Справа № 420/10033/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
07 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправність дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ОСОБА_1 , визначеною у відмові визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось за весь період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024 року, у розмірі 230413,78 грн за таке, що не підлягає відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ;
- зобов'язати Одеський державний університет внутрішніх справ визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось ОСОБА_1 за весь період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024 року, у розмірі 230413,78 грн за таке, що не підлягає відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач з 01.09.2022 до 24.08.2024 навчався в Одеському державному університеті внутрішніх справ на факультеті підготовки фахівців для органів досудового розслідування, а 24.06.2024, після здобуття 2-го освітнього магістерського рівня освіти за спеціальністю «Право» звільнився за власним бажанням, не допрацювавши 3 роки згідно з умовами Контракту. Отже, позивач проходив службу у лавах Національної поліції, яка вважається публічною службою згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, що не заперечується позивачем у позовній заяві.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 24.06.2024 позивач звільнився з лав Національної поліції України в порядку п.7 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 24.06.2024 за вих.№9/7274 складено Повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, відповідно до якого позивач зобов'язаний протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ, витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання.
Разом з тим, між позивачем та відповідачем укладено Договір від 31.07.2024 про розстрочення заборгованості.
Також, як вбачається з відповіді ОДУВС від 04.03.2025 за вих.№К-23-696-2025, на виконання умов Договору розстрочення заборгованості від 31.07.2024, позивачем здійснено перерахунок коштів у сумі 17943,13 грн на рахунок ОДУВС для погашення заборгованості.
Відтак, суддя доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду.
При цьому, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування поважності підстав для поновлення пропущеного ним строку зазначає, що заходами досудового врегулювання виниклого спору, позивачем було надіслано лист до Одеського державного університету внутрішніх справ з вмотивованою пропозицією вирішення порушеного питання у досудовому форматі. Проте, листом від 04 березня 2025 року позивачу надана відмова. Саме з цієї дати розпочинається перебіг процесуального строку для подання адміністративного позову, який закінчується 04 квітня 2025.
Надаючи оцінку наведеним у клопотанні позивача доводам, суддя зазначає, що виходячи з приведених вище правових норм, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо проходження публічної служби, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Суд критично оцінює покликання позивача на те, що він дізнався про порушення його прав з моменту отримання відповіді відповідача про відмову щодо виключення «грошового забезпечення» з кошторису витрат на утримання позивача на час його навчання з 01.09.2022 до 08.02.2024, оскільки отримання відповіді відповідача у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації.
Суд також критично оцінює покликання позивача щодо необхідності збору доказів по суті порушеного питання, дію воєнного стану в Україні та повітряні тривоги, оскільки позивачем не наведено жодних доказів, які б свідчили, що з моменту отримання повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі від 24.06.2024, позивач був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом протягом строку, встановленого ст.122 КАС України.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
Разом з цим, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
У заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано взагалі жодної переконливої фактичної обставини, яка б свідчила про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст. 122 КАС України, а наведені ним обставини носять загальний характер, загалом зводяться до трактування позивачем на власний розсуд норм чинного законодавства, та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Відтак, суд вважає неповажними зазначені позивачем підстави у заяві про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у заяві позивач не повідомляє.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, суд зазначає позивачу про необхідність подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.160, 161, 169 КАС України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро БАБЕНКО