09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 192/2456/24
провадження № 61-16898св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - Єрмолової Олександри Максимівни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усунути порушення розгляду скарг від 30 травня 2024 року, від 13 червня 2024 року, від 23 червня 2024 року шляхом проведення позапланової виїзної перевірки порушення ліцензійних умов та порушення її законних прав суб'єктом господарювання Акціонерним товариством «ДТЕК» Дніпровські електромережі»;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усунути порушення розгляду її скарги від 30 травня 2024 року, від 13 червня 2024 року, від 23 червня 2024 року шляхом проведення позапланової виїзної перевірки порушення ліцензійних умов та порушення законних прав суб'єктом господарювання ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги»;
стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, моральну шкоду у еквіваленті 3 000,00 євро на день винесення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
3. Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції вказав, що вказаний спір є публічно-правовим, тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, натомість заявлені позовні вимоги належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до місцевого суду для продовження розгляду.
5. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі у повному обсязі, оскільки, обґрунтовуючи мотиви відмови у відкритті провадження у справі, місцевий суд не навів обґрунтування щодо кожної заявленої позовної вимоги.
6. Солонянський районний суд Дніпропетровської області не звернув увагу, що ОСОБА_1 заявлено, зокрема, позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України. Натомість висновків, що заявлена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції не навів та не перевірив наявність підстав для відкриття провадження за вказаною вимогою у порядку цивільного судочинства.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
7. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - Єрмолової О. М., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі заявник,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року залишити в силі.
11. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 березня 2023 року в справі № 522/3454/16-ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 03 квітня 2019 року в справі № 750/1668/17, від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц щодо застосування статті 19 ЦПК України та статті 21 КАС України.
12. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої, в разі якщо з вимогою вирішити публічно-правовий спір заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, такий спір в межах заявлених вимог в цілому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
13. Оскільки в цій справі позовні вимоги заявлено до суб'єкта владних повноважень про зобов'язання вчинити дії, тобто вирішення публічно-правового спору, разом із похідною вимогою про відшкодування моральної шкоди, такий спір в цілому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства без розмежування зазначених позовних вимог, розгляд яких, як помилково вважав апеляційний суд, може розглядатися за правилами різних судочинств.
14. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усунути порушення розгляду скарг від 30 травня 2024 року, від 13 червня 2024 року, від 23 червня 2024 року шляхом проведення позапланової виїзної перевірки порушення ліцензійних умов та порушення її законних прав суб'єктом господарювання Акціонерним товариством «ДТЕК» Дніпровські електромережі»;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усунути порушення розгляду її скарги від 30 травня 2024 року, від 13 червня 2024 року, від 23 червня 2024 року шляхом проведення позапланової виїзної перевірки порушення ліцензійних умов та порушення законних прав суб'єктом господарювання ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги»;
стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, моральну шкоду у еквіваленті 3 000,00 євро на день винесення рішення суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
16. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
19. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
20. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
21. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
22. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, щокасаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
25. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
26. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
27. Водночас за змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
28. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
29. З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
30. Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
31. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. За змістом статей першої, другої Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
34. Відповідно до підпункту 8 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 (далі - Положення), основними завданнями НКРЕКП є захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі.
35. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства.
36. НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП (підпункт 25 пункту 4 Положення).
37. Підпунктами 1, 2 пункту 6 Положення передбачено, що НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством.
38. За частин першої, другої, п'ятої статті 21 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор розглядає скарги споживачів щодо порушення їхніх прав та інтересів суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів, а також вирішує спори, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, з питань: 1) доступу/приєднання до електричних, теплових та газових мереж, нафто- та продуктопроводів, мереж централізованого водопостачання і водовідведення; 2) дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов; 3) якості товарів і послуг, що надаються споживачам у сферах енергетики та комунальних послуг; 4) інших питань, розгляд яких віднесено законом до компетенції Регулятора. Регулятор розглядає скарги споживачів відповідно до Закону України «Про звернення громадян». За результатами розгляду скарги, вирішення спорів Регулятор приймає рішення про: 1) припинення порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідній сфері; 2) припинення порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, ліцензійних умов; 3) накладення штрафу на суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у встановленому порядку; 4) припинення розгляду звернення заявника.
39. За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
40. У справі, яка переглядається, спір виник між ОСОБА_1 та Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при розгляді скарг позивачки, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 і, як наслідок, відшкодування моральної шкоди.
41. Суд першої інстанції правильно встановив, що у спірних правовідносинах НКРЕКП є постійно діючий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом та діє як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи публічно-владні управлінські функції.
42. При цьому без оцінки правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, його рішень, на які посилається ОСОБА_1 у позові, неможливим є вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
43. Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
44. У межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу положень статті 19 КАС України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18).
45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
46. За таких обставин, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позивачкою заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної допущеними суб'єктом владних повноважень порушеннями розгляду скарг ОСОБА_1 , в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
47. Водночас Дніпровський апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що суд першої інстанції неналежно обґрунтував свого рішення щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка регулюється спеціальною нормою права, адже така вимога, як вже вказано Верховним Судом вище, нерозривно пов'язана з публічно-правовим спором, заявленого в одному провадженні. При цьому, відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою, наявність або відсутність підстав для її відшкодування, залежитиме від вирішення публічно-правового спору.
48. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справа № 646/6677/20 (провадження № 61-1704св23).
49. Таким чином, доводи касаційної скарги в частині застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування таких норм, викладених в постановах Верховного Суду від 14 березня 2023 року в справі № 522/3454/16-ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 03 квітня 2019 року в справі № 750/1668/17, від 03 липня 2019 року в справі
№ 750/1591/18-ц, є обґрунтованими.
50. У зв'язку із зазначеним, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Єрмолової Олександри Максимівни задовольнити.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 рокускасувати, а ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович