Іменем України
09 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/105/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
до відповідача 1: Фермерського господарства “Клочків-Ленд»,
вул. Сновська, 34, с. Клочків, Чернігівський район, Чернігівська область, 15523;
до відповідача 2: ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2 ;
предмет спору: про визнання недійсними рішення засновників та Статуту (в частині), визначення розміру статутного капіталу та його часток
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Загородній І.В. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВА № 1104560, виданий 11.02.2025;
від відповідача 1: Кишеня В.С. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1394321, виданий 04.03.2025;
від відповідача 2: ОСОБА_2 - особисто.
У судовому засіданні 09.04.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
10.02.2025, ОСОБА_1 , як співзасновником фермерського господарства “Клочків-Ленд» (далі - ФГ “Клочків-Ленд»), поданий позов до відповідачів 1 та 2 - ФГ “Клочків-Ленд» та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), як другого співзасновника цього господарства, з проханням:
- визнати недійсним пункт 4.1. рішення від 26.03.2018 № 1 засновників ФГ “Клочків-Ленд»;
- визнати недійсними пункт 1.2. в частині визначення ОСОБА_2 засновником та власником ФГ “Клочків-Ленд» та підпункт 7.1.1. пункту 7.1. Статуту ФГ “Клочків-Ленд», затвердженого рішенням від 26.03.2018 № 1 засновників цього господарства;
- визначити статутний капітал ФГ “Клочків-Ленд» у розмірі 500,00 грн;
- визначити в статутному капіталі ФГ “Клочків-Ленд» частку ОСОБА_1 у розмірі 500,00 грн, що складає 100 відсотків статутного капіталу цього господарства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при створенні ФГ “Клочків-Ленд» порушені положення Закону України “Про фермерське господарство» (частина 2 статті 1 цього Закону), а саме вимога щодо наявності родинних зв'язків між учасниками (співзасновниками) такого господарства, що вирізняють дану форму господарювання з-поміж інших.
Позов поданий в порядку виключної підсудності, за місцем знаходження юридичної особи, відповідно до частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/105/25 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.03.2025; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 ГПК України; про що постановив ухвалу від 17.02.2025.
Відповідач 2 скористався правом на подачу відзиву на позов. Проти задоволення позову заперечив з підстав недоведення порушення будь-яких прав позивача. Звертав увагу суду, що на момент створення фермерського господарства, позивач був обізнаний з фактом відсутності будь-яких родинних (сімейних) зв'язків між засновниками юридичної особи, проте це не стало перешкодою для створення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спільно, ФГ «Клочків-Ленд», що провадить господарську діяльність починаючи з 11.04.2018, тобто понад сім років, не є фіктивним та набуло значний обсяг майнових прав на ринку землі за час господарювання. Корпоративні права набуті відповідачем 2 на законних підставах та охороняються законом. На думку відповідача 2, даний позов спрямований на протиправне заволодіння його часткою в статутному капіталі (що складає 50%, без реальної компенсації її вартості), усунення від управління юридичною особою та виключення зі складу її засновників. Окремо звертав увагу на сплив строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цього позову.
Суд залучив відзив на позов ОСОБА_2 до матеріалів справи після підтвердження отримання цього документа відповідачем 1 в підсистемі Електронний суд (протокол судового засідання 26.03.2025).
У підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів 1 та 2.
Представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, у порядку статті 81 ГПК України (подане разом з позовною заявою). Просив витребувати в Чернігівської районної державної (військової) адміністрації реєстраційну справу ФГ «Клочків-Ленд» (в паперовій формі).
За частиною 1 статті 81 ГПК України, учасник справи в разі неможливості самостійно надати доказ вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений частинами 2, 3 статті 80 цього Кодексу.
В клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд установив, що клопотання позивача про витребування доказів у справі не відповідає вимогам частини 2 статті 81 цього Кодексу, зокрема, не обґрунтовано які саме обставини в даній справі підлягають установленню на підставі запитуваної паперової копії реєстраційної справи юридичної особи, відтак, судом відхилене клопотання про витребування доказів у справі за недоцільністю.
У підготовчому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 26.03.2025.
Позивач скористався правом на подачу письмової відповіді на відзив; позов підтримав.
Відповідач 2 з порушенням строку, встановленого судом при відкритті провадження в справі, подав письмові заперечення на відповідь на відзив, натомість, мотивоване клопотання про продовження строку на вчинення зазначених дій, з зазначенням поважності причин, до суду не заявив.
За статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного, суд залучив письмові заперечення відповідача 2 до матеріалів справи, натомість, правова оцінка змісту даного документа судом при ухваленні судового рішення не надається.
26.03.2025, за результатами підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 09.04.2025.
09.04.2025, у судове засідання прибули повноважні представники сторін (участь представників позивача та відповідача 2 забезпечена в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, ухвалою від 26.03.2025).
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників сторін.
Представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві. Представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
За частинами 1, 2, 4 та 5 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, в тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).
Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.
26.03.2018, спільно, громадяни України ОСОБА_2 (відповідач 2) та ОСОБА_1 (позивач) прийняли рішення № 1 про утворення шляхом заснування нової юридичної особи ФГ «Клочків-Ленд»; про створення статутного капіталу в розмірі 1000,00 грн, за рахунок грошового внеску ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн, що складає 50% статутного капіталу, та ОСОБА_1 у розмірі 500,00 грн, що складає 50% статутного капіталу; про затвердження статуту ФГ «Клочків-Ленд»; обов'язки голови ФГ покладено на ОСОБА_2 .
Згідно з рішенням засновників ФГ «Клочків-Ленд» від 26.03.2018 № 1 затверджений Статут юридичної особи, за пунктами 1.2., 1.3., 7.1. якого засновниками ФГ є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з часткою в статутному капіталі 50% щодо кожного), член ФГ - ОСОБА_3 (брат ОСОБА_1 , позивача).
11.04.2018, як юридична особа зареєстроване ФГ «Клочків -Ленд», код ЄДРПОУ 42061343, місцезнаходження: вул. Сновська, 34, с. Клочків, Чернігівська область, 15523, реєстраційний запис: 10601020000001417, засновники (кінцеві бенефіціарні власники): ОСОБА_2 (відповідач 2), з часткою в статутному капіталі 500,00 грн (50% від загального розміру), та ОСОБА_1 (позивач), з часткою в статутному капіталі 500,00 грн (50% від загального розміру).
На момент створення ФГ «Клочків-Ленд», його засновники були обізнані з фактом відсутності між ними родинних (сімейних) зв'язків.
Звертаючись в 2025 році з позовом за захистом у судовому порядку, співзасновник ФГ «Клочків-Ленд» ОСОБА_1 , зазначає про порушення статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» при створенні ФГ, а саме відсутність між засновниками ФГ будь-яких родинних (сімейних) зв'язків, що на думку останнього, є підставою для визнання недійсним у судовому порядку пункту 4.1. рішення від 26.03.2018 № 1 засновників ФГ «Клочків-Ленд» (в частині створення статутного капіталу юридичної особи та розподілу його часток між засновниками) та пункту 1.2., підпункту 7.1.1. пункту 7.1. Статуту ФГ «Клочків-Ленд» (в частині визначення ОСОБА_2 засновником та власником ФГ «Клочків-Ленд», з часткою в статутному капіталі 50%).
Також позивач у межах даного спору заявляє вимоги про визначення нового розміру статутного капіталу ФГ (в розмірі 500,00 грн), з його часткою в розмірі 100%.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 у справі №9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити в правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші посягання на їх права та свободи.
Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).
Тобто Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлений обов'язковий порядок досудового врегулювання.
Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Обґрунтування та доведення порушення своїх прав / законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.
Під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів юридичної особи господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією в процесі створення юридичної особи.
У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.
Позивач, мотивуючи заявлені вимоги, зазначає про порушення на момент заснування фермерського господарства вимог частини 2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», зокрема, відсутністю між засновниками родинних (сімейних) зв'язків, що позбавляє його можливості в управлінні господарською діяльністю ФГ, одноосібно, та отримані прибутку в розмірі 100%.
Суд установив, що рішення про створення ФГ «Клочків-Ленд» прийняте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спільно, обидва були обізнані про відсутність між ними родинних (сімейних) зв'язків, натомість, зазначене не стало перешкодою для створення фермерського господарства та його функціонуванні понад семи років.
Обсяг прав та обов'язків кінцевих бенефіціарних власників цього господарства - рівний, обидва володіють часткою в розмірі 50% його статутного капіталу.
Доводи позивача про усунення його від управління юридичною особою та позбавленні в отримані прибутку жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджені.
З огляду на недоведеність позивачем наявності порушень його корпоративних прав, на момент прийняття спільно з відповідачем 2 рішення про створення ФГ «Клочків-Ленд» та розподілу часток у статутному капіталі новоствореної юридичної особи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Суд вважає за доцільне звернути увагу сторін, що допущені позивачем та відповідачем 2 порушення при створенні фермерського господарства, можуть бути підставою для ініціювання виходу одного з них зі складу ФГ з виділянням частини майна, пропорційно розміру частки такого засновника в статутному капіталі господарства.
Вимога позивача про визначення в судовому порядку розміру статутного капіталу ФГ, з часткою позивача в розмірі 100%, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Виходячи зі змісту пунктів 7.9., 11.2., 11.3. Статуту ФГ «Клочків - Ленд», визначення форми і порядку зміни розміру статутного капіталу належить до виключної компетенції засновників Господарства.
Висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, Верховного Суду в постановах від 28.03.2023 у справі № 911/2446/21, від 11.09.2024 у справі № 907/922/21 (на які посилається позивач) не ревалентні даній справі.
В межах справ № 917/1338/18, № 907/922/21 судами вирішувалось питання про порядок спадкування частки в статутному капіталі юридичної особи. Предметом розгляду в справі № 911/2446/21 було оскарження рішення загальних зборів Товариства та реєстраційних дій, що зумовили виключення позивача із складу учасників цього Товариства.
Суд констатує, що склад засновників юридичної особи та розмір статутного капіталу, з визначенням його часток, з моменту створення ФГ «Клочків-Ленд» не змінювався.
З огляду на те, що позов не підлягає задоволенню за відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що підлягали б захисту в судовому порядку, суд не вирішує питання про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно заявлених вимог (про що заявлено відповідачем 2 у відзиві на позов).
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, п.1 частини 3 статті 123 ГПК України.
За частинами 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12112,00 грн, понесені позивачем при подачі позову згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 05.02.2025 № 05-1308524/1, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Наведене також стосується витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у ході розгляду наявного спору.
Відповідач 2 заявив до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в межах розгляду даного спору, в розмірі 83000,00 грн, у тому числі гонорар успіху в розмірі 41500,00 грн.
За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представництво інтересів ОСОБА_2 у цій справі забезпечене адвокатом Кишенею В.С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3248, виданого на підставі рішення Київської міської КДКА від 27.03.2008 № 18-13-18), діючого на підставі ордеру на надання правничої (правої) допомоги серії АА № 1394321, виданого 04.03.2025.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу відповідач 2 надав до матеріалів справи засвідчені копії: договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2025 б/н, платіжної інструкції від 19.02.2025 № 1.96508181.1 на суму 21000,00 грн.
За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.02.2025 б/н, укладеного між адвокатом Кишеню В.С. та ОСОБА_2 , сторони погодили, що адвокат приймає на себе обов'язок надавати правничу допомогу клієнту в справі № 927/105/25 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Клочків-Ленд» та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, Статуту, визначення розміру статутного капіталу та розміру його часток.
Адвокат та клієнт погодили наступні види та вартість правничої допомоги (розмір гонорару) в справі: складання відзиву на позовну заяву - 21000,00 грн; супровід справи в суді першої інстанції (участь в судових засіданнях) - 21000,00 грн. Сторони також погодили, що в випадку прийняття судом рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення, клієнт сплачує гонорар успіху в розмірі 42000,00 грн. Оплата гонорару адвоката здійснюється в безготівковій формі.
У рахунок наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 18.02.2024 б/н, за платіжною інструкцією від 19.02.2025 № 1.96508181.1 адвокату сплачено 21000,00 грн.
За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач письмово заперечував проти заявленого відповідачем 2 розміру витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності затраченого адвокатом часу та обсягу фактично наданих послуг у цій справі.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначено також положеннями частини 6, 7, 9 згаданої статті.
Суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому за статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Матеріалами справи підтверджено, що під час судового розгляду даної справи адвокатом відповідача 2 фактично надана наступна правова допомога: вивчення та правовий аналіз наявних матеріалів справи; формування правової позиції клієнта, з урахуванням актуальної судової практики, з метою подачі до суду відзиву на позов (що прийнятий судом до розгляду); участь у судових засіданнях у справі, в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з метою захисту інтересів клієнта: 10.03.2025, 26.03.2025 та 09.04.2025.
Загальна вартість витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування становить 83000,00 грн ( у тому числі гонорар успіху - 41500,00 грн).
За висновком суду, розмір витрат на правничу допомогу в даній справі в сумі 83000,00 грн не відповідає фактично виконаному обсягу робіт, а тому має бути обмежений судом з огляду на їх розумну необхідність для вирішення наявного спору.
З огляду на ступінь складності справи (корпоративний спір з визнання недійсними установчих документів (в частині), щодо якого наявна численна судова практика), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (написання відзиву на позов та участь в трьох судових засіданнях), керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд вирішив покласти на позивача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачу 2 в сумі 25500,00 грн, у тому числі з урахуванням гонорару успіху в сумі 8500,00 грн.
Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76 - 80, 91, 123, 129, 165 - 167, 178, 184, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідачів 1 та 2 - Фермерського господарства «Клочків-Ленд» (код ЄДРПОУ 42061343) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання недійсними рішення засновників та Статуту (в частині), визначення розміру статутного капіталу та його часток.
2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25500,00 грн.
Повне судове рішення складене та підписане 14.04.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко