СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23275/23
пр. № 2/759/255/25
14 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Вашуленко О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва (далі - КНП «ЦПМСД № 3») про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є лікарем із сорокарічним стажем, постійно проходить підвищення кваліфікації, є ветераном праці та інвалідом третьої групи.
Зазначала, що після проведення медичної реформи та призначення нових керівників в КНП «ЦПМСД № 3» вона почала зазнавати систематичного тиску з метою звільнення. 03 грудня 2020 року відповідач виніс наказ № 717-кн про оголошення їй догани, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/4252/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, скасований.
26 лютого 2021 року відповідач звільнив її за систематичне невиконання посадових обов'язків, однак рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у справі № 759/5976/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, це звільнення визнане незаконним, а її поновлено на роботі.
Позивач стверджує, що такі дії відповідача завдали їйморальних страждань та втрати душевного спокою. Також спричинили погіршення ділових стосунків та завдали їй репутаційних збитків. Як зазначає позивач, вона постійно перебувала у стресовому стані, не мала засобів для забезпечення належного рівня життя. Це все викликало у неї психосоматичні та психоемоційні зміни: порушення сну, швидку втомлюваність, знижений настрій, пригніченість, тривожність, дратівливість, емоційну напругу, насторогу, невпевненість у собі та майбутньому.
ОСОБА_1 зазначає, що судовий розгляд справи про скасування наказу про винесення догани призвів до необхідності докладання додаткових зусиль для організації її життя та її сім'ї, вона витрачала свій час та кошти назвернення до фахівців у галузі права для захисту своїх інтересів, що також завдало їй моральних страждань.
Враховуючи зазначене, позивач просила стягнути з відповідача 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 28 листопада 2023 року справу передано судді (а.с.77-78 т.1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с.80-82 т.1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.87-88 т.1).
У січні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов відзив КНП «ЦПМСД № 3», у якому відповідач просив відмовити в позові в повному обсязі у зв'язку з його недоведенням (а.с.93-101).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року призначено у справі судову-психологічну експертизу, провадження у справі зупинене (а.с.137-139 т.1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року провадження відновлено та справу призначено до судового розгляду (а.с.192 т.1).
23 січня 2025 року представник позивач ОСОБА_2 направив до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки за результатами проведення судово-психологічної експертизи встановлено що наслідки ситуації із незаконним звільненням, постали для ОСОБА_1 як психотравмуючі, обумовили значні негативні зміни у життєво - значущих сферах її життєдіяльності, викликали виразні негативні психологічні переживання, тобто спричинили ОСОБА_1 моральні страждання, еквівалент компенсації яких становить 54 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду. З огляду на це, позивач збільшила розмір позовних вимог до 432 000,00 грн (а.с.198-199 т.1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі прийнято до розгляду (а.с.210-211).
14 лютого 2025 року відповідач надав відзив на збільшені позовні вимоги (а.с.217-227 т.1).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просила у задоволення позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши та оцінивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з вимогами п. п.1, 2, 3 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд встановив, що 03 грудня 2020 року КНП «ЦПМСД № 3» виданий наказ № 717-кн про оголошення догани ОСОБА_1 (а. с. 13, 14).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/4252/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, наказ від 13 грудня 2020 року № 717-кн про оголошення догани ОСОБА_1 скасований.
26 лютого 2021 року КНП «ЦПМСД № 3» звільнив ОСОБА_1 за систематичне невиконання посадових обов'язків, покладених трудовим договором (а. с. 6, 7).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у справі № 759/5976/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, визнано незаконними та скасовано накази КНП «ЦПМСД № 3» «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» від 25 лютого 2021 року № 50-к/тм та «Про припинення трудового договору» від 26 лютого 2021 року № 51-к/тр. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 КНП «ЦПМСД № 3» на посаді лікаря терапевта з 27 лютого 2021 року. Стягнув з КНП «ЦПМСД № 3» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2021 року до 08 лютого 2022 року в розмірі 248 187,40 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.
Згідно з висновком експерта № 10470, складеним 27 листопада 2024 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи ситуація, що досліджувалась за наданими матеріалами (в тому числі, незаконне звільнення, подальший судовий розгляд, скасування наказу про звільнення), є психотравмувальною для ОСОБА_1 . За умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). Можливий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 54 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.
Статті 16 та 23 ЦК України передбачають право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є сам факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його тривалості, негативних наслідків та інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Судом встановлено, що рішенням від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/4252/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, Святошинський районний суд м. Києва, наказ від 13 грудня 2020 року № 717-кн про оголошення догани ОСОБА_1 скасував.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у справі № 759/5976/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, визнано незаконними та скасовано накази КНП «ЦПМСД № 3» «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення» від 25 лютого 2021 року № 50-к/тм та «Про припинення трудового договору» від 26 лютого 2021 року № 51-к/тр. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 КНП «ЦПМСД № 3» на посаді лікаря терапевта з 27 лютого 2021 року. Стягнуто з КНП «ЦПМСД № 3» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2021 року до 08 лютого 2022 року в розмірі 248 187,40 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням встановлено факт порушення трудових прав позивача внаслідок її незаконного звільнення з посади лікаря терапевта.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що встановлено іншим преюдиційним судовим рішенням і згідно з частиною четвертою ст. 82 ЦПК не підлягає доказуванню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України може здійснюватися в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (див. постанова Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 127/16375/19, постанова Верховного Суду від 01 квітня 2024 року у справі №638/2156/21 та інші).
Крім того, згідно висновку експерта № 10470, складеного 27 листопада 2024 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи ситуація, що досліджувалась за наданими матеріалами (в тому числі, незаконне звільнення, подальший судовий розгляд, скасування наказу про звільнення), є психотравмувальною для ОСОБА_1 . За умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). Можливий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 54 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень ст. ст. 16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
У рішенні від 12 вересня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №752/17832/14-ц.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав у зв'язку з незаконним оголошенням догани та незаконним звільненням.
Факти порушення прав ОСОБА_1 встановлені судовими рішеннями в справах №759/4252/21 та № 759/5976/21.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями в інших справах, приходить до висновку, що позивач окрім часткового відновлення порушеного права у вигляді поновлення її на роботі в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 КНП «ЦПМСД № 3» на посаді лікаря терапевта, має право на відшкодування і моральної шкоди, як відшкодування понесених нею втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси, порушенням нормального способу та укладу свого життя і необхідністю прикладення суттєвих додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із принципу розумності та справедливості, вважає необхідним в рахунок відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди стягнути із КНП «ЦПМСД № 3» на користь позивача 50 000,00 грн.
Щодо строків позовної давності
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 268 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справа №210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) зазначено, що: «Відділення Фонду стверджує, що позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). Оскільки зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у касаційній скарзі доводи про те, що до цієї вимоги застосовується передбачена у частині першій статті 233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими. Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 05.12.2018 по справі № 210/5258/16-ц».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23).
Щодо розподілу судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України.
За приписами частини першої, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи та пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів.
Позивачем понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 26 000,00 грн, що підтверджується актом №179 від 27.11.2024 року (а.с.190).
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 26 000,00 грн у відшкодування вищезазначених витрат.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києвавід 01.12.2023 року позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1 073,60 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то сторони мають право подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки представник позивача звернувся з заявою в якій зазначив, що відповідні докази понесення судових витрат будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладено та керуючись статтями 7, 9, 11, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 274, 352, 354, 430 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва на користь ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на проведення експертизи 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок на користь держави Україна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Святошинського району м. Києва, код ЄДРПОУ 26199418, адреса реєстрації: 03148, м. Київ, вул. П. Курінного, 2.
Текст рішення виготовлено 14.04.2025.
Суддя Ю. О. Твердохліб