Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2025 року Справа№200/8963/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність, яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 21.09.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 01.10.2024 (включно) в неповному розмірі;
зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4463,15 гривень щомісячно за періоди проходження військової служби з 21.09.2020 по 31.12.2022 (включно), з 01.01.2024 по 01.10.2024 (включно) з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнати протиправними дії, які полягали в визначенні розміру підйомної допомоги в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2020, 2021, 2022, 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2020 - 2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
зобов'язати здійснити перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2020, 2021, 2022, 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2020 - 2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проходження військової служби з 21.09.2020 по 31.12.2022 (включно), з 01.01.2024 по 01.10.2024 (включно) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін та є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач вважає, що має отримати виплату фіксованої суми грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн на місяць відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою від 30 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначив, що індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з умови перебування на тій самій посаді, що не відноситься до позивача, оскільки в період проходження військової служби у вказаний період Кабінет Міністрів України не встановлював нові розміри окладів військовослужбовців. Тому відповідач вважає позовні вимоги є безпідставними, оскільки під час служби позивачу сплачені всі належні виплати.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.09.2020 № 266 з 21 вересня 2020 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024 № 289 позивача вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та з 01.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 07.05.2015.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2020 по 31.12.2022 (включно), з 01.01.2024 по 01.10.2024 (включно) та додаткові види грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон № 1282-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ випливає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно, «поточної індексації» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «індексації-різниці», то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку […].
Отже, з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір збільшення доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців..
Тобто, саме у березні 2018 року як місяці підвищення доходу за відповідної посадою могло вирішуватися питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.
З урахуванням наведеного суд вказує, що право на отримання фіксованої індексації виникає за умов, коли підвищення доходу не перевищує суми попередньої індексації, яка нарахована за період до такого підвищення. При цьому така фіксована індексація виплачується не в повному обсязі, а лише у сумі різниці між нарахованої індексації та розміром підвищення доходу.
З цього приводу позивач зазначив, що сума підвищення його доходу в березні 2018 року не перевищила суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року - 4 463,15 гривень, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Враховуючи, що у березні 2018 року позивач не проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , індексація-різниця могла бути обрахована за займаною позивачем пізніше посадою.
Проте, всупереч нормам абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, позивач розрахував суму індексації в повному обсязі без врахування суми підвищення доходу за займаною посадою для визначення такої різниці, що не відповідає наведеним нормативним приписам.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч наведеним процесуальним норма, наводячи власні розрахунки сум індексації, позивач не надав жодного доказу того, що в березні 2018 року підвищення доходу не перевищило суму можливої індексації грошового забезпечення 4 463,15 гривень, і розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації.
Крім того, для розрахунку саме різниці між сумою можливої індексації та сумою підвищення доходу у березні 2018 року позивачем не надано відповідних показників грошового забезпечення у лютому та у березні 2018 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач помилково посилається на загальний рівень приросту індексу споживчих цін відносно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але безвідносно до фактично встановленого грошового забезпечення за посадою, яку він займав під час проходження служби з 21.09.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.10.2024.
Заяв про неможливість отримання вказаних відомостей чи клопотань про витребування доказів позивачем не заявлено. Водночас, як зазначено вище, обґрунтування заявлених позовних вимог є помилковим, таким що не відповідає нормам Порядку № 1078.
За вказаних обставин суд не знайшов підстав для задоволення заявленого позову.
Позовні вимоги про перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення є похідними від вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці, через що задоволенню також не підлягають.
Через звільнення позивача від судового збору суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов