Справа № 357/4902/25
Провадження № 2-о/357/207/25
іменем України
"14" квітня 2025 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. , розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дерун Анатолій Андрійович про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В квітні 2025 року адвокат Плаксій Роман Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дерун Анатолій Андрійович, в якій останній просив суд встановити факт, що ОСОБА_3 постійно не проживала разом з спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги обґрунтувано тими обставинами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . На момент смерті ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 . До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить квартира АДРЕСА_1 . За свого життя ОСОБА_4 не вчинила заповіту. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дітьми ОСОБА_4 , тобто спадкоємцями першої черги. Місце постійного проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину немає. 17 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, приватним нотаріусом Дерун А.А. було заведено спадкову справу № 67/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . 14 березня 2025 року ОСОБА_1 в усній формі звернувся до приватного нотаріусу Дерун А.А., щодо достатності документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавиці ОСОБА_4 . Роз'ясненням від 14.03.2025 року № 725/02-14, приватний нотаріус Дерун А.А. повідомив, що оскільки з померлою на день смерті була зареєстрована її донька - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), то після спливу шестирічного терміну свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , отримають ОСОБА_1 на 1/2 частку спадкового майна та ОСОБА_3 на 1/2 частку спадкового майна.
За інформацією з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхала за межі державного кордону України у 2019 році та станом на 10 грудня 2024 року не перебувала в Україні. Отже, ОСОБА_2 фактично не проживала разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що за витягом з реєстру територіальної громади, з померлою на день смерті була зареєстрована її дочка - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), виникла ситуація, коли необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що ОСОБА_3 постійно не проживала разом з спадкодавицею - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримана для розгляду.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїхпорушених, невизнанихабооспорюваних прав, свобод чизаконнихінтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
У зв'язку з зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних мотивів.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі N 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі N 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі N 643/6447/19, від 08 вересня 2021 року у справі N 641/5187/20.
Верховний Суд в постанові від 15.04.2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору законом під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікти інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Аналогічний виковок викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 року у справі № 643/14985/18-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлено, що метою звернення заявника ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є встановлення факту не проживання ОСОБА_3 разом з спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Отже, встановлення зазначеного юридичного факту необхідно заявнику для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 .
Разом з тим, як вказує заявник у своїй заяві, спадкоємцями після померлої ОСОБА_4 першої черги є він і ОСОБА_3 .
Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17).
Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов'язки ОСОБА_3 як іншого спадкоємця, а тому дана заява не може розглядатись в порядку окремого провадження та відповідні вимоги підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, на підставі чого згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України у відкритті провадження належить відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 263, 293, 315, 353-355 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дерун Анатолій Андрійович про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 14 квітня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов