили порушення ПДР, допущене ОСОБА_4 , порядку експлуатації ввіреного останньому транспортного засобу, не організував відповідного контролю за його використанням і додержанням законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, не забезпечив належного виконання вимог своєї посадової інструкції, наказу першого заступника Генерального прокурора від 29 травня 2024 року № 75 б, чим порушив трудову дисципліну в Офісі Генерального прокурора, у зв'язку з чим підлягав дисциплінарній відповідальності у силу вимог закону.
Колегія суддів зазначає, що у наказі Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц є посилання на статтю 9 Закону України «Про прокуратуру» та пункт перший частини першої статтю 147 Кодексу законів про працю України, а також в наказі визначено підставу для застосування дисциплінарного стягнення, а саме рапорт начальника Департаменту ОСОБА_3 . У відповідному рапорті викладені всі обставини вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 зазначено дату, час та місце вчинення дисциплінарного проступку, опис конкретних дій які є дисциплінарним проступком, опис нормативних актів та посилання на конкретну складову (розділ, глава, пункт, підпункт) цих актів, які регламентують його дії та порушення яких, може характеризуватися, як дисциплінарний проступок.
Відтак, оскаржуваний позивачем наказ містить необхідні ознаки з'ясування відповідачем усіх суттєвих обставин, опис вчинених ним конкретних дій, які можуть кваліфікуватись, як дисциплінарний проступок.
Таким чином, за доведеністю роботодавцем наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку як обов'язкової умови для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про те, що відповідач оголосив позивачу догану на законних на те підставах.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваний наказ взагалі не містить будь-яких ознак з'ясування відповідачем усіх суттєвих обставин, не містить жодного опису вчинених ним конкретних дій, які можуть кваліфікуватись, як дисциплінарний проступок колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено обов'язок роботодавця зазначати в наказі ті обставини, на які вказує позивач в апеляційній скарзі.
Твердження ОСОБА_1 про те, що недоведеність складових елементів дисциплінарного проступку виключає його наявність колегія суддів оцінює критично, так як при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення відповідні вимоги були враховані роботодавцем до уваги.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, судом першої інстанції було враховано системний характер порушень, оскільки за період роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у зв'язку з порушеннями правил дорожнього руху його підлеглим працівникам (водіям) зменшувався середньовизначений розмір премії або премія взагалі не виплачувалася. Зокрема наказом Генерального прокурора від 23.09.2022 № 26-зц водіям вказаного відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зменшувався середньовизначений розмір премії до посадового окладу за вересень 2022 року. Наказом Генерального прокурора від 25.05.2023 № 06-зц водіям зазначеного відділу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зменшено середньовизначений розмір премії до посадового окладу за травень 2023 року. Наказом Генерального прокурора від 26.01.2024 № 03-з водіям ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за січень 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 24.02.2024 № 06-з водію ОСОБА_6 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за лютий 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 22.03.2024 № 12-з водію ОСОБА_11 зменшено середньовизначений розмір премії до місячної заробітної плати за березень 2024 року. Наказом Генерального прокурора від 24.05.2024 № 19-з водію ОСОБА_12 прийнято рішення не виплачувати премію за травень 2024 року.
Отже доводеною є та обстаивна, що допущений ОСОБА_1 проступок (порушення трудової дисципліни) є суттєвим, оскільки неналежний контроль за виконанням трудових обов'язків водіями може призвести до порушень ними правил дорожнього руху, аварій, загроз життю і здоров'ю людей, матеріальних збитків та негативно вплинути на репутацію Офісу Генерального прокурора. Системний характер порушень вказує на тяжкість такого проступку (порушення трудової дисципліни). З приводу заподіяної шкоди, слід зазначити, що неналежний контроль зі сторони ОСОБА_1 став наслідком порушення водіями правил дорожнього руху, що у свою чергу виразилось у вигляді загрози безпеці інших учасників дорожнього руху та могло призвести до негативних наслідків для їх життя і здоров'я. Сам факт систематичних порушень створює ризики як для безпеки дорожнього руху, так і для репутації Офісу Генерального прокурора.
Наявність вини є очевидною, оскільки начальник відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 є відповідальним за дотриманням водіями правил дорожнього руху та трудової дисципліни, а також за експлуатацію транспортних засобів. Факт систематичного порушення правил дорожнього руху водіями вказує на недотримання ним своїх прямих посадових обов'язків із відповідного контролю за водіями. Неодноразові порушення водіями правил дорожнього руху свідчить про значну ступінь його вини.
Суд вірно звернув увагу, що на виконання приписів ч. 3 ст. 149 КЗпП України при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення враховано, що ОСОБА_1 в органах прокуратури працює понад 12 років, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, тому до нього застосовано найменш суворий вид дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України, а саме - догана. Також, судом враховано, що до вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення від надання порушником трудової дисципліни письмових пояснень по суті скоєного дисциплінарного проступку, як це передбачено правилами ст. 149 КЗпП України, ОСОБА_1 відмовився, пославшись на доповідну записку Генеральному прокурору від 24.06.2024 щодо обставин скоєння 21.06.2024 ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та надавши працівникам кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора копію цієї доповідної записки. Зазначені обставини наведено в Акті про відмову надати пояснення від 26.06.2024, копію якого позивачем також долучено до свого позову. Повно встановивши обставини дисциплінарного проступку, надавши їм об'єктивну правову оцінку, Генеральний прокурор погодився із обґрунтованістю рапорту начальника Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора від 25.06.2024, погодженим першим заступником Генерального прокурора, визначився із наявністю дисциплінарного проступку, підставами для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та у межах наданих законом дискреційних повноважень застосував до ОСОБА_1 догану, як вид дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наказ Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц виданий в межах компетенції, у спосіб, передбачений законом, та скасуванню не підлягає.
З урахування встановлених обставин колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду у тому, що наказ Генерального прокурора від 01.07.2024 № 19-дц, яким до начальника відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху управління комунально-експлуатаційного та транспортного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни (пункт 1 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України) є законним та прийнятим із додержанням порядку застосування дисциплінарного стягнення передбаченого, статтями 147-149 КЗпП України.
При цьому суд враховує, що до ОСОБА_1 застосовано найменш суворий вид дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України - догана.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини позивача у недотриманні підлеглими йому працівниками правил дорожнього руху не заслуговують на увагу, оскільки начальник відділу транспортного забезпечення та безпеки дорожнього руху є відповідальним за дотриманням водіями правил дорожнього руху та трудової дисципліни, а також за експлуатацію транспортних засобів, тому наявність вини ОСОБА_1 є очевидною. Неодноразові порушення водіями правил дорожнього руху свідчить про значну ступінь його вини, сам факт систематичного порушення правил дорожнього руху водіями вказує на недотримання позивачем своїх прямих посадових обов'язків із відповідного контролю за водіями.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Таким чином, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу, що загалом за своїм змістом доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним позивачем у позові, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та висновки щодо яких вмотивовано та обґрунтовано виклав у мотивувальній частині ухваленого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення заявником норм закону.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 сумлінно ставився до свої посадових обов'язків та належно організовував контроль за роботою підлеглих йому працівників.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 14 квітня 2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна