Постанова
Іменем України
5 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 199/9720/22
Провадження № 61-6499св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
- за первісним позовомпро стягнення заборгованості за договором позики:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позикодавиця),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - позичальник), інтереси якого представляє адвокат Чередник Ірина Олександрівна (далі - представниця),
- за зустрічним позовом позичальника до позикодавиці про визнання зобов'язання припиненим внаслідок його виконання та стягнення коштів,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - дружина позичальника), інтереси якої представляє адвокат Черкавський Юрій Сергійович (далі - адвокат), приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна та ОСОБА_4
за касаційними скаргами позичальника та його дружини на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
(1) Вступ
1. Позикодавиця після звернення стягнення на предмет іпотеки звернулася за стягненням частини боргу у судовому порядку. Позичальник у зустрічному позові просив визнати зобов'язання щодо повернення позичених коштів припиненим і повернути йому безпідставно отримані кошти, сплачені у рахунок погашення боргу, оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищила суму боргу.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний. Позикодавиця подала апеляційну скаргу. Під час апеляційного перегляду вона звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, яка стосується оспорення договору дарування, згідно з яким був погашений борг позичальника за договором позики.
3. Апеляційний суд зупинив провадження у цій справі. Вважав, що в іншій справі щодо визнання недійсним договору дарування суд може встановити обставини, які є предметом доказування у цій справі. Позичальник та його дружина із судовими рішеннями не погодилися. У касаційних скаргах стверджували, зокрема, про недотримання розумних строків розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяли апеляційному суду встановити й оцінити її обставини. Крім того, позичальник вказав на те, що апеляційний суд не міг зупинити провадження на вказаній підставі, оскільки вже перейшов до розгляду справи по суті.
4. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є підстави для зупинення провадження у цій справі в суді апеляційної інстанції до вирішення іншої справи, провадження у якій було розпочате раніше та про яку позикодавиця знала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. Вирішив, що ні, оскільки апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі, не зазначив, у чому полягає її пов'язаність зі справою про оспорення договору дарування, та не обґрунтував об'єктивну неможливість розгляду першої. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду слід скасувати, а справу передати до нього для продовження розгляду.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2022 року позикодавиця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з позичальника на її користь 11 510 326,70 грн заборгованості. Обґрунтувала так:
5.1. 29 грудня 2016 року сторони уклали договір позики (далі - договір позики), згідно з яким позикодавиця передала позичальнику 11 212 500,00 грн (еквівалент 406 250,00 доларів США на день підписання договору), які він мав повернути не пізніше 31 грудня 2017 року.
5.2. 29 грудня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором позики сторони уклали договір іпотеки (далі -договір іпотеки). Згідно з цим договором позичальник передав позикодавиці у заставу квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира № 162 ); квартиру АДРЕСА_3 (далі - квартира № 3 ); гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: місто Дніпро, кооператив «Залізничник-1» (далі - гараж).
5.3. 29 грудня 2020 року через невиконання позичальником зобов'язань за договором позики позикодавиця звернула стягнення на квартири № 162 , № 3 і гараж у порядку, передбаченому договором іпотеки. Загальна вартість цього майна склала 107 703,00 доларів США.
5.4. Позичальник повернув частину коштів - 11 148,08 доларів США. Однак на дату подання позову його борг за договором позики складає 287 398,92 доларів США. Тому позикодавиця просила повернути 11 510,326,70 грн (згідно з курсом гривні до долара США станом на 22 грудня 2022 року).
6. У березні 2023 року позичальник подав до суду зустрічний позов, у якому просив визнати зобов'язання за договором позики припиненим внаслідок його виконання, а також стягнути з позикодавиці 395 000,00 грн як безпідставно набуті. Обґрунтував так:
6.1. Використання позикодавицею позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших предметів іпотеки зумовлює задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням згідно зі статями 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку». Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсним згідно з частиною четвертою статті 36 цього Закону.
6.2. Оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищує суму боргу, слід визнати зобов'язання припиненим та стягнути згідно зі статтею 1212 ЦК України 395 000,00 грн, які позичальник безпідставно сплатив позикодавиці для погашення заборгованості.
(3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
7. 30 березня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою зустрічну позовну заяву об'єднав в одне провадження із первісним позовом.
8. 24 жовтня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний.
9. 11 грудня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позикодавиці на користь позичальника 55 500,00 грн відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом.
10. Позикодавиця не погодилася з цим рішенням і подала апеляційну скаргу. Крім того, звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі № 199/9720/22 до вирішення справи № 199/8941/22. Обґрунтувала заяву тим, що в останній суд вирішує питання про дійсність договору дарування, за яким позикодавиця отримала у дар від ОСОБА_5 (далі - мати позичальника) для погашення його зобов'язань за договором позики квартиру АДРЕСА_5 (далі - квартира № 164 ).
11. 17 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позикодавиці до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 199/8941/22. Мотивував тим, що в останній суд може встановити обставини, які є предметом доказування у справі № 199/9720/22.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
12. 30 квітня 2024 року позичальник, а 2 травня 2024 року - його дружина подали до Верховного Суду касаційні скарги. Просили скасувати ухвалу апеляційного суду від 17 квітня 2024 року про зупинення апеляційного провадження у справі та скерувати цю справу до вказаного суду для продовження розгляду.
13. 22 травня та 24 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення недоліків останніх десятиденний строк із дня вручення копій цих ухвал.
14. 12 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами позичальника та його дружини на підставі, визначеній останнім абзацом частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України), та про витребування справи.
15. 12 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
16. Позичальник мотивував касаційну скаргу так:
16.1. Висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки обставини, що є предметом розгляду у справі № 199/9720/22, ніяк не пов'язані з обставинами справи № 199/8941/22 і предметом доказування у ній.
16.2. Апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема припис частини третьоїстатті 210 ЦПК України, щодо підстав зупинення провадження на стадії розгляду справи. Такою підставою суд апеляційної інстанції вказав пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Однак на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційний суд не міг зупинити провадження з тієї підстави, бо на стадії апеляційного розгляду справи зупинення провадження можливе лише на підставах, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.
16.3. Апеляційний судпорушив вимогу пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, бо, крім номера іншої цивільної справи, взагалі не зазначив в ухвалі, які саме дві справи пов'язані між собою, та яка об'єктивна підстава, на думку суду, унеможливлює апеляційне провадження у справі № 199/9720/22.
16.4. Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не врахував приписистатті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи. Тому не міг вказати на об'єктивну неможливість продовження розгляду справи № 199/9720/22, коли зібрані докази дозволяли встановити й оцінити її обставини.
16.5. Зупинивши провадження у справі, апеляційний суд порушив принцип ефективності судового процесу, спрямований на дотримання розумних строків розгляду справи.
16.6. Зупиненняпровадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їхнє усунення. Порушенням вимог ЦПК України є випадки, коли суд не вказав конкретну іншу справу, до вирішення якої він зупиняє провадження, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду тих справ, а також неможливість розгляду однієї з них до вирішення іншої. Суд має визначити, чи дійсно від вирішенняіншої справи залежить рішення у справі, яку він розглядає (див. постанови Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 1 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16).
16.7. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановить обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яку він розглядає, зі справою, яку розглядає інший суд; чим зумовлена об'єктивна неможливість розгляду першої до вирішення другої. Необхідність зупинити провадження у справі буде тоді, коли у ній неможливо ухвалити рішення до ухвалення рішення в іншій справі. Між цими справами має існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, виражений у тому, що факти, встановлені в одній справі, матимуть преюдиційне значення для іншої. Відповідно до пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України суд не може вказати на об'єктивну неможливість розгляду справи тоді, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
16.8. Квартира№ 164 , якої стосується спір у справі № 199/8941/22, належала матері позичальникана праві приватної власності, не забезпечувала виконання позичальником договірних зобов'язань зі своєчасного та повного повернення отриманої ним 29 грудня 2016 року позики та не входила до переліку майна, яке позичальник передав в іпотеку згідно з договором іпотеки. Тому обставини, які є предметом розгляду у справі № 199/8941/22, ніяк не пов'язані з предметом доказування у справі № 199/9720/22.
17. Дружина позичальника мотивувала касаційну скаргу так:
17.1. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин, які не можна з'ясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановить обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
17.2. Зупиненняпровадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їхнє усунення. Порушенням вимог ЦПК України є випадки, коли суд не вказав конкретну іншу справу, до вирішення якої він зупиняє провадження, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду тих справ, а також неможливість розгляду однієї з них до вирішення іншої. Суд має визначити, чи дійсно від вирішенняіншої справи залежить рішення у справі, яку він розглядає (див. постанови Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 1 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19).
17.3. Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не означає неможливість розгляду однієї справи до ухвалення рішення в іншій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19).
17.4. Договірдарування, оскаржений у справі № 199/8941/22, стосується квартири № 164 . Позичальник не є учасником справи № 199/8941/22 і не має до неї стосунку. Ні договір позики від 29 грудня 2016 року, ні договір іпотеки не стосуються тієї квартири (вона не забезпечує виконання зобов'язань позичальником за договором позики).
17.5. Судапеляційної інстанції не обґрунтував підстави для зупинення провадження у справі, а обмежився цитуванням законодавства.
17.6. Необґрунтованезупинення провадження у справі зумовлює затягування строку її розгляду та перебування учасників процесу в стані невизначеності, що може зумовити порушення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок ефективногорозглядусправи впродовж розумного строку (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 і від 20 червня 2019 року в справі № 910/12694/18).
17.7. Підставою для зупинення провадження в однійсправі є не те, що інша перебуває на розгляді в суді, та не те, що рішення у ній матиме значення для першої, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року у справі № 752/9802/17).
(2) Позиції інших учасників справи
18. 5 вересня 2024 року позикодавиця подала відзив на касаційні скарги, в якому просила відмовити у їх задоволенні. Обґрунтувала так:
18.1. За життя мати позичальника подарувала квартиру № 164 позикодавиці в рахунок відмови останньої від 8 481 720,00 грн (еквівалент 298 547,00 доларів США) залишку боргу позичальника за договором позики.
18.2. Справа № 199/9720/22 стосується стягнення боргу, який позикодавиця простила, що підтверджує її заява від 24 червня 2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондарем Максимом Олексійовичем, зареєстрована в реєстрі за № 82.
18.3. У справі № 199/8941/22 спір стосується визнання недійсним договору дарування квартири № 164 , вчиненого на користь позикодавиці для погашення боргу за договором позики. Тому від вирішення того спору залежить відповідь на питання про наявність чи відсутність боргу позичальника перед позикодавицею за договором позики (див. постанови Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 1 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
19. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).
21. З огляду на цей припис Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновку апеляційного суду
(2.1) Чи є підстави для зупинення провадження у цій справі в суді апеляційної інстанції до вирішення іншої справи, провадження у якій було розпочате раніше та про яку позикодавиця знала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції?
22. Позикодавиця просила стягнути з позичальника залишок боргу за договором позики, а позичальник у зустрічному позові - визнати зобов'язання за цим договором припиненими та повернути безпідставно отримані позикодавицею кошти, сума яких перевищила розмір боргу. Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов і відмовив у задоволенні первісного. Позикодавиця оскаржила це рішення до апеляційного суду. Після закінчення апеляційним судом підготовчих дій для розгляду апеляційної скарги позикодавиця подала заяву про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 199/8941/22 про оспорення договору дарування, згідно з яким позикодавиця відмовилася від стягнення боргу з позичальника. Апеляційний суд зупинив провадження у справі № 199/9720/22, оскільки вважав, що у справі № 199/8941/22 суд може встановити обставини, які є предметом доказування у справі № 199/9720/22.
23. Позичальник і його дружина з ухвалою апеляційного суду не погодилися. У касаційних скаргах стверджували, зокрема, що цей суд не міг вказати на об'єктивну неможливість розгляду справи № 199/9720/22, коли зібрані докази дозволяли встановити й оцінити її обставини; тому порушив розумні строки розгляду справи. Позичальник також скаржився на те, що згідно з частиною третьою статті 210 ЦПК України апеляційний суд не міг зупинити провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, бо вже перейшов до розгляду справи по суті.
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є підстави для задоволення касаційних скарг. Зауважує, що суд повинен враховувати принцип ефективності судового процесу, спрямований на недопущення порушення розумних строків розгляду справи. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України апеляційний суд із урахуванням вимог частини третьої статті 210 і частин першої - третьої статті 367 ЦПК України мав зважати на те, чи було відомо позикодавиці до звернення з позовом у цій справі або під час її розгляду в суді першої інстанції про розгляд справи № 199/8941/22, до вирішення якої вона просила зупинити провадження у справі № 199/9720/22,.
25. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша - третя статті 367 ЦПК України).
26. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу (частина третя статті 210 ЦПК України).
27. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України).
28. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна з'ясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановлює обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яку суд розглядає, з іншою справою; чим зумовлена об'єктивна неможливість розгляду судом першої до розгляду другої. Необхідність зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України буде тоді, коли у ній неможливо ухвалити рішення до вирішення іншої справи. Факти, встановлені в останній, повинні мати преюдиційне значення для першої. Суд не може стверджувати про об'єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
29. Обов'язкове зупинення провадження у справі на підставі вказаного припису можливе за сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду однієї справи до вирішення іншої, тобто неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлює інший суд в іншій справі; 2) пов'язаність справи, яку суд розглядає, із тією, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання й оцінку доказів у першій (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 156/752/22).
30. Вирішуючи поставлене на його розгляд питання, Верховний Суд враховує такі факти:
30.1. 25 листопада 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу у справі № 199/8941/22, згідно з якою вжив заходи забезпечення позову:
заборонив позикодавиці вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення та державну реєстрацію квартири№ 164 , в тому числі заборонив проведення торгів з її відчуження, укладення договорів оренди цього майна, примусове виселення з нього, внесення зазначеної квартири до статутних фондів юридичних осіб тощо;
заборонив органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, у тому числі особам, які виконують їхні функції, зокрема нотаріусам й іншим органам чи особам, які мають право виконувати чи виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти щодо квартири № 164 будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії у цьому реєстрі.
30.2. 4 січня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу у справі № 199/8941/22, згідно з якою відкрив провадження у справі за позовом дружини позичальника, яка діє як законний представник від імені та в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6 - до позикодавиці за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондара М. О., про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та припинення права власності.
30.3. 20 січня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження справі № 199/9720/22.
30.4. 18 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд у справі № 199/9720/22 постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позикодавиці.
30.5. Того ж дня апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закінчив підготовчі дії за апеляційною скаргою позикодавиці на рішення суду першої інстанції у справі № 199/9720/22 та призначив її до розгляду на 17 квітня 2024 року. Під час проведення підготовчих дій: з'ясував склад учасників судового процесу; визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює; з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу їхніх вимог і заперечень.
30.6. 12 квітня 2024 року позикодавиця, інтереси якої представляв адвокат, сформувала у системі «Електронний суд» заяву до апеляційного суду про зупинення провадження у справі № 199/9720/22.
30.7. 17 квітня 2024 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою зупинив апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 199/8941/22.
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що за змістом частини третьої статті 210 ЦПК України апеляційний суд, розглядаючи справу у загальному позовному провадженні, після закінчення 18 березня 2024 року підготовчих дій за апеляційною скаргою позикодавиці та призначення справи до розгляду на 17 квітня 2024 року не мав повноваження 17 квітня 2024 року зупиняти апеляційне провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
32. Крім того, колегія звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд має враховувати об'єктивну неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої та встановити пов'язаність цих справ. Суд апеляційної інстанції наявність цих обов'язкових умов не обґрунтував. Не мотивував об'єктивну неможливість розгляду справи № 199/9720/22, в якій зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, що мають значення для вирішення спору. Не врахував, що позикодавиця знала про розгляд справи № 199/8941/22 ще до відкриття провадження у справі № 199/9720/22, однак лише в апеляційному суді після ухвалення судом першої інстанції рішення щодо суті спору звернулася із відповідною заявою (див. близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 357/7642/19, від 8 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20, від 25 квітня 2024 року у справі № 761/13428/21).
33. З огляду на наведену оцінку аргументів позичальника та його дружини Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає їхні касаційні скарги обґрунтованими.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
34. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
35. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
36. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
37. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм процесуального права, касаційні скарги слід задовольнити: ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
2. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко