Справа №442/10344/24
Провадження №2/442/246/2025
02 квітня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,
з участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 442/10344/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «БАРКОМ» про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
Пердставник позивача ОСОБА_1 адвокат Копанський М.Л звернувся з позовом до ОСОБА_2 та до товариства з обмеженою відповідальність «БАРКОМ» про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обгрунтування позову покликається на те, що він є власником земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 495114 від 09.12.2012 року виданого Управлінням Держкомзему у Дрогобицькому районі площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027.
У липні місяці 2024 року Позивач звернувся до ліцензованої організації щодо накладення даної земельної ділянки на публічну кадастрову карту, однак представники даної організації повідомили, що дана земельна ділянка уже сформована та передана в оренду ТзОВ «БАРКОМ».
При спілкуванні з представниками ТзОВ «БАРКОМ», щодо виплати йому орендної плати за користування моєю земельною ділянкою та надання відповідного договору оренди останні повідомили, про те, що при здійсненні реєстрації договору оренди державним реєстратором Солонської сільської ради Василенко Н.І. помилково було внесено іншого власника а саме: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , і тому вони не можуть виплатити мені орендну плату та надати відповідний договір оренди земельної ділянки.
Спроби досудового врегулювання спору не дали результатів, а отже змушений був звернутися до суду про захист свого права.
18 грудня 2024 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Призначено підготовче судове засідання на 27.01.2025. Постановлено витребувати у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирської М.М. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 01/2022 та у Виконавчого комітету Меденицької селищної ради електронні копії документів які слугували реєстрацією речового права за ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027.
На виконання ухвали 09.01.2025 року від Відповідача ТзОВ «Барком» надійшов відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує та зазначає що жодних договорів оренди земельної ділянки площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027 не укладалося.
24.01.2024 року від приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирської М.М. надійшла копія спадкової справи № 01/2022 заведеної після смерті ОСОБА_1 .
24.02.2024 року від Меденицької селищної ради надійшли копії електронних документів, які слугували для реєстрації земельної ділянки площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027.
27.02.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 02.04.2025року
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив слухати справу4 у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача ТзОВ «Барком» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду відзив, в якому заперечив щодо позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідачу 2 не відомо яким чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відображається інформація про те, що орендарем на земельну ділянку площею 0,3518га з кадастровим номером 4621284000:04:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виступає ТзОВ «Барком», так як договорів оренди на дану земельну ділянку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не укладалось.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на неодноразові виклики суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Як вбачається із відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0 92---2641/15-24 від 05.08.2024 за ОСОБА_1 (1660405794) згідно з даними Державного реєстру земель числиться земельний акт серії ЯМ № 495114 від 09.12.2012 року площею 0,3518га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027. Відповідно до реєстру речових прав на земельну ділянку зареєстровано право власності від 14.12.2016р. № 1529510218 за ОСОБА_1 (1529510218) та перехід права від 17.12.2022 року № 48738747 за ОСОБА_2 .
Крім цього, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.09.2024 року надало копію поземельної книги на земельну ділянку 4621282400:04:000:0027, з якої вбачається, що згідно розділу 3 Земельна ділянка. Право власності, постійного користування запис про виникнення права 16.03.2020 року № 003 власником земельної ділянки являється ОСОБА_1 паспорт гр. України КВ № НОМЕР_3 виданий Дрогобицьким РВ УМВС України у Львівській області 25.11.1998 року, податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання, АДРЕСА_1 на підставі державного акту ЯМ № 495114 від 09.12.2012, тобто право власності було зареєстровано за позивачем, а наступний запис від 03.04.2020 року за № 004 свідчить, що власником земельної ділянки являється ОСОБА_1 паспорт гр. України НОМЕР_4 , виданий Дрогобицьким РВ УМВС України у Львівській області 05.11.1999 року, податковий номер НОМЕР_5 тобто батько Відповідача.
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав від 20.12.2016року № 76351770, 14.12.2016 року Державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області зроблено запис про право власності № 18151125 підстава виникнення права власності державний акт про право власності на земельну ділянку серія та номер ЯМ №496114, виданий 09.12.2012 року, видавник управління Держкомзему у Дрогобицькому районі, Львівської області, власник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_6 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 виданий 05.11.1999 року Дрогобицьким РВ УМВС України у Львівській області, а також зареєстроване інше речове право за № 18151462, а саме договір оренди землі від 01.01.2016 року строком на 15 років.
Як вбачається із відповіді на адвокатський запит ТзОВ «Барком» зазначає, що надати копію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621282400:04:000:0027 не має можливості так як останній не зберігся.
Однак, дане твердження не відповідає дійсності, так як при огляді матеріалів електронних копій документів які слугували підставою для реєстрації речового права за ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 4621282400:04:000:0027 вбачається, що підставою реєстрації речового права за Відповідачем ОСОБА_1 є державний акт серії ЯМ № 495114, який належить Позивачу. Крім цього, як вбачається із договору оренди землі від 01 січня 2016 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Барком», предметом даного договору є земельна ділянка площею 0,3518га кадастровий номер 4621282400:04:000:0027 однак у розділі реквізити сторін вказаний батько Відповідача ОСОБА_1 із ідентифікаційним номером 1529510218 що зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Крім цього, при огляді матеріалів спадкової справи № 01/2022, заведеної після смерті ОСОБА_1 вбачається що у матеріалах справи наявна копія державного акту серії ЯМ № 495114, який належить Позивачу засвідчена Головним спеціалістом І.Васьків головним спеціалістом держгеокадастру у Львівській області. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом № 1839 від 16.12.2022 року, земельна ділянку кадастровий номер 4621282400:04:000:0027 площею 0,3518га належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №495114, що не відповідає дійсності так як Відповідач не мав правовстановлюючого документу на вище зазначену земельну ділянку, що також підтверджується відповіддю на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0 92-2641/15-24 від 05.08.2024, що батькові відповідача- 1 не належала дана земельна ділянка.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Державний акт на право власності видається на одну земельну ділянку.
Як вбачається зі ст. 16 ЦК України, одним з цивільно-правових способів захисту права власності є віндикація - витребування власником майна з чужого незаконного володіння.
У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Для застосування ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником рухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
У зв'язку з тим, що позивач, будучи власником даної земельної ділянки, яке підтверджується оригіналом Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 495114, виданого 09 грудня 2012 року управлінням Держкомзему у Дрогобицькому районі Львівської області, позбавлений можливості зареєструвати за собою речове право на дане майно, у зв'язку з реєстрацією таких прав за Відповідачем 1 та за Відповідачем -2, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до земельного законодавства України, громадяни України мають право володіти певними видами земельних ділянок, зокрема, на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у визначених цим законодавством розмірах для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що якщо закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
У цьому ж судовому рішенні констатовано, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 352/469/18 (провадження № 61-19360св21), відповідно до якої ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У зв'язку із наведеною правовою позицію, Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20 дійшов висновку, що витребування спірної земельної ділянки також і в орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.
Аналогічні правові висновки неодноразово раніше були висловлені Верховним Судом, наприклад, у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21), від 12 січня 2022 року в справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного особою, яка незаконно володіє земельною ділянкою. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у такого незаконного володільця не відбудеться ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права.
Аналогічну позицію за схожими правовідносинами вислови Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20.
Правовою підставою для витребування земельної ділянки від орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.
Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задоволити.
Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 та у Товариства з обмеженою відповідальність «БАРКОМ» код ЄДРПОУ 25556075 земельну ділянку площею 0,3518 га кадастровий номер 4621284000:04:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Нагірна