Справа № 279/1625/25
Провадження 2-а/279/22/25
14 квітня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Коваленко В.П.,
секретаря Бобрової В.С. ,
розглянувши в м.Коростень адміністративну справу №279/1625/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №1/109 від 11.03.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_2 , винесену ОСОБА_3 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 11.03.2025 він як працівник ТзОВ "Омелянівський кар'є"», маючи бронь на період воєного стану, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тво начальника ОСОБА_4 , для розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та на нього був накладений штраф в розмірі 17 000 грн. за неявку по повістці № 2392803, для уточнення облікових даних, згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2025 року, складеного командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_5 , що в умовах дій особливого періоду воєнного стану, будучи військовозобов'язаним « отримав повістку» не з'явився для проходження ВЛК під час бронювання, чим порушив вимоги ч.3 ст.210-1 КУпАП України. Позивач зазначив, що 11.03.2025 він з'явився до до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав докази та пояснення з приводу неотримання ним повістки та неявки за не одержаною повісткою на підприємстві, оскільки перебував на лікарняному та надав витяг електронного лікарняного, по місцю роботи ТзОВ « Омелянівський кар'єр» він не перебував оскільки лікувався. Тво ІНФОРМАЦІЯ_3 нехтуючи даними доказами наклав на нього не законно штраф в сумі 17 000 грн, з чим не погоджується, а саме в протоколі та в оскарженій постанові вказано, що повістка була направлена 16.02.2025 року за якою прибути на 9 годину 16.02.2025 року ( кому і куди була направлена повістка не вказано). Він з 14.02.2025 року перебував на лікарняному, тому отримати її не міг. Зазначив, що персональні дані уточнені через ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , має бронь на підприємстві, відділ кадрів щомісячно звітується про кількість військовозобов'язаних які працюють/звільнені на критично важливому підприємстві, у відповідача перед отримання броні всі працівники пройшли ВЛК ( дані передані головою ВЛК - відповідачу), в протокол були внесені не правдиві дані про не явку та отримання повістки, тому тво ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 зловживаючи своїми повноваженнями наклав адміністративне стягнення всупереч законодавству.
У своєму позові позивач просить скасувати постанову №1/109 від 11.03.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі закрити,
стягнути з відповідача судові витрати.
Справу розглянуто в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача не скористався правом подати відзив чи заперечення на позов.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Статтею 20 ч.1 п. 1 КАС України, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час. Отже, 16.02.2025 року (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Позивач ОСОБА_1 - це військовозобов'язаний громадянин, який викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних, не прибув, твердження позивача, що був на лікарняному, спростовуються електронним лікарняним, згідно якого ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 11.02.2025 року по 14.02.2025 року, доказів що не мав змоги з'явитись в ІНФОРМАЦІЯ_4 суду не надав, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП.
Статтею 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є
конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Статтею 4 частиною 2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст. 22 п.1 абз.2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ст. 22 п.3 абз.8 цього ж Закону, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно ст. 1 п.10 абз.1, 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Посилання позивача на те, він не отримував повістку нічим не підтверджено. Згідно з наданого позивачем Військово - облікового документу Резерв +, вбачається, що останній раз ним було уточнено персональні дані в додатку Резерв + 13.08.2024 року.
Відповідно до ст.22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Законодавством передбачено декілька можливостей уточнення своїх облікових даних, в тому числі, через ТЦК та СП. Враховуючи той факт, що ОСОБА_6 відмовився від отримання повістки про виклик до ТЦК та СП з метою уточнення цих даних
є логічним рішенням, оскільки ведення військового обліку та забезпечення його повноти безпосередньо відноситься до обов'язків ТЦК та СП.
З вищезазначеного слідує, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи необхідність отримати повістку і з'явитися до ТЦК для уточнення облікових даних , дані вимоги закону проігнорував .
Отже, невиконання обов'язків, визначених в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законі України «Про військовий обов'язок та військову службу», зокрема, відмова від отримання повістки та неявка до ТЦК та СП у визначений дату, час та місце, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Так, з досліджених доказів суд доходить висновку, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для відмови від отримання повістки та неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 268 ч.1 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи те, що позивачем не доведено протиправності винесеної постанови № 1/109 від 11.03.2025, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові, та надали б суду підстави дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, ст.ст. 251, 210-1ч.3, 283,284 КУпАП , суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) , про визнання протиправною та скасування постанови №1/109 від 11 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: В.П. Коваленко
КОПІЯ. З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО