Справа №758/899/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1626/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 12023100070001726 - прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Подільської окружної прокуратура ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12023100070001726 від 21.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, а саме, до 26 березня 2025 року, включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в сумі 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва для внесення застави: Реквізити депозитних рахунків для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, при внесенні якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - звільнити.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 4 ст. 195 КПК України:
- з'являтися до слідчого, прокурора або суду за першим викликом на визначений посадовою особою час;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- забороненоспілкуватись зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю;
Роз'ясненопідозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні №12023100070001726 - прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року у справі № 758/899/25 та постановити ухвалу, якою задовольнити повністю клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України.
Строк тримання під вартою продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 березня 2025 року включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам:вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інші кримінальні правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор у скарзі зазначає, що ОСОБА_7 був довіреною особою організатора злочинної групи, який знаходиться за кордоном та співорганізатором, отримував грошові кошти за збут наркотичних засобів, прибуток розподіляв між учасниками організованої групи, забезпечував дотримання членами організованої групи загальних правил поведінки, підтримання дисципліни, відповідних заходів безпеки, що свідчить про наявність впливу на останніх, під час вчинення ними кримінальних правопорушень, що не виключає того, що останній буде продовжувати здійснювати вплив на учасників організованої групи, з метою зміни його показань, що матиме вплив на подальший перебіг досудового розслідування.
Також посилається на те, що застосування застави до підозрюваного у цьому кримінальному провадженні є недоцільним та категорично неприйнятним через низку обставин, які підтверджують як високий ступінь суспільної небезпеки його дій, так і значні ризики, що не можуть бути мінімізовані шляхом обмеження лише обов'язками під заставу.
Підозрюваний є не лише активним учасником, але й одним із організаторів злочинної діяльності організованої групи, яка здійснювала систематичний незаконний обіг наркотичних засобів. Його роль як організатора полягала у координації діяльності інших учасників, контролі за збутом наркотичних засобів, розподілі отриманих злочинних прибутків та залученні нових осіб до злочинної діяльності.
Під час затримання у підозрюваного вилучено 577,56 грамів кокаїну, що є особливо великим розміром. Вартість реалізації цієї кількості наркотичного засобу становила 200 доларів США за грам, що свідчить про значні прибутки, які отримувала організована група. Наявність таких фінансових ресурсів створює серйозні ризики:
Ухилення від правосуддя: як організатор, підозрюваний має значний доступ до ресурсів, які можуть бути використані для втечі, переховування або забезпечення нелегального проживання як в Україні так і за її межами.
Продовження злочинної діяльності: перебуваючи на свободі, підозрюваний може організовувати діяльність групи навіть дистанційно, координувати збут наркотиків і залучати інших осіб.
Вплив на свідків та докази: як організатор, він має значний вплив на інших учасників групи, що може сприяти тиску на свідків, знищенню чи фальсифікації доказів.
Роль підозрюваного як організатора підтверджує його ключову позицію у злочинній групі та вказує на його активну участь у всіх етапах незаконного обігу наркотичних засобів - від зберігання та фасування до збуту кінцевим споживачам. Такий рівень залученості значно підвищує ризики для суспільства у разі його звільнення під заставу.
Тяжкість інкримінованих злочинів, їх суспільна небезпека, роль підозрюваного як організатора злочинної діяльності тависокий ризик перешкоджання правосуддю вимагають виключно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Це узгоджується з положеннями статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає можливість застосування таких заходів у разі обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, та за наявності суттєвих ризиків.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, тримання під вартою без права застави є єдиним адекватним заходом для забезпечення ефективного розслідування, недопущення подальшої злочинної діяльності та захисту інтересів правосуддя і громадської безпеки.
Прокурор зазначає, що зважаючи на наведене, ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Слідчий суддя безпідставно визначив заставу стосовно підозрюваного, який є учасником організованої групи, проігнорувавши аргументовані ризики, наведені органом досудового розслідування. Зокрема, суддя не врахував реальну загрозу ухилення підозрюваного від слідства, впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, а також можливості продовження злочинної діяльності.
Такий підхід свідчить про ігнорування принципу законності і загрозу суспільним інтересам. Ухвала має бути скасована, оскільки вона суперечить вимогам справедливості, обґрунтованості та забезпечення належного правосуддя.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві, за процесуального керівництва прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100070001726, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
26.10.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про те, що він підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, вчинених повторно, організованою групою, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26.10.2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.12.2024 року, який в подальшому був продовжений до 26.01.2025 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва № 758/448/25 від 14.01.2025 року, строк досудового розслідування кримінального провадження № 12023100070001726, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено до п'яти місяців, тобто, до 26.03.2025року.
17.01.2025 року слідчий СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратура ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, вчинених повторно, організованою групою, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
У клопотанні слідчий посилається на те, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інші кримінальні правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою.
Результати вказаних слідчих та процесуальних дій мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, оскільки з них буде отримано відомості, які будуть використані як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження та встановити коло осіб, причетних до його вчинення, а також надати оцінку доказам.
Вказані слідчі та процесуальні дії не могли бути виконані слідчими ранішез об'єктивних причин, а саме через їх значну кількість, необхідність забезпечення під час досудового розслідування послідовності проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, без результатів яких неможливо повно, об'єктивно і всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, необхідність зібрання значної кількості доказів, умовами роботи під час воєнного стану, надмірної завантаженості експертних установ.
На теперішній час встановлені в ході досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим сторона обвинувачення вважає, що є підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Подільської окружної прокуратура ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12023100070001726 від 21.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, а саме, до 26 березня 2025 року, включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в сумі 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва для внесення застави: Реквізити депозитних рахунків для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, при внесенні якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - звільнити.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язки, передбачені ч. 4 ст. 195 КПК України:
- з'являтися до слідчого, прокурора або суду за першим викликом на визначений посадовою особою час;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- забороненоспілкуватись зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'ясненопідозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивна зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочині, а також з огляду на дані про особу підозрюваного, характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Колегією суддів, також, згідно вимог закону, досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Слід зауважити, що висновок слідчого судді про необхідність продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором в апеляційній скарзі не оскаржується.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що беручи до уваги кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 злочину, з урахуванням положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України щодо останнього слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи прокурора у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, його ролі у ньому та наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваному розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, прокурором не надано.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12023100070001726 - прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4