Справа № 761/2226/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1714/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника власників майна ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури - ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000423 від 27.08.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Айфон 15 Про», з абонентським номером НОМЕР_1 ;
- блок з червоною обкладинкою з записом в ньому;
- копія медичних документів на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копія військово-облікового документа на ім'я ОСОБА_9 та довідку про відстрочку від призову на його ім'я;
- довідка МСЕК серії 12ААГ № 747904; довідка про навчання ОСОБА_9 № 1406;
- аркуш паперу з чорновими записами; копія виписок «Приватбанк»;
- Витяг з державного реєстру речових прав № 393798237;
- державний акт на право власності КВ № 136856;
- копія опису поштового відправлення;
- книжка спортсмена;
- договори оренди нежитлових приміщень.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2025 року про часткову відмову у арешті майна в кримінальному провадженні № 12024110000000423 від 27.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону.
Також просив постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 12024110000000423 від 27.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України про арешт майна, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/818/25 за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.;
- купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США;
- купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро;
- купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2025 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, викладених у судовому рішенні.
У доповненнях до апеляційної скарги, які подані прокурором у судовому засіданні, останній просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 року, якою частково задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024110000000423, - скасувати в частині відмови в арешті грошових коштів, вилучених під час обшуку у ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна в повному обсязі.
У поданих доповненнях прокурор зауважує, що вказана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону.
Прокурор зазначає, що в своєму рішенні слідчий суддя послався на те, що вилучені під час обшуку грошові кошти не є речовим доказом у кримінальному провадженні, незважаючи на те, що слідчим у кримінальному провадженні 11.01.2025 року винесено постанову про визнання цих грошових коштів речовим доказом.
Посилається на те, що під час досудового розслідування, шляхом проведення негласних слідчих розшукових дій встановлено, що до підбору осіб, бажаючих за надання неправомірної вигоди уникнути військової служби шляхом отримання відповідної інвалідності, залучений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, вилучені під час обшуку грошові кошти є неправомірною вигодою, отриманою від осіб, бажаючих за надання неправомірної вигоди уникнути військової служби, яких ОСОБА_9 познайомив з Гончаруками.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що зазначені грошові кошти не є речовим доказом, є помилковим.
У запереченнях на подану прокурором апеляційну скаргу, які надійшли до Київського апеляційного суду від адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , представник власників майна просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Зазначив про те, що співставлення відомостей протоколу обшуку від 11.01.2025 року з ідентифікаційними даними оглянутих та наданих ОСОБА_12 грошових коштів, свідчить про те, що жодна з вилучених у ОСОБА_13 та ОСОБА_9 купюр в національній та іноземній валюті не відноситься до переліку купюр, ідентифікованих для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12024110000000423.
Долучені до клопотання прокурора про накладення арешту на належне ОСОБА_14 та ОСОБА_9 майно матеріали негласних слідчих (розшукових) дій взагалі не містять жодної згадки про ОСОБА_9 як посередника між ОСОБА_15 та будь-якими іншими особами, які за версією слідства були так званими клієнтами ОСОБА_16 .
Так само, показання самого заявника ОСОБА_12 не містять жодної згадки про особу ОСОБА_9 як посередника між ОСОБА_15 та так званими «клієнтами».
Взагалі жоден з долучених до матеріалів клопотання прокурора про накладення арешту на належне ОСОБА_14 та ОСОБА_9 доказів не містить будь-якого підтвердження, що ОСОБА_9 отримував від ОСОБА_17 будь-які грошові кошти, в тому числі в якості неправомірної вигоди.
Натомість слідчим суддею суду першої інстанції об'єктивно встановлено законність походження вилучених у ОСОБА_13 та ОСОБА_9 грошових коштів на підставі долучених в ході розгляду клопотання документів.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення: "злочинну схему з вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 25000 доларів США ", прохання прокурора в самому клопотанні про накладення арешту на майно фактично виходить за межі фактичних обставин кримінального правопорушення та не узгоджується з завданнями кримінального провадження №12024110000000423.
На думку адвоката, матеріали клопотання прокурора про арешт належного ОСОБА_14 та ОСОБА_9 майна, всупереч ч. 6 ст. 132 КПК України взагалі не містять доказів на підтвердження обставин, які свідчили б про необхідність арешту грошових коштів, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їх представника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, думку прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор фактично не погоджується з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 року лише в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти а саме: купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.; купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США; купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро; купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо вказаного майна.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000423 від 27.08.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» та КНП«Київська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її чоловіком ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організували протиправну злочинну схему з вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США з фізичних осіб за підготовку та складання пакету медичних документів щодо наявності у військовозобов'язаних громадян тяжкого захворювання, що дає підстави для подальшого оформлення лікарських документів для отримання групи інвалідності особам, які не мають на це права. Крім того, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 залучають до співпраці працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою ухилення останніх від призову на військову службу.
28.08.2024 року допитаний в якості свідка ОСОБА_12 показав, що звернувся до ОСОБА_19 та його дружини ОСОБА_18 з метою отримання допомоги в збиранні медичних документів для оформлення відповідної інвалідності. 12.08.2024рокуОСОБА_18 та ОСОБА_19 організували проходження ОСОБА_12 медичного обстеження та стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, що розміщена за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3. Останній фактично на лікуванні не перебував. Після пройденого стаціонарного лікування медичні документи не отримував. Процес проходження лікування контролювався ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , зокрема останні на початку водили ОСОБА_12 по кабінетам, крім того ОСОБА_19 здавав аналізи за ОСОБА_12 .
Для поставлення необхідного діагнозу ОСОБА_19 та ОСОБА_18 залучають лікаря кардіолога в КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_20 .
В ході допиту ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_20 , була присутня в маніпуляційному кабінеті під час здачі аналізів ОСОБА_19 замість ОСОБА_12 та коментувала на які аспекти здоров'я ОСОБА_12 ОСОБА_19 необхідно звернути увагу.
Крім того, встановлено, що до прийняття необхідного рішення Військово-лікарняною комісією «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» залучені:
-колишній голова ВЛК КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» та т.в.о. директора «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який проводив зустрічі з посередниками ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ;
-лікар токсиколог КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Входить до складу комісії та консультує військовозобов'язаних, зокрема ОСОБА_12 під час перебування останнього в лікарні.
Вищевказані лікарі здійснюють свою діяльність в КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги», за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3.
В подальшому ОСОБА_12 підтримував зв'язок з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 з метою продовження лікування. Так, подружжя скоординувало ОСОБА_12 на проходження стаціонарного лікування в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» залучивши до цього завідувачку відділення неврології вказаної лікарні ОСОБА_23 .
Також, встановлено, що організацією госпіталізації до КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» займається лікар відділення неврології зазначеної лікарні ОСОБА_24 .
Зазначені лікарі здійснюють свою діяльність в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 14.
Встановлено, що 22.10.2024року ОСОБА_19 передано частину неправомірної у розмірі 5000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_12 повідомив, що 19.12.2024 року у нього відбулась зустріч з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 для проходження медико-санітарної комісії, перед проходженням якої останні інструктували ОСОБА_12 , крім того своєю поведінкою та розмовами зазначили, що добре знають ОСОБА_25 , який є головою Дніпровського МСЕК м. Київ та вплинуть на те, щоб ОСОБА_12 була оформлена ІІ група інвалідності. Після того, як ОСОБА_12 пройшов вказану комісію ним була здійснена передача неправомірної вигоди у розмірі 15 000 доларів США ОСОБА_19 та ОСОБА_26 неподалік від приміщення Дніпровського МСЕК у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26. Натомість ОСОБА_12 отримав висновок Дніпровського МСЕК у м. Києві про отримання ІІ групи інвалідності.
Крім того, встановлено, що до підбору осіб, бажаючих за надання неправомірної вигоди уникнути військової служби, шляхом отримання відповідної інвалідності залучений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується автомобілем: MERCEDES GLE д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_9 постійно спілкується та зустрічається з ОСОБА_15 та ОСОБА_18 для врегулювання організаційних питань між лікарями.
11.01.2025 року в період часу з 12:50 год. по 21:55 год. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/818/25 від 08.01.2025року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.;
- купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США;
- купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро;
- купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів;
- мобільний телефон марки «Айфон 15 Про», з абонентським номером НОМЕР_1 ;
- блок з червоною обкладинкою з записом в ньому; копія медичних документів на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія військово-облікового документа на ім'я ОСОБА_9 та довідку про відстрочку від призову на його ім'я; довідка МСЕК серії 12ААГ № 747904; довідка про навчання ОСОБА_9 № 1406; аркуш паперу з чорновими записами; копія виписок «Приватбанк»; Витяг з державного реєстру речових прав № 393798237; державний акт на право власності КВ № 136856; копія опису поштового відправлення; книжка спортсмена; договори оренди нежитлових приміщень.
16.01.2025 року (клопотання датоване 11.01.2025 року) прокурор відділу Київської обласної прокуратури - ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке виявлене та вилучене 11.01.2025 року вході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/818/25 за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.; купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США; купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро; купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів; мобільний телефон марки «Айфон 15 Про», з абонентським номером НОМЕР_1 ; блок з червоною обкладинкою з записом в ньому; копія медичних документів на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія військово-облікового документа на ім'я ОСОБА_9 та довідку про відстрочку від призову на його ім'я; довідка МСЕК серії 12ААГ № 747904; довідка про навчання ОСОБА_9 № 1406; аркуш паперу з чорновими записами; копія виписок «Приватбанк»; Витяг з державного реєстру речових прав № 393798237; державний акт на право власності КВ № 136856; копія опису поштового відправлення; книжка спортсмена; договори оренди нежитлових приміщень.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що 11.01.2025 року постановою слідчого вищевказані речі визнано речовими доказами, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази факту та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що в ході обшуку в рамках кримінального провадження № 12024110000000423 вилучені речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть містити інформацію з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення, а також можуть мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому, то з метою збереження речових доказів, недопущення їх приховування, пошкодження, псування та знищення, настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, прокурор звернувся з клопотанням про арешт вищезазначеного майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури - ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000423 від 27.08.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Айфон 15 Про», з абонентським номером НОМЕР_1 ;
- блок з червоною обкладинкою з записом в ньому;
- копія медичних документів на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копія військово-облікового документа на ім'я ОСОБА_9 та довідку про відстрочку від призову на його ім'я;
- довідка МСЕК серії 12ААГ № 747904; довідка про навчання ОСОБА_9 № 1406;
- аркуш паперу з чорновими записами; копія виписок «Приватбанк»;
- Витяг з державного реєстру речових прав № 393798237;
- державний акт на право власності КВ № 136856;
- копія опису поштового відправлення;
- книжка спортсмена;
- договори оренди нежитлових приміщень.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя виходив з того, що зазначене в клопотанні майно, окрім грошових коштів, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В той же час зазначив, що прокурором не доведено, що вилучені грошові кошти, на які останній просить слідчого суддю накласти арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Із змісту оскаржуваної ухвали, до таких висновків слідчий суддя прийшов, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, описані в клопотанні прокурора, а саме - злочинну схему з вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США. В той же час, розмір вилучених грошових коштів значно перевищує розмір ймовірної неправомірної вигоди.
Крім того, на переконання слідчого судді, представником власників майна було доведено законність походження грошових коштів документами, що були надані в судовому засіданні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні обставини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти, які виявлені та вилучені 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти:
- купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.;
- купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США;
- купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро;
- купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказані грошові кошти, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження, а також могли бути здобуті злочинним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, постановою від 11.01.2025 року слідчого вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази факту та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення їх збереження, як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів необґрунтованими є посилання слідчого судді на доведеність представником власників майна законності походження вилучених грошових коштів, оскільки на даному етапі досудового розслідування такі посилання не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024110000000423 від 27.08.2024 року триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, а тому накладення арешту на грошові кошти, які відповідають критеріям речових доказів, відповідає меті, визначеній ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів.
Отже, посилання в запереченнях на апеляційну скаргу представника власників майна на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідності накладення арешту на вилучені грошові кошти, є безпідставними, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, на підставі чого згідно вимог ст. 170 КПК України правомірним є накладення такого виду обтяження як арешт.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені 11.01.2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/818/25 за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, вилучені грошові кошти підлягають арешту з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12024110000000423 від 27.08.2024 року та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому вважає за необхідне накласти арешт на вказані у клопотанні слідчого вилучені грошові кошти.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання слідчого про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Що стосується доводів заперечень представника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження, то колегія суддів оцінює ці доводи критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення ретельної перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів. При цьому, на час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, переконливих доказів законності набуття вилучених при обшуку грошових коштів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду надано не було і матеріали справи таких доказів не містять.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на наведене, не приймаються до уваги колегією суддів доводи, які наведені адвокатом ОСОБА_10 у запереченнях на скаргу прокурора, про непричетність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному проваджені, як на підставу відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт грошових коштів.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Таким чином, слідчий суддя, не надавши оцінку вказаним у клопотанні доводам та долученим до нього матеріалам, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги прокурора про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.; купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США; купюри номіналом 100 євро, загальною купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів, з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого в частині накладення арешту на вилучені при обшуку грошові кошти, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вилучені під час санкціонованого обшуку вищевказані грошові кошти з метою забезпечення їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно - скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.;
- купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США;
- купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро;
- купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів;- задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 11.01.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- купюри номіналом 1000 грн., загальною сумою 122 000 грн.;
- купюри номіналом 100 доларів США, загальною сумою 177 700 доларів США;
- купюри номіналом 100 євро, загальною сумою 50 000 євро;
- купюри номіналом 20 канадських доларів, загальною сумою 60 канадських доларів.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4