441/1836/24 2/441/115/2025
01.04.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря Сороки М.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області, просив визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.
В обгрунтування позовних вимог покликається, що 10.11.2007 зареєстрував шлюб з відповідачкою у відділі РАЦС Городоцького районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 161, від шлюбу мають двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після одруження сімейне життя складалося злагоджено, згодом подружні стосунки стали погіршувати, між ним та відповідачкою виникали скандали та непорозуміння, як наслідок з квітня 2024 року разом не проживають, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх стосунків, їх сім'я розпалася і не може бути збережена, що з часу його окремого проживання з ОСОБА_2 діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають з ним на АДРЕСА_1 , він займається вихованням дітей, забезпечує, діти доглянуті, мають всі необхідні умови проживання, навчання та дозвілля, відповідачка не бере участі у вихованні дітей, ними не цікавиться, просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в суді вимоги підтримав, покликаючись на мотиви викладені у заяві, пояснив, що відповідачка не заперечує щодо проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, просить позови задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в т.ч. через оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Представник третьої особи орган опіки і піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області - міський голова Ременяк В.В. у 30.09.2024 вимоги підтримав, просив про розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 10.11.2007 у відділі РАЦС Городоцького районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 161, у шлюбі мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що убачається із копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 та копій свідоцтв про народження Серія НОМЕР_2 та Серія НОМЕР_3 (а.с. 7-9).
Із акта № 23 від 09.07.2024 обстеження житлово-побутових умов гр. ОСОБА_1 складеного комісією ОСББ «Незалежність-88» видно, що ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 , разом з ним без реєстрації проживають діти ОСОБА_3 , 2013р.н. та ОСОБА_4 , 2009р.н. Комісією також встановлено (зі слів мешканців квартири), що відповідачка ОСОБА_2 за даною адресою не проживає понад три місяці (на 09.07.2024) (а.с. 10).
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У статті 160 СК України зазначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою
Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини дев'ятої статті 7 СК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (частина перша статті 18 СК України).
Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення (пункт 7 частини другої статті 18 СК України).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту може бути пред'явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, пов'язаних із віком дитини, або коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини, яке не виконане як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну місця проживання дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 148/1555/17 зазначено, що «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Із змісту висновку органу опіки і піклування Городоцької міської ради Львівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 258 від 26.09.2024 вбачається, що працівниками Служби у справах дітей та фахівцями КУ «Центр надання соціальних послуг» проведено обстеження умов проживання за місцем проживання сторін. В ході проведення перевірки встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації, проживають з батьком в квартирі на АДРЕСА_1 , мати дітей - відповідачка у справі ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_2 .
Під час обстеження за місцем проживання відповідачки, остання висловилась проти проживання дітей з батьком, проте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 20.09.2024 не заперечила, щодо проживання сина ОСОБА_2 з позивачем, сторони також зазначили, що діти без перешкод щодня ходять за місцем проживання матері.
Згідно зазначено висновку фактично спір між батьками щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_2 - відсутній (а.с. 29-31).
Про відсутність спору щодо місця проживання сина ОСОБА_2 ствердив в суді також і позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, спір між сторонами з приводу проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній, права, свободи чи інтереси позивача щодо проживання сина разом з ним на АДРЕСА_1 - не порушені.
Враховуючи наведене, а також відсутність спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, підстав для задоволення позову, та відповідно, визначення такого місця проживання з позивачем ОСОБА_1 , немає.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 суд враховує також відсутність у справі заперечень відповідачки ОСОБА_2 щодо проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, зокрема остання, обґрунтованого відзиву або заяв з приводу заперечення вимог позивача до суду не подала, для дачі особистих пояснень з приводу обставин справи, в суд не з'явилась.
Відповідно до вимог ст. 133, 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.04.2025.
Головуючий суддя Перетятько О.В.