14 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/562/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 5357/25 від 08.04.2025 р.) фізичної особи - підприємця Карпової Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення з Садівничо-огородного товариства “Протон» (55332, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Іванівка; код ЄДРПОУ 31593031) заборгованості в сумі 53449,58 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -
08.04.2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява фізичної особи - підприємця Карпової Катерини Олександрівни про видачу судового наказу про стягнення з Садівничо-огородного товариства “Протон» (боржника) заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 65 від 01.02.2022 р. в загальному розмірі 53449,58 грн., в т.ч. 9900,00 грн. заборгованості з орендної плати, 649,58 грн. заборгованості з сервісного обслуговування та 42900,00 грн. неустойки. Заяву обґрунтовано невиконанням з боку Садівничо-огородного товариства “Протон» умов вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати орендної плати та вартості сервісного обслуговування, а також неповернення об'єкта оренди.
14.04.2025 р. Господарським судом Миколаївської області видано судовий наказ за заявою фізичної особи - підприємця Карпової Катерини Олександрівни щодо стягнення з боржника - Садівничо-огородного товариства “Протон» на користь заявника заборгованості в сумі 9900,00 грн. та судового збору в сумі 242,24 грн.
Щодо вимог в частині стягнення з боржника решти суми боргу в розмірі 43549,58 грн. (53449,58 грн. - 9900,00 грн.) суд вважає, що подана заява в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, наказне провадження відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. ФОП Карповою К.О. на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду копії:
- договору суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2022 № 65;
- акту прийому-передачі від 01.03.2022 р. за договором суборенди нежитлового приміщення № 65 від 01.02.2022 р.;
- акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 р. по 26.09.2024 р.
Наразі заявник вказує, що у боржника існує заборгованість в сумі 53449,58 грн., з якої 9900,00 грн. заборгованість з орендної плати, 649,58 грн. заборгованість з оплати вартості сервісного обслуговування та 42900,00 грн. неустойка за неповернення об'єкту оренди.
Так, заявник зауважує, що ФОП Карпова К.О. свої зобов'язання по вказаному договору виконала, а саме надала в суборенду частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі автовокзалу за адресою 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 27, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.03.2022 р. за договором суборенди нежитлового приміщення № 65 від 01.02.2022 р. Однак, за ствердженнями заявника, боржник свої зобов'язання з оплати орендної плати та вартості сервісного обслуговування не виконав, у зв'язку з чим заборгованість боржника перед заявником складає 10549,58 грн. Також за неповернення орендованого приміщення після закінчення дії договору від 01.02.2022 № 65 заявником було нараховано неустойку в сумі 42900,00 грн.
Наразі згідно з п. 1.1 договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі автовокзалу за адресою 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 27. Загальна площа 13.1 м. кв.
Відповідно до п. 3.1 договору факт передачі об'єкта суборенди суборендарю підтверджується атом прийому-передачі, який підписується з обох боків комісією, що складається з представників сторін. В акті зазначається технічний стан об'єкта суборенди на момент його передачі.
Згідно з п. 4.1 договору цей договір починає діяти з 01.02.2022 р. та діє по 28.02.2023 р.
Відповідно до п. 5.1 договору плата за цим договором з 01.03.2022 р. складає 1650,00 грн.
Як встановлено п. 5.2 договору, окремо від орендної плати суборендар сплачує вартість сервісного обслуговування.
Пунктом 5.3 договору визначено, що суборендар повинен сплатити плату за цим договором та вартість сервісного обслуговування до 10 числа відповідного місяця згідно виставленого рахунку. У разі відсутності у суборендаря рахунку на оплату, суборендар зобов'язаний сплатити плату за суборенду та вартість сервісного обслуговування, у вказаний у даному пункті термін у розмірі, передбаченому в п. 5.1 на підставі цього договору.
До 10 лютого 2022 року суборендар повинен сплатити плату за останній місяць суборенди.
Згідно з п.п. 8.1-8.4 договору повернення суборендодавцю об'єкта суборенди здійснюється двохсторонньою комісією, яка складається із уповноважених на те представників сторін. На протязі терміну (п. 8.3 цього договору) суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди т підготувати його до передачі суборендодавцю. Об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем та прийнятий суборендодавцем протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору, відповідно чому складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії, що складається із уповноважених на те представників. Об'єкт суборенди вважається фактично переданим суборендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі сторонами.
Відповідно до п. 9.1 договору суборендар несе наступну відповідальність по цьому договору, зокрема, за кожен день прострочення щодо сплати платежів, зумовлених цим договором, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості; у разі несвоєчасного повернення об'єкта суборенди після закінчення дії цього договору, суборендар сплачує суборендодавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за використання об'єкта суборенди за кожен день затримання.
Як випливає зі змісту заяви, за вказаним договором від 01.02.2022 р. суборендодавець (заявник) надав, а суборендар (боржник) прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення за адресою 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 27.
За ствердженнями заявника, боржник з вересня 2022 року перестав оплачувати орендну плату та вартість сервісного обслуговування, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 9900,00 грн. та 649,58 грн. відповідно. Також заявник стверджує, що строк дії договору суборенди закінчився 28.02.2023 р., проте боржник до теперішнього часу не повернув йому орендоване приміщення, внаслідок чого заявник, на підставі ст.. 785 ЦК України нарахував боржнику неустойку в розмірі 42900,00 грн.
Разом з тим, розмір витрат на сервісне обслуговування умовами договору не визначено. Також відсутня інформація про внесення змін до вказаного договору в частині встановлення розміру витрат на сервісне обслуговування, документи, які встановлюють таку вартість, заявником не надані, у т.ч. не надано рахунків, які за умовами п. 5.3 договору мали виставлятись.
Отже, з наданих на підтвердження правомірності заявлених вимог ФОП Карповою К.О. документів неможливо встановити розмір витрат на сервісне обслуговування.
Що стосується стягнення з боржника неустойки в розмірі 42900,00 грн. за несвоєчасне повернення нерухомого майна суд зазначає наступне.
В ч.ч. 1, 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору суборенди нежитлового приміщення № 65 від 01.02.2022 р. не може розцінюватись як грошове зобов'язання за договором, а є лише санкцією, що застосовується у разі несвоєчасного виконання орендарем зобов'язання з повернення об'єкта оренди (суборенди) після закінчення дії вказаного договору, що не є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стягнення з боржника штрафних санкцій за неповернення орендованого майна не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання за договором, у т.ч. така неустойка не є складовою грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих боржником на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - неповернення орендованого майна після закінчення дії договору суборенди нежитлового приміщення.
Отже, в даному випадку ФОП Карповою К.О. заявлено вимогу про стягнення з боржника неустойки в розмірі 42900,00 грн., яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Відповідно до п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього кодексу, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
В такому випадку заявник не позбавлений права звернутися до суду із такою самою заявою про стягнення витрат на сервісне обслуговування після усунення відповідних недоліків, зокрема, у разі надання відповідних доказів за спірний період з погодженою вартістю вказаних витрат.
Натомість відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Отже, з огляду на те, що заявлена фізичною особою - підприємцем Карповою Катериною Олександрівною вимога про стягнення з Садівничо-огородного товариства “Протон» 42900,00 грн. неустойки за неповернення своєчасно орендованого приміщення за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2022 р. № 65 не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, відповідно заявник не позбавлений права звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 147-148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Карпової Катерини Олександрівни про видачу судового наказу щодо стягнення з Садівничо-огородного товариства “Протон» заборгованості в сумі 43549,58 грн. відмовити.
2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Натомість відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 14.04.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва