Справа № 278/5670/24
10 квітня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощено позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
Позивач звернулась до суду із позовною заявою, в якій зазначила, що на її утриманні знаходиться спільний син ОСОБА_3 , який є повнолітнім; наразі продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
У зв'язку із наведеним, позивач просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року, справу розподілено судді Зубчук І.В. (а.с. 18).
Ухвалою суду від 08.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 24).
05.12.2024 року рішенням ВРП суддю ОСОБА_4 було звільнено у відставку (а.с. 31).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 року, справу розподілено судді Дубовік О. М. (а.с. 32).
Справу було прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 47).
Сторони про розгляд справи повідомлялись належним чином. Поштові відправлення, надіслані відповідачу, повернулись на адресу суду неврученими (а.с. 29-30, 53-54).
Судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 (а.с. 6) та витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 (а.с. 10) ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 389 від 08.10.2024 ОСОБА_3 з 01.09.2024 по 30.06.2028 є студентом Державного університету «Житомирська політехніка», освітнього ступеня «бакалавр» денної форми навчання. Навчається на договірній основі та не отримує стипендії (а.с. 13).
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України).
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Тобто однією з умов для задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу.
Разом з тим ОСОБА_3 досягнув віку 18 років, проте йому немає 23-х років, він навчається у вище зазначеному учбовому закладі, на денній формі навчання, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи.
За таких підстав слід вважати встановленим, що повнолітня дитина потребує допомоги батька у зв'язку з навчанням.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем до позовної заяви не додано документів на підтвердження того, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів.
Тож виходячи з критеріїв розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище позивача, матеріальне становище відповідача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, оскільки аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
З аналізу вищенаведених норм сімейного законодавства вбачається, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд знаходить достовірно встановленим, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надати, оскільки є особою працездатного віку, тому суд, виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, вважає можливим стягувати з відповідача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання у розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу) на період його навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку. Саме такий розмір аліментів суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення можливості продовжувати навчання.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,10 грн, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст. ст.182, 199, 200 СК України, суд
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.10.2024 року на період його навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 605,10 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя О. М. Дубовік