Справа № 761/47785/24
Провадження № 2/761/4302/2025
09 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря: Лишняк А.О.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання, яке відбулось 09.04.2025 року, представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання в якому він повідомив, що відповідачем сплачено в повному обсязі заборгованість за кредитним договором №002/4711900-CK від 17 травня 2018 року. Просив повернути ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір з державного бюджету в розмірі 3028 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №89503 від 22.11.2024 за подання позовної заяви. Розгляд заяви просив провести за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
В судове засідання, яке відбулось 09.04.2025 року, відповідач не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. Вказана позиція відображена у постанові ВС у справі №404/251/17 від 03.05.2018 та у постанові ВС у справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.
В судовому засіданні встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість кредитним договором №002/4711900-CK від 17 травня 2018 року. Одночасно в судовому засіданні встановлено, що відповідач заборгованість погасила в повному обсязі, а тому в подальшому в позовних вимогах відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, у зв'язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.
Тому, з врахуванням викладеного, наявні підстави передбачені п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження по справі.
Крім того, у зв'язку із тим, що позивач фактично не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, та просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн., на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, а тому клопотання позивача в частині повернення судового збору з державного бюджету не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 13, 89, 142, 200, 222, 255, 256, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Закрити провадження у справі № 761/47785/24 (провадження №2/761/4302/2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
В задоволенні клопотання про повернення судового збору з державного бюджету - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: