СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/48/25
ун. № 759/1386/19
14 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Бетіна М.О., представника стягувача - ОСОБА_3, боржника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 на дії та рішення (повідомлення) головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В., -
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення (повідомлення) головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. боржник: ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтувала тим, що 04.03.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій, з посиланням на ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав того, що Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скеровано до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржниці. Однак дії та рішення державного виконавця щодо відкладення проведення виконавчих дій не ґрунтуються на законі та не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання за НОМЕР_2 місце проживання ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Інша будь-яка відома адреса проживання та перебування ОСОБА_1 відсутня. Будь-яких підтверджуючих документів, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном з дитиною, зокрема перебування на консульському обліку боржником не надано. Саме для таких випадків і були передбачені приписи ч. 2 ст. 641 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Вважає, що скерування головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. подання про здійснення розшуку боржниці ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду м. Києва не є підставою та обставинами для відкладення проведення виконавчих дій в силу положень ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Будь-яких клопотань про хворобу, відрядження, стихійне лихо від сторін виконавчого провадження відрядження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходило. Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2022 № 264) обов'язковому взяттю на облік підлягають: діти які виїхали за межі України в супроводі одного з батьків (без наявності згоди другого з батьків), або у супроводі баби, діда, брата, сестри, брата, мачухи, вітчима чи інших осіб, яких уповноважив лише один із батьків дитини. Таким чином, боржник ОСОБА_1 не надала підтверджуючих доказів у відповідності до вказаних Правил, зокрема довідку про тимчасове перебування на консульському обліку за кордоном.
ОСОБА_2 вказує, що належним способом усунення відповідних порушень та поновлення прав стягувача є зобов'язання виконавця провести виконавчі дії та вжити заходів примусового виконання відповідного судового рішення, а тому просить суд дії головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. визнати протиправними; постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 визнати неправомірною та скасувати.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року скаргу ОСОБА_2 прийнято до розгляду. Призначено розгляд скарги у відкритому судовому засіданні. Витребувано у державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.
26.03.2025 року від головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження у зв'язку із перебуванням державного виконавця у відпустці з 31.03.2025 року.
31.03.2025 року на адресу суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на скаргу, у яких боржник вказала, що винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи з фактичних обставин, що встановлені у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій. Змістом скарги та її матеріалами не доведено, що користуючись наділеними повноваженнями та правами, державний виконавець діяв з недотриманням законодавства та поза межами наданих йому повноважень і без врахування інтересів в першу чергу малолітньої дитини. Оскільки, згідно з частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Боржник вважає, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена з дотриманням встановленого законом порядку, а тому вона не може бути скасована судом. Просить скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стужук К.В. залишити без задоволення.
Також ОСОБА_1 подала заперечення щодо участі у якості представника стягувача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю на представництво інтересів фізичної особи ОСОБА_2 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 4 ст.61 ЦПК України. Звернула увагу на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2025 року у справі № 761/44907/24, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2025 року, частково задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 6 місяців та встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов'язки: заборонено наближатися на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб; заборонено ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Зазначене судове рішення винесено у зв'язку із систематичним вчиненням ОСОБА_3 домашнього насильства відносно мене та нашого спільного сина ОСОБА_4 , здійсненням переслідування та неодноразовим викраденням дитини.
Представник стягувача ОСОБА_2, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав подану скаргу, просив її задовольнити виходячи із зазначених в ній підстав.
Боржник ОСОБА_1, яка брала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення скарги, просила врахувати подані нею письмові заперечення на скаргу.
Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. у судове засідання не з'явилась, про час дату та місце розгляду скарги повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань на час розгляду справи від неї до суду не надходило.
Суд визнав причини неявки державного виконавця у судове засідання неповажними, та вважав за можливе розглянути справу за відсутності головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
За приписами частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону).
Судом встановлено, що 25.10.2021 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з примусового виконання судового рішення у справі №759/1386/19 щодо визначення участі ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спосіб побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі, за місцем проживання матері дитини.
22.01.2025 року головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з поданням про розшук боржника ОСОБА_1
27.01.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 05.02.2025 року, у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1
12.02.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 21.02.2025 року, у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1
21.02.2025 рокуголовним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 03.03.2025 року, у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1
04.03.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій до 13.03.2025 року, у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду м. Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1
13.03.2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стужук К.В. винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення по суті справи, у зв'язку з надходженням ухвали Святошинського районного суду м. Києва №759/1386/19 від 03.03.2025 року, рішення набрало законної сили 03.03.2025 року, про зупинення виконання за виконавчим документом - виконавчим листом, виданим 25.10.2021 року Святошинський районним судом м. Києва за рішенням від 16.06.2021 року у цивільній справі №759/1386/19 про визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_4 до розгляду судом заяви боржника про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов'язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, дії виконавця при примусовому виконанні рішення суду здійснюється у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом, а отже і рішенням суду;
Так, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина друга статті 64-1 Закону).
Положення статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції Постанова як окремий документ повинна серед іншого містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Вимога щодо вмотивованості постанови виконавця базується на верховенстві права, справедливості, неупередженості та об'єктивності як засадах виконавчого провадження.
Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення у постанові мотивів, якими виконавець керувався під час прийняття постанови.
Умотивованість - це вимога до виконавця наводити письмово у постанові судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку виконавця. Умотивованість будь-якої постанови необхідно розглядати як самостійну вимогу, яка не є тотожною вимозі законності.
Таким чином, винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи з фактичних обставин, що встановлені у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій.
Правовий висновок щодо застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №910/6104/21, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд має врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, Верховий Суд вказав, що «… відповідно до положень статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. Аналіз положень наведеної норми дає підстави дійти висновку, що: по-перше, застосування цієї норми пов'язане з наявністю певних обставин та умов; по-друге, установлення та оцінювання таких обставин належить до повноважень державного виконавця і, які суд касаційної інстанції не може перебирати на себе…».
Разом з тим, звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_2 не довела суду належними та допустими доказами того, що користуючись наділеними повноваженнями та правами, державний виконавець діяв з недотриманням законодавства та поза межами наданих йому повноважень і без врахування інтересів, в першу чергу, малолітньої дитини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв'язки дитини з сім'єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров'ю та розвитку (рішення у справі «А. В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).
Також, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі від 07.12.2006 та від 27.02.1992 зазначається, що між інтересами (правами) дитини повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
Саме звернення державного виконавця з поданням про розшук боржника дійсно перешкоджало проведенню виконавчих дій за місцем вчинення виконавчих дій та є підставою для відкладення проведення виконавчих дій.
Установлені у ході розгляду справи обставини свідчать про те, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена державним виконавцем з дотриманням встановленого законом порядку, а тому суд вважає її законною, а дії державного виконавця при її винесенні такими, що відповідають наведеним вище нормам законодавством України.
Відтак у суду відсутні підстави для визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. від 04.03.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки суд дійшов висновку, що така постанова винесена державним виконавцем в межах його повноважень відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Жодних порушень норм закону при винесенні оскарженої стягувачем постанови державним виконавцем допущено не було. Доказів зворотного у розпорядження суду ОСОБА_2 не надала.
Зокрема суд звертає увагу на ту обставину, що постанова державного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій від 04.03.2025 року вичерпала свою дію фактом її виконання до 13.03.2025 року.
Згідно сталої правової позиції Верховного Суду у питаннях про скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17).
Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права.
З урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стужук К.В. під час винесення 04.03.2025 року постанови про відкладення проведення виконавчих дій дотрималася вимог Закону України «Про виконавче провадження» та діяла в межах своїх повноважень, а державним виконавцем права та/або свободи стягувача ОСОБА_2 порушені не були, тому у суду відсутні законні підстави для задоволення скарги стягувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає
На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 на дії та рішення (повідомлення) головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К.В. - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення суддею.
Повний текст ухвали виготовлено 14 квітня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко