Іменем України
справа №133/2452/24
10.02.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Пєтухової Н.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся із позовом, у якому просив скасувати постанову № 191 від 05.07.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі закрити. Стягнути з відповідача судові витрати. Позов обґрунтовує тим, що постановою № 191 від 05.07.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинення вказаних дій в особливий період, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Позивач вважає, що дана постанова є безпідставною та незаконною і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, посвідчення працівники не надали як і не надали підтвердження своїх повноважень на складання відповідного протоколу. Окрім цього посилання відповідачем на порушення норм ч.3 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень підзаконного нормативного акту у постанові №191 від 05.07.2024, особа уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа отримала відповідне розпорядження чи повістку, не з'явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших передбачених Правилами дій, а не уточнення військово-облікових даних. Водночас, позивач зазначає, що на дату його явки для уточнення облікових даних, а саме 13.06.2024, він вже перебував на військовому обліку як військовозобов'язаний та його військово-облікові дані жодним чином не змінювались, отже у відповідача не було жодних підстав для виклику його в ТЦК для оновлення даних. Також у зв'язку із загостренням хронічної хвороби, його було госпіталізовано в КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка", де він знаходився до 27.06.2024 включно, у зв'язку з чим не міг повідомити про причини неявки, одразу після виписки з лікарні, а саме 28.06.2024 добровільно з'явився до ТЦК та почав проходження ВЛК.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 20.11.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Перевіривши зазначений відзив, суд прийшов висновку про повернення його без розгляду з таких підстав.
Відповідно до ч.10 ст.44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Отже, підпис як обов'язковий реквізит документа за наявності всіх інших обов'язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.
Усупереч зазначеним вимогам, відзив не містить підпису представника - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи, що відзив не підписано власноручним підписом, суд на підставі ч.2 ст.167 КАС України повертає його без розгляду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта, зареєстроване місце проживання якого є
с. Махнівка Хмільницького (бувшого Козятинського) району Вінницької області.
Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та довідки виданої КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка", ОСОБА_1 має діагноз психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності; у зв'язку з чим перебував у стаціонарі з 17.06.2024 до 27.06.2024.
05.07.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №191 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що:
"10.06.2024 приблизно о 10:00 год групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину ОСОБА_4 вручена повістка, про явку на 13.06.2024 для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вказаний в повістці час не з'явився, документів не надав.
Керуючись ч.3 ст. 38 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", п. 56 п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі-Порядок), було направлено звернення про розшук до 2 ВП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області з метою доставки та притягнення до адміністративної відповідальності.
Своєю бездіяльністю ОСОБА_4 порушив вимоги ч.3 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», ч.1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних», ч.ч.3, 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП (правопорушення в особливий період). Відповідно до абз.1 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). порушив вимоги ч.3 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», ч.1 «Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних», ч.ч.3, 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП (правопорушення в особливий період). Відповідно до абз. 1 ч.3 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Військовозобов'язані що не прибули під час мобілізації до зазначених пунктів збору і в зазначені строки, несуть відповідальність згідно чинним законодавством.
Після чого, у ході розшукових заходів 28.06.2024 на гр. ОСОБА_4 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол №191 від 28.06.2024 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП."
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи положення ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови), передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 вказаної статті).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 вказаної статті).
Згідно з абз. 11 ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Отже, 13.06.2024 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
В оскаржуваній постанові зазначено що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, а тому ним порушено ч.3 ст.17 ЗУ "Про оборону України", ч.ч.3, 10, ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а саме абзац 1 вказаної статті).
Позивач ОСОБА_1 - це військовозобов'язаний громадянин, який викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних, за викликом не прибув, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП.
Статтею 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Статтею 4 частиною 2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст. 22 п.1 абз.2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ст. 22 п.3 абз.8 цього ж Закону, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно ст. 1 п.10 абз.1, 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Законодавством передбачено декілька можливостей уточнення своїх облікових даних, в тому числі, через ТЦК та СП. Враховуючи той факт, що станом на 10.06.2024 (дата вручення повістки) позивач не оновив свої облікові дані, повістка про виклик до ТЦК та СП з метою уточнення цих даних є логічним рішенням, оскільки ведення військового обліку та забезпечення його повноти безпосередньо відноситься до обов'язків ТЦК та СП.
Відповідно до ст.22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
З вищезазначеного слідує, що ОСОБА_1 усвідомлюючи необхідність з'явитись за викликом до ТЦК та СП 13.06.2024, без поважних причин даний виклик проігнорував та у зазначений день, час та місце по повістці не з'явився.
Посилання позивача, щодо неявки його до ТЦК та СП з поважних причин, а саме перебування на лікуванні, слід зазначити, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 17.06.2024, в той час явка до ТЦК та СП була визначена на 13.06.2024. А тому твердження, що така обставина є поважною причиною неявки, є хибним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.283 ч.1 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №520/2261/19 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діянні позивача містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП.
Враховуючи те, що позивачем не доведено протиправності винесеної постанови №191 від 05.07.2024, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові, та надали б суду підстави дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 210-1, ст. ст. 245, 251, 268, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», суд, -
Постанову №191 від 05.07.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного протягом десяти днів.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
10.02.25