10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 521/11831/17
провадження № 61-4065 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави,
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», Банк) відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням АТ «Державний ощадний банк України» 24 січня 2025 року подало апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження, який просили поновити, посилаючись на те, що копію оскаржуваного судового рішення не отримували, з його повним текстом ознайомилися у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 грудня 2024 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року цю причину пропуску строку визнано неповажною, оскільки викладені заявником обставини спростовувались довідкою про доставку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 27 листопада 2024 року до електронного кабінету АТ «Державний ощадний банк України» в підсистемі «Електронний суд» 28 листопада 2024 року о 17.16 год. Апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишено без руху та надано йому строк для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 06 лютого 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» подало до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій причиною пропуску строку на апеляційне оскарження позивач вказав те, що додатковою перевіркою системи електронного документообігу АСКОД (в якій здійснюється реєстрація усієї вхідної кореспонденції в АТ «Ощадбанк», надалі СЕД АСКОД) встановлено, що за період з 27 лютого 2024 року по 24 січня 2025 року (дата подачі апеляційної скарги) до СЕД АСКОД, яка також інтегрується з електронним кабінетом Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09328601) від Центрального районного суду м. Миколаєва не надходило судове рішення від 27 листопада 2024 у справі № 521/11831/17.
Копія рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 надійшла на адресу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» засобами поштового зв'язку лише 07 лютого 2025 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Філії (вхідний № 18987/2025 від 07 лютого 2025), копія поштового конверту із трекномером № 0610227878978.
Крім того, позивач вказував, що в електронному кабінеті відсутня сформована довідка про доставку електронного документу (рішення суду). Представник позивача неодноразово звертався до суду із заявами про надання інформації стосовно результату розгляду справи.
Представник Банку зазначав, що за наявних обставин (відсутності в СЕД АСКОД вхідного документу - рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року (до фактичного отримання 07 лютого 2025 року); відсутності сформованої довідки про доставку електронного документу до кабінету ЄСІТС позивача в матеріалах електронної справи № 521/11831/17) можна зробити висновок про наявність технічної помилки ЄСІТС, або помилки при інтеграції між системою «Електронний суд» та внутрішньою системою електронного документообігу (СЕД) АСКОД позивача, що призвела до несвоєчасного отримання копії рішення суду.
Оскільки наведені обставини щодо неотримання АТ «Державний ощадний банк України» копії оскаржуваного рішення не були підтверджені доказами та фактично спростовані матеріалами справи, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
26 березня 2025 року представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Приходько В. М. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, у якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження.
Доводи заявника зводяться до того, що апеляційним судом позбавлено Банк права на судовий захист, оскільки не взято до уваги поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому зазначає, що представник Банку не був повідомлений про результат розгляду справи, оскільки повний текст судового рішення складено іншою датою - 27 листопада 2024 року. Копію рішення від 27 листопада 2024 року АТ «Державний ощадний банк України» не отримував в електронному кабінеті, а лише 07 лютого 2025 року отримав у паперовій формі на поштову адресу.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Встановивши, що АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу 24 січня 2025 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що єдиною умовою поновлення пропущеного процесуального строку, в тому числі і строку на апеляційне оскарження, є визнання причин пропуску такого строку поважними. При цьому, поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Встановивши, що АТ «Державний ощадний банк України» станом на 29 листопада 2024 року було обізнано про рішення суду від 27 листопада 2024 року,однак апеляційну скаргу на це рішення подало 24 січня 2025 року, апеляційний суд застосувавши правильно положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку та не надав доказів про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідні докази є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке містить висновки по суті розгляду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Визнаючи неповажними причини пропуску АТ «Державний ощадний банк України» строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції належно обгрунтував свої висновки, вказавши, що відповідно до картки руху документу рішення суду від 27 листопада 2024 року доставлено до системи «Електронний суд» 28 листопада о 16.40 год та 28 листопада 2024 року о 17.16 год - доставлено до електронного кабінету Банку.
Пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України врегульовано, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи наведені норми процесуального закону рішення суду першої інстанції фактично вручено Банку 29 листопада 2024 року, тому позивач мав право на поновлення строку на апеляційне оскаржуваного рішення протягом тридцяти днів з цієї дати, тобто по 30 грудня 2024 року включно.
Посилання заявника на неотримання копії судового рішення в електронному кабінеті та відсутність сформованої довідки про доставку електронного документа колегія суддів відхиляє якбезпідставні.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом.
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 521/11831/17, представник позивача - адвокат Приходько В. М. був присутній у судовому засіданні 25 листопада 2024 року. Це судове засідання закінчилось видаленням судді для ухвалення рішення. Отже, представник позивача був обізнаний щодо ухвалення судом оскаржуваного судового рішення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року оприлюднено 02 грудня 2024 року, однак представник Банку своєю процесуальною поведінкою не демонстрував готовність до розгляду справи в розумні строки, подавши апеляційну скаргу після спливу майже 2 місяців після його оприлюднення.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження правильно врахував, що представник Банку не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. Наслідки такої процесуальної поведінки були передбачуваними для АТ «Державний ощадний банк України».
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара