Справа № 761/40591/24
Провадження № 2/361/1262/25
11.04.2025
про направлення справи за підсудністю належному суду
11 квітня 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із зазначеним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року відповідно до ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Броварському міськрайонному суду Київської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.
Вивчивши матеріали позовної заяви вважаю, що справу слід направити за підсудністю належному суду з наступних підстав.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст. 187 ЦПК України,).
Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з положеннями ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Виходячи із змісту вказаних норм, підсудність визначається за зареєстрованою адресою проживання відповідача.
Як вбачається із інформації наданою Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 15 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX в п. п. 10 п. 1, п. п. 10 п. 3 у Київській області ліквідовано Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони та утворено Броварський район (з адміністративним центром у місті Бровари) у складі територій Баришівської селищної, Березанської міської, Броварської міської, Великодимерської селищної, Зазимської сільської, Згурівської селищної, Калинівської селищної, Калитянської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Баришівську об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром у смт. Баришівка, до якої увійшли Баришівська, Бзівська, Веселинівська, Волошинівська, Гостролуцька, Дернівська, Коржівська, Корніївська, Лукашівська, Лук'янівська, Масківецька, Морозівська, Паришківська, Перемозька, Подільська, Рудницька, Сезенківська, Селичівська, Селищанська територіальні громади.
Відповідно до положень п. 3-1 розділу 12 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Відтак, до прийняття постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, с. Недра, входило до складу Баришівського району Київської області.
Шевченківський районний суд міста Києва, визначаючи підсудність розгляду цієї справи за Броварським міськрайонним судом Київської області, не врахував, положення п. 3-1 розділу 12 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також дані, проте, що с. Недра територіально не підсудне Броварському міськрайонному суду Київської області.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Враховуючи, що Шевченківський районний суд міста Києва, направив справу Броварському міськрайонному суду Київської області, без врахування положення п. 3-1 розділу 12 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а судом, встановленим законом у цій справі є Баришівський районний Київської області, суддя дійшла висновку про передачу справи за підсудністю належному суду.
Керуючись ст. ст. 31, 258, 259, 260, 293, 294, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити за територіальною підсудністю до Баришівського районного суду Київської області, як належного суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.М. Гізатуліна