Справа № 274/1071/25
Провадження № 2-а/0274/30/25
Рішення
Іменем України
"14" квітня 2025 р. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судових засідань - Рудич М.О., розглянувши в письмовому провадженні в м. Бердичеві Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -
11.02.2025 року до Бердичівського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мусевич А.І., у якій позивач просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №744 від 13.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування позову вказано, що 17.12.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №744 від 13.12.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Зазначив, що невідомими особами у військовій формі, які представилися як працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 без підтверджуючих документів, його було зупинено і запропоновано надати військово - облікові документи. Він надав їм всі необхідні документи, після чого ними було виписано на його ім"я повістку для уточнення військово - облікових даних. Він попередив даних осіб що такий спосіб оповіщення не є таким, що відповідає чинним нормативним актам України.
Вважає, що відповідач мав і має можливість отримати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі і публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
30.11.2024 на місце здійснення ним підприємницької діяльності прибули працівники поліції і повідомили, що він перебуває у розшуку та про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівники повідомили, що він порушив законодавство про мобілізацію, не прибув за повісткою у зазначений час і буде притягнутий до відповідальності. На що він зазначив, що повістку йому вручали особи, які не були на це уповноважені, у спосіб, що не відповідає чинному законодавству. Однак його пояснення були проігноровані.
Оскаржувана постанова не містить посилань на протокол, який складено відносно нього, на підставі якого можна було б зробити висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У постанові № 744 від 13.12.2024 зазначено, що йому 19.10.2024 вручалась повістка посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 для прибуття на 08 год 30 хв 21.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, яку він відмовився отримати.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є протиправною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, його вина не доведена належними та допустимими доказами, а тому постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 14.02.2025 у справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с.17-19).
10.03.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на адресу суду скеровано клопотання про продовження строку для подання відзиву на 15 днів ( а.с.43).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 17.03.2025 року клопотання ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку для подання відзиву задоволено, продовжено встановлений судом строк для подання відзиву на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали ( а.с.44).
Копію ухвали Бердичівського міськрайонного суду від 17.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 отримано 03.04.2025 року ( а.с. 46).
08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 подано відзив на позовну заяву, згідно якого просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з їх безпідставністю.
Вказують, що 19.10.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 вручалась повістка для прибуття на 08-30 год. 21.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення його облікових даних. Від отримання даної повістки військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та СПІ був складений Акт про відмову від отримання повістки про необхідність прибуття та конкретний час. У подальшому в зазначені у повістці місце та строк військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до рапорту заступника начальника центру - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_4 ОСОБА_1 не прибув для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду у вказані в повістці та розпорядженні дату і цим самим вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП. В зв'язку з відмовою позивача від отримання повістки 19.10.2024 було складено Акт про відмову в отриманні повістки. 30.11.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення N744 за ч. З ст. 210-1 КУпАП, в якому містяться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився. Також останньому було повідомлено про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що також наявний його підпис у відповідній графі протоколу. В матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , де громадянин ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнає, та просить суворо не карати. Вказані обставини у сукупності спростовують посилання позивача, що йому не було відомо про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 21.10.2024 року. Відмова від отримання повістки в присутності групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак оголошення її змісту, підстав виклику і відповідальності за порушення вимог законодавства підтверджується матеріалами справи. В зв'язку з наведеним ввважають, що доводи позивач не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови ( а.с. 47-57)
10.04.2025 року та 11.04.205 року представником позивача - адвокатом Мусевич А.І. подано відповідь на відзив ( а.с. 58- 66).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з копією повістки № 06 від 19.10.2024, ОСОБА_1 належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.10.2024 о 08 год 30 хв для уточнення своїх персональних даних, даних військово - облікового документа з військово обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. У розписці про отримання повістки в графі «особистий підпис громадянина» зазначено «відмова» ( а.с. 34)
Відповідно до Акту відмови від отримання повістки від 19.10.2024, ОСОБА_1 відмовився отримати повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Текст повістки про явку на 21.10.2024 було доведено (озвучено) ОСОБА_1 19.10.2024 ( а.с.30).
14.11.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на ім'я начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с. 31).
З рапорту заступника начальника центру начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на ОСОБА_1 було оформлено звернення в Національну поліцію України щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення №5030 від 14.11.2024. 30.11.2024 ОСОБА_1 був доставлений представниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відмовився надавати пояснення ( а.с. 28).
Згідно з протоколом № 744 від 30.11.2024, складеним головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ОСОБА_1 19.10.2024 відмовився в отриманні повістки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до змісту якої ОСОБА_1 зобов'язаний 21.10.2024 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Про дату, час і місце прибуття по повістці ОСОБА_1 було повідомлено. Разом з тим, ОСОБА_1 , маючи обов'язок з'являтися за викликом до ТЦК та СП грубо порушуючи вимоги законодавства, відмовився в отриманні повістки та не з'явився 21.10.2024 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч.1 ст.22, ч.3 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.10 ст.1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", чим скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Під час складання протоколу ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився ( а.с. 26-27).
Протокол містить посилання про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 09.12.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінет № 10.
Згідно з заявою ОСОБА_1 від 04.12.2024 останній просив перенести розгляд справи, який мав відбутися 09.12.2024 о 10 год 00 хв на 13.12.2024 10 год 30 хв ( а.с. 35).
Відповідно до постанови № 744 від 13.12.2024, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене за ч.3 ст.210 КУпАП (порушення правил військового обліку в особливий період), та накладено стягнення - штраф у розмірі 17 000 грн.
Згідно змісту постанови: «19.10.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 вручалась повістка для прибуття на 08-30 год 21.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення його облікових даних. Від отримання даної повістки військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, про необхідність прибуття та конкретний час був повідомлений усно. У подальшому, в зазначені у повістці місце та строк військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Підтверджуючих документів про поважні причини неприбуття по повістці військовозобов'язаний не надав. На розгляд справи яка була призначена на 10 год 00 хв 13.12.2024 ОСОБА_1 з'явився. Надав пояснення, в яких вину визнав, просив суворо не карати, так як йде проходити військову службу" ( а.с. 9-10, 29).
Тобто, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала та обставина, що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин у визначений в повістці строк 08 год 30 хв 21.10.2024.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу об 19.10.2024 запропоновано отримати повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.10.2024. Останній від отримання повістки відмовився, про що було складено Акт.
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2024 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 з 12.12.2024 року по теперішній час ( а.с.11).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно п. п. 21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 № 560 (далі- Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 19.10.2024 позивачу вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 21.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа.
Згідно акту відмови від отримання повістки від 19.10.2024, ОСОБА_1 відмовився отримати повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Текст повістки про явку на 21.10.2024 було доведено (озвучено) ОСОБА_1 19.10.2024. Так, з фотокопії розписки вбачається наявність печатки РТЦК, доказів того, що в позивача були обґрунтовані сумніви в особах працівники ТЦК, які її вручали не надано.
Суд констатує, що у даному спорі під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що він з поважних причин не з'явився 21.10.2024 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо доводів про порушення при процедурі вручення повістки, то вказані суд також відхиляє.
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскаржуваної постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а доводи позивача не спростовують викладені у постанові висновки.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому суд вважає, що оскаржувану постанову №744 від 13.12.2024 слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні і підстав для стягнення з відповідача судових витрат у справі.
Керуючись ст.2,77,79,139,159, 41-246, 250, 255, 268, 286, 293, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Постанову №744 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення.
Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2025 року
Суддя Т.М. Вдовиченко