Справа № 357/4533/25
1-кп/357/710/25
14.04.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Примаченка В.О.,
з участю секретаря судового засідання - Амеліної О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судового засідання № 6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12024111030002936 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - Козаченко І.О.
захисник обвинуваченого - адвокат Сова В.А.
обвинувачений - ОСОБА_1
відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Встановлено, що 25.07.2024 Деснянським районним судом м. Києва, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП винесено постанову у справі № 754/9759/24, яка набрала законної сили 06.08.2024 та відповідно до якої ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Однак ОСОБА_1 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 14.08.2024 керував транспортним засобом марки «Motoleader ML250» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.08.2024 за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 14.08.2024, 16.09.2024, 07.10.2024, 26.10.2024 повторно сідав за кермо, керував автомобілем та зупинявся працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та притягувався до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2,3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 продовжуючи умисно не виконувати вказану постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2024, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 19.03.2025, близько 15 години 05 хвилин керував автомобілем марки MERCEDES н.з. НОМЕР_2 , та рухався по АД М05-78 км, де був зупинений працівниками поліції на підставі ч. 4 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Тим самим, ОСОБА_1 14.08.2024, 16.09.2024, 07.10.2024, 26.10.2024, а також 19.03.2025 діючи з мотивів зневаги до судової постанови Деснянського районного суду м. Києва, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою позбавлено останнього права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Козаченком І.О. і обвинуваченим ОСОБА_1 , з участю захисника останнього адвоката Сови В.А. 14 квітня 2025 року, укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вобсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання:
- за ч. 1 ст. 382 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України віднесений до нетяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам, а отже угода відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, зокрема, вимогам ст. 52, 53КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений погоджується на призначення узгодженого покарання.
Суд погоджується з наведеними в обвинувальному акті обставинами, які пом'якшують покарання та визнає відповідно до п.1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання: щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 14 квітня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Козаченком І.О. і обвинуваченим ОСОБА_1 , з участю захисника останнього адвоката Сови В.А.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене в угоді покарання:
- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази у справі:
- автомобіль марки MERCEDES н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_1 , вважати повернутими ОСОБА_1 .
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: Віктор ПРИМАЧЕНКО