Справа № 136/174/25
провадження № 2/136/53/25
11 квітня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі - 61955,24 грн. та судовий збір - 2422,40 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
23.03.2017 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та відповідачем, укладено Угода про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №C03.200.75493. 25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу №01.02- 31/23 Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №C03.200.75493 від 23.03.2017 р. Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №C03.200.75493 від 23.03.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає: заборгованість за основним боргом- 28 783,29 грн.; заборгованість за відсотками - 33 171,95 грн; заборгованість за іншими процентними платежами - 00,00 грн.; всього заборгованість - 61 955,24 грн.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 11.03.2025 об 09:00 у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.
20.03.2025 на адресу суду від відповідачки надійшла заява у якій вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки 12.09.2022 року на ім?я віповідачки надіслано лист ТОВ «ДЕБТФОРТ УКРАЇНА» з пропозицією вирішення боргового питання за вказаним кредитним договором шляхом часткової оплати наявної заборгованості в розмірі 22 901 грн 00 коп. Також у листі вказано, що у випадку оплати заборгованості на вказану суму кредитор гарантує списання залишку боргу. Відповідачем була прийнята така пропозиція та на виконання листа була сплачена вказана у ньому сума, що підтверджується платіжною квитанцією та наданим позивачем у позовній заяві витягом з Реєстру боржників №1 до договору факторингу від 25.07.2023 року №01.02-31/23. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якшо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.У зв?язку з цим відповідач, вважає, що зобов?язання відповідно до кредитного договору №CO3.200.75493 від 23.03.2017 року вона виконала.
Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В силу вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (визначені в ст. 82 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив, що 23.03.2017 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та відповідачем, укладено Угоду №C03.200.75493 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №C03.200.75493. Відповідно до п.3 угоди, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 30 000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу №01.02- 31/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №C03.200.75493 від 23.03.2017 р.
В позовній заяві зазначено, що Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №C03.200.75493 від 23.03.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає: заборгованість за основним боргом - 28 783,29 грн.; заборгованість за відсотками - 33 171,95 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами, грн - 00,00 грн.; всього заборгованість - 61 955,24 грн.
Згідно листа від 12.09.2022 вих. 1156937818, кредитором прийнято рішення надати відповідачці можливість вирішити боргове питання шляхом часткової оплати наявної заборгованості, у випадку оплати заборгованості відповідачці було гарантовано списання залишку боргу.
В свою чергу відповідачка прийняла пропозицію кредитора та сплатила визначену у листі суму, а саме 22 901, 00 грн, що підтверджується квитанцією №22726012501 та наданою позивачем випискою за рахунком від 25.07.2025. де зазначено, що відповідачка сплатила 22901, 00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ч. 1 ст. 641 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки на момент укладення договору факторингу зобов"язання відповідачки перед первісним кредитором не існували.
Невжиття первісним кредитором заходів щодо списання заборгованості суперечить його ж пропозиції. При цьому в суду не виникає жодних сумнівів, щодо діяльності ТОВ «ДЕБТФОРТ УКРАЇНА» від імені первісного кредитора, оскільки йому були надані всі персональні дані відповідача і запропонований платіж був зарахований саме первісному кредитору.
Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО