Головуючий у суді першої інстанції: Дячук С.І.
справа №759/1230/25
провадження №33/824/1581/2025
27 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Шкоріної О.І.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Олексієнко Михайлом Михайловичем, на постанову судді Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2025 року,-
Постановою судді Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 , 22 грудня 2024 року, приблизно о 22 годині 25 хв. в місті Києві по вул. Осіння,110, повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, керував автомобілем "СІТРОЕН" д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.п. 2.1а Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її змінити в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Виключити з резолютивної частини постанови призначене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 строком на 5 років.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат Олексієнко М.М. зазначив, що ОСОБА_1 проживає разом з матір'ю, бабусею та дідусем. Батько помер 12 років тому. Дідусь інвалід ІІ групи і має проблеми з ходою. 22 грудня 2024 року дідусь впав та попросив свого онука ОСОБА_1 йому допомогти зайти додому. При цьому автомобіль був запаркований в іншому місці і він його попросив підвести до будинку, щоб в подальшому можна було в нього сісти і поїхати до лікаря.
ОСОБА_2 закінчив навчання в автошколі, але посвідчення водія не отримував, а тому суд не має права застосовувати відносно нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В матеріалах справи міститься постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. В судовому засіданні було підтверджено, що ОСОБА_1 позбавлений права на керування транспортним засобом та нові не отримував. Відомості про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутні.
ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом.
Відтак, суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, не вправі був застосовувати адміністративне стягнення щодо нього у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Олексієнко М.М. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Олексієнка М.М., дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що у його діях вбачається склад адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.5 статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
За п.1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Приписами ст. 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).
Частиною 2 ст. 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до п.п. "а" п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції положень ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на наявних у ній доказах.
Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№202868 від 22 грудня 2024 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3406017 від 04.11.2024 року за ч.2 ст.126 КУпАП, DVD диском з відеозаписом, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували б на порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об'єктивність поліцейських у справі, суду не надано, і їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлена.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом поточного року за ст.126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції помилково позбавив ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки такого права останній не мав, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови в частині призначення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з вимогами ст.ст.23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Отже, оскільки не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч.5 ст.126 КУпАП обґрунтовано застосував відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на мінімальний строк.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 взагалі не отримував посвідчення водія, проте навмисно порушує Закон та керує транспортним засобом, ігноруючи заборони, а тому він цілком обґрунтовано позбавлений права на одержання права керування транспортними засобами на п'ять років, що відповідає диспозиції ст.126 КУпАП та санкції ч.5 цієї статті.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.33, ч.5 ст.126 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , адвоката Олексієнка Михайла Михайловича залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна