Рішення від 25.03.2025 по справі 914/1060/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 Справа № 914/1060/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник розглянув матеріали справи за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача: Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», с. Сасів, Золочівський район, Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, м. Львів,

предмет позову: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно,

підстава позову: неправомірне набуття у приватну власність земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора: Лука Галина Володимирівна,

позивача: не з'явився,

відповідача: Юхименко Руслана Іванівна,

тертя особа: не з'явився.

1. ПРОЦЕС

1.1. Господарським судом Львівської області 23.04.2024 отримано позовну заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно.

1.2. Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1.3. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 21.08.2024 суд залучив до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну. У судовому засіданні 11.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання з розгляду справи по суті.

1.4. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.5. У судове засідання 25.03.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив суд. Заяв та клопотань від позивача за період розгляду справи до суду не надходило, окрім клопотання від 01.07.2024 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

1.6. Третя особа у судове засідання 25.03.2025 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у спосіб доставки ухвал викликів у судове засідання до електронного кабінету сторони у підсистемі «Електронний суд».

1.7. У судовому засіданні 25.03.2025 за участю прокурора та представника відповідача суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

5.1. 2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, порушених внаслідок неправомірності набуття відповідачем у приватну власність земельної ділянки, що складається в тому числі із земель водного фонду - руслового ставка та земель лісового фонду. Прокурор зазначає, що з аналізу поданих документів для отримання у приватну власність спірної земельної ділянки, вбачається ряд порушень:

- відсутність клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 07.05.2003 № 243 про продаж земельної ділянки, що стало підставою для прийняття розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Львівської області № 294 від 30.05.2003 про продаж земельної ділянки;

- клопотання відповідача від 06.05.2003 № 24 про продаж земельної ділянки не відповідає ст. 128 Земельного кодексу України (відсутні необхідні документи);

- земельну ділянку передано у власність без попереднього поділу орендованої земельної ділянки, з урахуванням заборони відчуження ставка, що є русловим, та відповідно до технічної документації;

- невідповідність цільового призначення земельної ділянки під ставком та прибережної смуги;

- відсутність земельної ділянки у переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу;

- вилучення земель лісового фонду із постійного користування та їх передача для рекреаційних цілей здійснено не повноважним суб'єктом - Золочівською районною державною адміністрацією замість Львівської обласної державної адміністрації.

2.2. Позивач у судові засідання не з'являвся, письмових пояснень по суті позовних вимог від позивача до суду не надходило. У заяві від 01.07.2024 позивач зазначив, що не має можливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

2.3. Відповідач позовні вимоги заперечив з таких підстав:

- при купівлі земельної ділянки відповідач діяв в межах порядку, визначеного ст. 128 Земельного кодексу України у відповідній редакції, підстав для відмови у продажу земельної ділянки не було, Золочівська районна державна адміністрація є належним органом, який міг здійснювати продаж земельної ділянки на території Руда - Колтівської сільської ради;

- процедура продажу земельної ділянки на конкурентних засадах не застосовувалась з огляду на наявність об'єктів нерухомого майна відповідача на земельній ділянці, що була продана;

- відповідач набув право власності на земельну ділянку, до складу якої входить 3, 6614 га лісів у відповідності до визначеного ст. 56 Земельного кодексу України порядку;

- з урахуванням характеристик ставка прокурором не доведено заборони відчуження водного об'єкта, що є природнім та замкненим, наявність на момент набуття у власність земельної ділянки;

- відповідач використовував земельну ділянку відповідно до цільового призначення, з урахуванням положень ст. 59 Земельного кодексу України, сприяв збереженню та захисту земель водного фонду України.

2.4. Щодо передачі у приватну власність ставка, відповідач також зазначає, що водний об'єкт не був з'єднаний з річкою Західний Буг, що свідчить про його замкнений тип, а близькість ставка до річки не свідчить про те, що джерелом живлення ставка є саме річка. Відповідач звертає увагу, що у паспорті ставка вказано, що джерелом його живлення є стічні води, а не канал. Інформація, викладена у анкеті 7/63, складеній за наслідками інвентаризації ставка у 2008 році, свідчить про здійснення відповідачем всіх необхідних дій для збереження та захисту водного фонду України. Отже, порушень порядку набуття у власність водного об'єкта не було.

2.5. Серед іншого відповідач зазначає, що прокурор не довів порушення інтересів держави в екологічній сфері внаслідок укладення договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки.

2.6. Додатково, відповідач вказує на неналежність обраного прокурором способу захисту - негаторного позову. Оскільки відповідач придбав у власність спірну земельну ділянку на підставі укладеного договору купівлі-продажу, а позивач фактично не володіє цією земельною ділянкою, ефективним та правильним способом захисту у такому випадку є віндикаційний позов, до вимог за яким застосовується позовна давність. Тому з огляду на обрання прокурором неналежного способу захисту відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

2.7. Відповідач також наголошує, що позбавлення відповідача з ініціативи прокуратури права власності на земельну ділянку, що перебуває у віданні відповідача протягом двадцяти років, буде порушенням принципу верховенства права, що передбачений статтею 8 Конституції України, а також суперечить принципу «належного урядування».

2.8. Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, в судові засідання не з'являлась.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1. Голова правління Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» 22.12.2002 звернувся до голови Золочівської районної держадміністрації з проханням вилучити земельну ділянку бази відпочинку с. Руда - Колтівська у зв'язку з продажем будівель бази відпочинку Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (договір купівлі - продажу від 15.07.2002).

3.2. За наслідками розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 14.04.2003 № 17 Головою Золочівської районної державної адміністрації розпорядженням № 187 від 15.04.2003 надано згоду відповідачу на розроблення проекту відведення земельної ділянки на території Руда - Колтівської сільської ради в короткострокову оренду терміном на 1 рік з правом викупу площею 5,3 га, на якій знаходяться викуплені товариством будівлі та споруди, для організації підособного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

3.3. Відповідно до матеріалів проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», виготовлених в 2003 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна група «Богдан», спірна земельна ділянка розташована за межами с. Руда - Колтівська, форма власності державна, форма користування землею: тимчасове користування на умовах оренди з правом викупу, обмежень на використання земельної ділянки та наявних сервітутів немає. Цільове призначення земельної ділянки згідно з матеріалами документації - для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

3.4. Відповідач долучив до справи висновок від 16.04.2003 Руда - Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області, Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 06.05.2003, Санітарно - епідеміологічної станції Золочівського району Львівської області від 16.04.2003 про погодження проекту відведення земельної ділянки в оренду з правом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

3.5. До матеріалів справи долучено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 06.05.2003 вих. № 24, адресоване голові Золочівської районної державної адміністрації, про продаж земельної ділянки площею 51199 кв. м для організації підсобного господарства по вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації, яка знаходиться на території Руда - Колтівської сільської ради. До клопотання долучено: Статут товариства, реєстраційне посвідчення права власності на об'єкти нерухомого майна, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації № 243 від 07.05.2003.

3.6. Розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 243 від 07.05.2003 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» вилучено земельну ділянку площею 5,3 га із земель Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» на території Руда-Колтівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» земельну ділянку площею 5, 1199 га, з яких сінокосів - 0,3604 га, під водою - 0,5337 га, лісів - 3,6614 га, під будівлями і спорудами - 0,0804 га, під дорогами і проїздами - 0,4781 га в короткострокову оренду терміном на 1 рік з правом викупу для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

3.7. На підставі зазначеного розпорядження 22.05.2003 укладено договір оренди землі між Золочівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

3.8. До позовної заяви долучено технічний паспорт земельної ділянки від 2003 року, що підлягає продажу у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

3.9. Зокрема, у технічному паспорті міститься:

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» до голови Золочівської районної державної адміністрації від 06.05.2023 № 24;

- акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 25.04.2003, де зазначено про проведення, встановлення та закріплення в натурі меж земельної ділянки;

- характеристика земельної ділянки із зазначенням функціонального використання: землі сільськогосподарського призначення, цільового призначення: організація підсобного господарства по розведенню та вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації;

- відомості про земельну ділянку, зокрема вказано, що форма власності на землю державна, використання ділянки: для обслуговування виробничих будівель та споруд заводу, площа під лісом 3, 6614 га, площа під водою 0, 5337 га;

- висновок від 13.05.2003 Відділу містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо відсутності обмежень та сервітутів на земельній ділянці, щодо якої виник спір;

- висновок Золочівського районного відділу земельних ресурсів обласного управління земельних ресурсів від 21.04.2003, відповідно до якого права на земельну ділянку обмежено на підставі ст. 111 Земельного кодексу України та ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території» у спосіб заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, здійснення будівництва чи реконструкції будівель без відповідного дозволу, умови надавати право відповідним інженерним службам для ремонту, обслуговування інженерних мереж та не чинити перешкод щодо прокладання нових на земельній ділянці;

- висновок Золочівського районного відділу земельних ресурсів обласного управління земельних ресурсів від 21.04.2003 про відсутність встановленого сервітуту на земельну ділянку;

- висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна група «Богдан» від 12.05.2003 про ринкову вартість земельної ділянки 231 800 грн.

3.10. За наслідками розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 07.05.2003 № 243 про продаж земельної ділянки для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації на території Руда-Колівської сільської ради та матеріалів проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», на підставі висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 08.05.2003, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна група «Богдан», розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 294 від 30.05.2003 прийнято рішення продати земельну ділянку, площею 5, 1199 га, Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» на території Руда-Колтівської сільської ради для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

3.11. На виконання зазначеного рішення 11.06.2003 між Золочівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, цільове призначення - для організації підсобного господарства по розведенню та вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

3.12. Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 097359 від 25.03.2004, ділянка знаходиться на території Руда - Котлівської сільської ради Золочівського району Львівської області, набута на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.06.2003, площа 5, 1199 га, з цільовим призначенням - для організації підсобного господарства.

3.13. Відповідно до довідки відділу Держземагенства у Золочівському районі від 21.07.2014 земельній ділянці (для організації підсобного господарства), щодо якої виник спір у справі, присвоєно кадастровий номер 4621884600:06:000:0001.

3.14. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 4621884600:06:000:0001, сформованому 26.06.2014, містяться відомості про державну реєстрацію земельної ділянки 25.03.2004, категорія земель - землі рекреаційного призначення. Відповідно до зазначених у витязі відомостей до складу земель входить озеро, площа якого 0, 5135 га.

3.15. Відповідач долучив до матеріалів справи висновок Золочівської районної санітарно - епідеміологічної станції № 14/01.02 від 24.03.2005 про погодження проекту будівництва з реконструкції бази відпочинку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

3.16. До матеріалів справи долучено відповідь Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.05.2023 на запит прокуратури, де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4621884600:06:000:0001, площею 5, 1199 га, на території колишньої Руда-Колтівської сільської ради відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - для організації підсобного господарства по розведенню та вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення. Золочівським районним управлінням юстиції 05.03.2014 зареєстровано речове право на нерухоме майно реєстраційний № 4887432.

3.17. Листом від 11.05.2023 Національний парк «Північне довкілля» повідомив прокуратуру, що згідно з Указом Президента України від 10.02.2010 року № l56/2010 «Про створення національного природного парку «Північне Поділля» до території Національного природного парку «Північне Поділля» погоджено в установленому порядку 15587, 92 гектара земель державної власності, у тому числі 5 434,4 гектара земель з вилученням у землекористувачів національного природного парку в постійне користування, та 10 153, 52 га земель, що включаються до його територій без вилучення, згідно з додатками 1 і 2.

3.18. Земельна ділянка, площею 5,1199 га, що вже знаходилась на час видачі Указу Президента «Про створення національного природного парку «Північне Поділля» в приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя», була погоджена в установленому порядку для включення до території Національного парку «Північне Поділля» без вилучення у землевласника згідно з розпорядженням голови Золочівської районної адміністрації Львівської області «Про погодження створення національного природного парку «Пам?ятка Пеняцька» (робоча назва Північне Поділля») № 465 від 08.10.2009 року та увійшла в додаток 2 до указу Президента України від 10.02.2010 № 156/2010 Перелік земель, включення яких до території національного природного парку «Північне поділля» без вилучення погоджено.

3.19. Відповідно до довідки Управління Держкомзему у Золочівському районі від 16.12.2009 (є додатком до листа Національного природного парку «Північне поділля» від 11.05.2023) про правовий статус земельних ділянок, які плануються для створення національного природного парку «Пам?ятка Пеняцька», до складу земель, з яких заплановано створення парку входять землі, серед іншого, Руда - Котлівської сільської ради без вилучення земельних ділянок, в тому числі 5, 1199 га земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

3.20. На запит прокуратури Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну 06.06.2023 надано інформацію, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4621884600:06:000:0001 розташований водний об'єкт, площею 0, 5337 га, з наявними на ньому гідротехнічними спорудами. Ставок з'єднаний з річкою Західний Буг каналом. Даний водний об'єкт не є замкненого типу.

3.21. Крім того, третьою особою 05.07.2023 надано інформацію про те, що на виконання Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 21.02.2002 року № 141 «Про проведення інвентаризації ставків та водоймищ області» проведено інвентаризацію водних об'єктів та складено паспорт ставка № 63, розташованого в с. Руда - Котлівська Золочівського району.

3.22. У долученому третьою особою паспорті ставка від 14.06.2002, складеного за матеріалами інвентаризації, міститься інформація про русловий ставок, що знаходиться на території с. Руда-Колтівська в басейні річки Західний Буг, джерело живлення місцевий стік, власником є Золочівський радіозавод. Призначення ставка - рекреація, площа дзеркала 10 га, прибережна смуга 20 м.

3.23. Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну 08.02.2004 долучено анкету № 7/63 водного об'єкта (ставка) від 14.06.2002 в Золочівському районі Львівської області (складено за матеріалами інвентаризації 2008 року), де зазначено, що площа дзеркала вказаного ставка 0,5337 га, ставок викуплено у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», наявна прибережна смуга шириною 25 м.

3.24. Аналогічні дані відображені в анкеті № 63 стану ставків загальнодержавного значення в Золочівському районі Львівської області (складено за матеріалами обстежень 2011 року). Зазначено, що ставок, площею 0, 5337 га, є русловим, джерело живлення місцевий стік. В анкеті також зазначено, що власником проводиться регулярна очистка водойми від рослинності, прибрежна смуга шириною 25 м, стан задовільний, негативний вплив на прилеглу територію відсутній.

3.25. Про русловий тип даного водного об'єкта площею 0,5337 га зазначено також у анкеті водного об?єкта № 464007027, під час інвентаризації у 2021 році. Вказано також, що водний об'єкт є відокремлений, призначення рекреація, категорія земель - землі водного фонду.

3.26. Відповідно до інформації Карпатського лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.02.2024, спірна земельна ділянка не входила до земель лісового фонду, що закріплені за філією.

3.27. Спірна земельна ділянка, згідно з відомостями філії «Золочівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 15.02.2024, не входила до земель лісового фонду, закріплених за філією.

3.28. На запит прокуратури Золочівська районна державна адміністрація Львівської області листом від 27.02.2024 повідомила, що в райдержадміністрації відсутні документи, які б підтверджували факт вилучення чи передачі в оренду земельної ділянки площею 5, 1199 га, власником якої є відповідач.

3.29. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці, щодо якої виник спір знаходять об'єкти нерухомого майна, власником яких є відповідач, зокрема: адміністративний будинок площею 48, 4 кв. м, дачний будинок площею 98, 5 кв. м, дачний будинок площею 201, 9 кв. м, будівлі гаражів загальною площею 116, 6 кв. м, альтанки, будівлі трансформаторної підстанції, лазні тощо.

3.30. Згідно з витягом право власності на земельну ділянку, щодо якої виник спір у справі, зареєстровано у Реєстрі 05.03.2014 на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2014.

3.31. Відповідач долучив до матеріалів справи висновок експерта від 24.02.2025 за результатами будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи № 20 - 24, складений судовим експертом Мельником Олександром Петровичем, котрий обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

3.32. Відповідно до висновку експерта:

1) наявна на земельній ділянці площею 5,1199 га, кадастровий номер 4621884600:06:000:0001, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Руда-Колтівська сільська рада, станом на час проведення експертизи, гідротехнічна споруда (канал) не є джерелом живлення для ставка площею 0,5135 га, що знаходиться на цій земельній ділянці;

2) наявна на земельній ділянці площею 5,1199 га, кадастровий номер 4621884600:06:000:0001, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Руда-Колтівська сільська рада станом на момент її придбання 11 червня 2003 року гідротехнічна споруда (канал) не була джерелом живлення для ставка площею 0,5337 га, що знаходиться на цій земельній ділянці;

3) станом на момент купівлі земельної ділянки 11 червня 2003 року ставок площею 0,5337 га, що знаходився на земельній ділянці площею 5,1199 га, кадастровий номер 4621884600:06:000:0001, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Руда-Колтівська сільська рада, не був русловим;

4) станом на момент купівлі земельної ділянки 11 червня 2003 року ставок площею 0,5337 га, що знаходиться на земельній ділянці площею 5,1199 га, кадастровий номер 4621884600:06:000:0001, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Руда-Колтівська сільська рада, замкненою водоймою.

4.1. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРОМ З ПОЗОВОМ У ЦІЙ СПРАВІ

4.1.1. Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, прокурор зазначає, що: 1) правовідносини, пов'язані із охороною навколишнього середовища у спосіб повернення спірної земельної ділянки з володіння відповідача у власність територіальної громади, становлять суспільний інтерес, тому підлягають захисту зі сторони держави; 2) має місце невжиття жодних заходів компетентним органом протягом розумного строку із захисту інтересів держави.

4.1.2. Так, згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

4.1.3. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

4.1.4. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

4.1.5. Визначаючи позивачем Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області (як правонаступника Руда-Колтівської сільської ради) прокурор зазначає, що відповідач зобов'язаний усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Золочів спірної земельної ділянки. Прокурор посилається на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, та зазначає, що відповідно до цього Закону розпорядження всіма землями державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад перейшло до органів місцевого самоврядування.

4.1.6. Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» доповнено розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України п. 24. Відповідно до згаданого пункту з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у згаданому пункті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

4.1.7. Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

4.1.8. Як встановлено судом, відповідач за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 11.06.2003 набув у власність спірний об'єкт цивільних прав, що згідно з матеріалами проекту відведення земельної ділянки відповідачу від 2003 року розташований за межами с. Руда - Колтівська, перебував у державній власності. Прокурор вважає, що відповідач набув земельну ділянку з порушенням вимог закону, а тому згідно з приписами Перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка має перебувати у користуванні територіальної громади, а суб'єкт приватного права, юридична особа, що є відповідачем у справі, чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

4.1.9. Тому враховуючи предмет та підстави заявлених позовних вимог, суд вважає, що суб'єктний склад учасників справи є належним та обґрунтованим прокурором.

4.1.10. Так, прокурор з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді звертався до Золочівської районної ради, Золочівської районної державної адміністрації, Львівської обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України.

4.1.11. Зокрема, прокуратур звертався до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області із запитом про надання інформації від 27.02.2024 щодо обставин набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» у власність спірної земельної ділянки та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у даному випадку, тощо.

4.1.12. У відповідь на запит прокуратури Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області повідомлено, що міській раді стало відомо про обставини відчуження спірної земельної ділянки, документи та інша інформація щодо відчуження земельної ділянки у міської ради відсутня, заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.

4.1.13. Листом від 10.04.2024 Львівська обласна прокуратура повідомила Золочівську міську раду про звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Золочівської міської ради.

4.1.14. Як вказує Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17). Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

4.1.15. Отже, з аналізу листування прокуратури та позивача вбачається, що позивач, будучи обізнаним про можливе порушення його прав (прав територіальної громади) внаслідок відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 4621884600:06:000:0001, не мав наміру вживати заходи в досудовому чи судовому порядку з метою усунення таких. Оскільки до звернення прокурора з позовом позивач не заперечив обставини протиправності набуття відповідачем спірної земельної ділянки, не надав на запит прокурора інформації, зокрема і документів, що стали підставою для набуття відповідачем права власності на спірний об'єкт, не повідомив про намір вживати заходи з захисту інтересів держави, прокурор дійшов обґрунтованого висновку про необхідність здійснення захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у здійсненні Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку за відповідачем.

4.1.16. Суд зауважує, що висновок суду про обґрунтованість визначених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва в суді законних інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування не є висновком суду по суті заявлених позовних вимог.

4.2. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

4.2.1. З огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог оцінці судом підлягають обставини та підстави набуття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4621884600:00:000:0001, площею 5, 1199 га, для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації, що розташована на території Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області за межами населеного пункту.

4.2.2. Насамперед прокурор зазначає, що порушено порядок передачі земельної ділянки у приватну власність. Зокрема акцентує на відсутності клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» від 07.05.2003 № 243, невідповідність клопотання від 06.05.2003 № 24 вимогам ст. 128 Земельного кодексу України; відсутність земельних ділянок у переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу; вилучення земель лісового фонду та їх передача для рекреаційних цілей некомпетентним суб'єктом; відсутність поділу орендованої земельної ділянки відповідно до технічної документації з урахуванням заборони передачі ставка у приватну власність.

4.2.3. Так, згідно зі встановленими обставинами справи, 15.07.2002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» набуло у власність будівлі бази відпочинку, що належали Відкритому акціонерному товариству «Золочівський радіозавод» на підставі договору купівлі - продажу від 15.07.2002.

4.2.4. Будівлі бази відпочинку знаходились в межах земельної ділянки, площею 5, 1199 га, розташованої за межами с. Руда - Колтівська. Право користування земельною ділянкою у відповідача виникло на підставі договору оренди землі від 22.05.2003.

4.2.5. Частиною 11 ст. 120 Земельного кодексу України у редакції від 26.04.2003, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що для власника (набувача) об'єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці передбачено право на набуття у власність або користування такої земельної ділянки.

4.2.6. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок згідно з ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України у відповідній редакції.

4.2.7. Відповідно до ч. ч. 2 - 3 ст. 128 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

4.2.8. Так, відповідач звертався до Золочівської районної адміністрації із клопотанням №24 від 06.05.2003 про продаж земельної ділянки площею 51 199 кв. м для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації, яка знаходиться на території Руда - Колтівської сільської ради. У клопотанні вказано перелік документів, що додаються: статут товариства, реєстраційне посвідчення права власності на об'єкти нерухомого майна, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації № 243 від 07.05.2003.

4.2.9. Суд враховує, що серед переліку документів, вказаних у клопотанні відповідача від 06.05.2003, відсутній договір оренди землі, план земельної ділянки, як це передбачено п. а, б ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України.

4.2.10. Водночас, до клопотання долучено розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації №243 від 07.05.2003 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», яким вилучено земельну ділянку площею 5,3 га із земель Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» на території Руда-Колтівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» земельну ділянку площею 5, 1199 га в короткострокову оренду терміном на 1 рік з правом викупу для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

4.2.11. Суд враховує, що на момент прийняття розпорядження Золочівської районної державної адміністрації № 294 від 30.05.2003 про продаж земельної ділянки, площею 5, 1199 га, Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача на підставі договору оренди землі від 22.05.2003; про право відповідача на викуп земельної ділянки було зазначено Золочівською районною державною адміністрацією у розпорядженні № 243 від 07.05.2003; 25.04.2003 за участю голови Руда - Колтівської сільської ради, землевпорядника сільської ради, відповідача та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна група «Богдан» складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

4.2.12. Крім того, відповідачем отримано висновки Відділу містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про відсутність обмежень у користуванні земельною ділянкою; Золочівського районного відділу земельних ресурсів обласного управління земельних ресурсів про обмеження прав на земельну ділянку (зокрема і заборону зміни цільового призначення); висновок Золочівського районного відділу земельних ресурсів обласного управління земельних ресурсів про відсутність встановленого сервітуту на земельну ділянку.

4.2.13. Відповідно до ч. ч. 5 - 6 ст. 128 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

4.2.14. Суд зазначає, що розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 294 від 30.05.2003 прийнято рішення про продаж спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», а на виконання зазначеного рішення 11.06.2003 між Золочівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

4.2.15. У п. 11.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що невід'ємною частиною договору є план земельної ділянки з визначенням її розмірів.

4.2.16. Суд також зазначає, що невідповідність номеру та дати клопотання відповідача про продаж земельної ділянки зазначеному Золочівською районною державною адміністрацією у розпорядженні № 294 від 30.05.2003, а також відсутність у переліку доданих до клопотання відповідачем документів договору оренди землі та плану земельної ділянки, не може бути підставою для позбавлення відповідача права власності на спірну земельну ділянку за встановлених судом обставин, що передували укладенню договору купівлі - продажу землі. Зокрема, наявність розпорядження органу державної влади про передачу земельної ділянки в оренди з правом подальшого викупу; наявність договору оренди землі, що укладено між органом державної влади та відповідачем; наявність на момент укладення договору купівлі - продажу плану земельної ділянки; узгодження меж земельної ділянки відповідачем спільно з представником органу місцевого самоврядування та землевпорядником сільської ради; отримання відповідачем висновків про відсутність обмежень на спірній земельній ділянці; розпорядження органу державної влади про продаж земельної ділянки.

4.2.17. З урахуванням наведеного, відповідач на момент прийняття Золочівською районною державною адміністрацією розпорядження № 294 від 30.05.2003 про продаж земельної ділянки, мав правомірні очікування на отримання спірної земельної ділянки у власність та відсутність для цього будь- яких перешкод, встановлених законом.

4.2.18. Суд наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

4.2.19. Складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) є принцип правомірних (легітимних) очікувань. Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22).

4.2.20. Додатково суд зазначає, що теза прокурора про відсутність земельної ділянки у переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, є необґрунтованою. Зокрема, суд зазначає, що земельна ділянка не підлягала продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, для цілей чого положеннями ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлена вимога про визначення органом державної влади або органом місцевого самоврядування переліків земельних ділянок, призначених для продажу на конкурентних умовах. Викуп земельної ділянки відбувався в порядку ст. 127 Земельного кодексу України, у відповідній редакції, з огляду на розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що були набуті у власність відповідачем.

4.2.21. Щодо тези прокурора про необхідність поділу орендованої спірної земельної ділянки з урахуванням технічної документації та встановлених законом обмежень відчуження об'єкта водного фонду, та про вилучення земельної ділянки лісового фонду неповноважним суб'єктом, суд зазначає таке.

4.2.22. Згідно з матеріалами технічного паспорта від 2003 року земельної ділянки, що підлягає продажу у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», розділу 10 (відомості про земельну ділянку): загальна площа земельної ділянки, що продається 5, 1199 га, зокрема площа під будівлями та спорудами 0, 0804 га, під дорогами та проїздами 0, 4781 га, вкрита лісом 3, 6614 га, під водою 0, 5337 га, під сінокосами 0, 3644 га.

4.2.23. Суд встановив, що розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 243 від 07.05.2003 вилучено земельну ділянку площею 5,3 га із земель Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» на території Руда-Колтівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» земельну ділянку площею 5, 1199 га, з яких сінокосів - 0,3604 га, під водою - 0,5337 га, лісів - 3,6614 га, під будівлями і спорудами - 0,0804 га, під дорогами і проїздами - 0,4781 га в короткострокову оренду терміном на 1 рік з правом викупу для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

4.2.24. Згідно зі ст. 6 Лісового кодексу України у редакції від 10.01.2003, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, усі ліси в Україні є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

4.2.25. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

4.2.26. Відповідно до положень ч. 1, п. б ч. 5, ч. 6, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів зокрема для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

4.2.27. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

4.2.28. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

4.2.29. Як встановлено судом, на момент вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» та передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» згідно з технічним паспортом земельна ділянка: розташування поза межами населеного пункту; профіль підприємства: ведення мисливського та риболовного господарства розведення та вирощування риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації; цільове призначення земельної ділянки - для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

4.2.30. З аналізу положень ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України у відповідній редакції вбачається, що обласні державні адміністрації, Кабінет Міністрів України уповноважено на вилучення земельних ділянок у визначених законом випадках, окрім випадків, зокрема, коли таке вилучення здійснюється районними державними адміністраціями.

4.2.31. Однак, стверджуючи про передачу для рекреаційних цілей земельної ділянки неуповноваженим суб'єктом, прокурором не доведено, що за характеристиками спірної земельної ділянки вилучення такої не належало до компетенції районної державної адміністрації.

4.2.32. Суд зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка знаходилась за межами населеного пункту, враховуючи визначене у технічному паспорті цільове призначення земельної ділянки - для організації підсобного господарства по розведенню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації; недоведеність незамкненості ділянки лісогосподарського призначення, відсутні підстави вважати, що до повноважень Золочівської районної державної адміністрації не входило прийняття розпорядження № 243 від 07.05.2003 про вилучення земельної ділянки площею 5,3 га, до складу якої входить 3,6614 га лісів, із земель Відкритого акціонерного товариства «Золочівський радіозавод» на території Руда-Колтівської сільської ради та передача її у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

4.2.33. Отже, суд доходить висновку про недоведеність прокурором порушення порядку набуття відповідачем у власність земельної ділянки, до складу якої входить ділянка лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі мисливського та риболовного господарства.

4.2.34. Щодо відчуження земель водного фонду, які знаходяться в межах спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

4.2.35. Згідно з положеннями ст. 1 Водного кодексу України у редакції від 11.06.2003, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт), водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий об'єкт.

4.2.36. До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (пункт «ґ» частини 3 статті 83 Земельного кодексу України).

4.2.37. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, передбачені положеннями ч. 2 с. 59 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

4.2.38. Усім іншим особам названі земельні ділянки водного фонду надаються у користування за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування на умовах оренди, що підтверджується і приписами Водного кодексу України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №914/1047/22).

4.2.39. Отже, законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у п. «ґ» ч. 3 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 і в ч. 2 ст.59 Земельного кодексу України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи Цивільного кодексу України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду, що не є замкненою природною водоймою, загальною площею до 3 гектарів. Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

4.2.40. З системного аналізу змісту ч. 2 ст. 59, п. «ґ» ч. 3 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України у комплексному застосуванні (поєднанні) з положеннями статті 150 Господарського кодексу України, слідує, що положеннями Земельного кодексу України передбачена заборона саме безоплатної передачі у власність громадян та юридичних осіб замкненої природної водойми, загальна площа якої перевищує 3 га. Обмежень щодо розміру земельної ділянки водного фонду, зокрема, під штучною замкненою водоймою (ставком) при набутті на неї прав власності на платній основі чинним законодавством не встановлено, оскільки така земельна ділянка взагалі не могла передаватися у власність громадян та/або юридичних осіб, зокрема, для ведення господарської діяльності, оскільки є землями водного фонду України.

4.2.41. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

4.2.42. Отже суд, з метою з'ясування допустимості передачі спірної земельної ділянки, у складі якої знаходиться зокрема, водний об'єкт площею 0, 5337 га, у власність відповідача, зобов'язаний встановити характеристики такої земельної ділянки.

4.2.43. Суд враховує, що наявні у матеріалах справах документи, що містять характеристику водного об'єкта, площею 0, 5337 га, що розташований на спірній земельній ділянці, є взаємосуперечливими.

4.2.44. Зокрема, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну 06.06.2023 надало на запит прокуратури інформацію, що спірний водний об'єкт з наявними на ньому гідротехнічними спорудами з'єднаний з річкою ОСОБА_1 каналом та не є замкненого типу. Натомість згідно з відомостями анкети водного об'єкта № 4604007027 зазначено про розташування водного об'єкта в басейні річки Західний Буг, тип водного об'єкта - відокремлений, із характеристик «русловий/заплавний/замкнений» вказано, що такий об'єкт є русловим. У кадастровому плані земельної ділянки 4621884600:06:000:0001, експлікації земельних угідь зазначено про наявність на земельній ділянці озера, площею 0, 5135 га.

4.2.45. Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну у відповіді від 06.06.2023 наголошує, що технічні характеристики визначаються паспортом водного об'єкта.

4.2.46. Згідно з паспортом ставка № 63 від 14.06.2002 щодо характеристики типу ставка серед «заплавний/русловий» підкреслено характеристику «русловий». Джерело живлення - місцевий стік, конструкція ставка - у напіввиямці.

4.2.47. Суд враховує, що «ставок» є назвою штучної водойми, водночас із характеристик водного об'єкта та пояснень представників учасників справи, зокрема прокурора та відповідача, суд встановив, що водний об'єкт за своїми характеристиками не є штучним.

4.2.48. Суд також враховує, що з моменту відчуження у 2003 році спірної земельної ділянки, до складу якої входить також водний об'єкт, до моменту розгляду справи судом минуло понад 20 років, тому характеристики водного об'єкта могли модифікуватися з урахуванням, зокрема, природних змін.

4.2.49. Водночас, суд враховує висновки експерта від 24.02.2025, складені за результатами будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи № 20 - 24 судовим експертом Мельником Олександром Петровичем, на замовлення представника відповідача. При оцінці висновку експерта, як доказу у справі, суд враховує, що експерт діє на підставі свідоцтва № 1460 від 07.10.2016, що видано на підставі рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а висновок підготовлено для подання до суду.

4.2.50. Суд бере до уваги встановлені експертом за результатом дослідження спірної земельної ділянки обставини, зокрема і в ході огляду земельної ділянки, що проводився спільно із директором відповідача. Так, експертом встановлено, що земельна ділянка розташована у водозабірному басейні річки Західний Буг, південна межа ділянки паралельна до русла річки. Земельна ділянка має нахил з півночі на південь в сторону річки, в нижній частині земельної ділянки розташована водойма - ставок. Вздовж південної, західної, північної сторони ставка влаштована ґрунтова гребля. З східної сторони укоси ставка укріплені монолітними залізобетонними конструкціями для запобігання їх розмивання та руйнування. У західній частині ставок обладнаний щитовим водоскидом для відведення води за межі ставка по заглибині в ґрунті, яка колись могла бути каналом, що виходив за межі земельної ділянки.

4.2.51. При проведенні огляду ставка не виявлено гідротехнічних споруд, пов'язаних з руслом річки, по яких міг би відбуватися водотік води для накопичення її в об'ємі ставка. У зв'язку з цим, досліджуваний ставок не може відноситись до ставка руслового типу, штучної водойми, яка створюється шляхом перекриття русла річки або струмка греблею, що дозволяє накопичувати воду в природному руслі.

4.2.52. Проведеним дослідження рельєфу земельної ділянки встановлено, що наповнення ставка водою відбувається за рахунок вод атмосферних опадів та підземних водоносних горизонтів у даній частині земельної ділянки (стор. 7-8 висновку експерта).

4.2.53. Фактично, споруджений в греблі ставка водоскид влаштований з технічною метою випуску води при проведенні робіт по очищенню ставка для запобігання його замулення (стор. 17 висновку експерта). Отже, експерт дійшов висновку, що на час придбання відповідачем у власність спірної земельної ділянки, включно з водним об'єктом, джерелом живлення ставка не була гідротехнічна споруда (ставок). Такий ставок був замкненою водоймою та не був русловим.

4.2.54. Суд зауважує, що національне законодавство не оперує поняттям «руслова» водойма, «русловий» тип ставка тощо. Незважаючи на те, що така характеристика ставка вказана, зокрема у паспорті ставка № 63 від 14.06.2002 та анкеті № 63 стану ставків загальнодержавного значення в Золочівському районі Львівської області, що складена за матеріалами обстеження у 2011 році, для цілей визначення правомірності відчуження водного об'єкта у власність відповідача суд не бере до уваги таку характеристику водного об'єкта.

4.2.55. Суд зауважує, що обов'язком прокурора у справі, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, було доведення обставини порушення відповідачем визначеного ч. 2 с. 59 Земельного кодексу України порядку передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема підтвердження, що водний об'єкт за своїми характеристиками не підлягав передачі у приватну власність та не був: 1) замкненим; 2) природним; 3) площею до 3 га.

4.2.56. Суд звертається до категорій стандартів доказування. Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

4.2.57. Водночас, зі встановлених судом обставин справи, суд доходить висновку про недоведеність прокурором порушень відповідачем порядку набуття земельної ділянки, до складу якої входить водний об'єкт площею до 3 га (0, 5337 га), оскільки з урахуванням висновків експерта, а також документів, що містять характеристики ставка (зокрема паспорт ставка, анкети стану водного об'єкта, тощо) не є встановленими незамкненість та штучний тип водного об'єкта.

4.2.58. Додатково, прокурор у справі посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у справі №469/1044/17 щодо неможливості передачі земельної ділянки водного фонду у приватну власність з іншою метою, ніж визначеною у ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України. В цій частині суд погоджується із позицією відповідача про нерелевантність застосованих висновків Верховного Суду, оскільки в справі, що розглядаєтесь, земельна ділянка належить до категорії земель рекреаційного призначення (зокрема згідно з інформацією про земельну ділянку з кадастровим номером 4621884600:06:000:001 Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, відомостей Державного реєстру речових прав), призначення ставка - рекреація (згідно із відомостями паспорта ставка від 2002 року).

4.2.59. Серед іншого, однією із підстав позову є неможливість передачі спірної земельної ділянки у власність юридичної особи з підстав наявності прибережної смуги водного об'єкта.

4.2.60. Щодо цього суд зазначає, що до земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

4.2.61. У поставі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц викладено правовий висновок про те, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

4.2.62. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов'язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил)."

4.2.63. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

4.2.64. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон". Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц,

4.2.65. Суд враховує, що згідно з даними паспорта ставка № 63 від 14.06.2002 розмір прибережних смуг - 20 м, а в анкеті № 7/63 стану водного об'єкта, складеного за матеріалами інвентаризації 2008 року, зазначено про наявність прибережної смуги шириною 25 м (стан задовільний).

4.2.66. Суд зазначає, що оскільки відповідач набув у власність земельну ділянку, до складу якої входила замкнена природна водойма, загальною площею до 3 гектарів, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, то до відповідача перейшло і право власності на прибережні захисні смуги (розміром 25 м), на які розповсюджується особливий порядок надання та використання.

4.2.67. Водночас, суд встановив, що прибережна смуга шириною 25 м станом на 2008 рік перебувала у задовільному стані (анкета № 7/63 стану водного об'єкта); у анкеті № 63 стану ставка станом на 2011 рік зазначено, що власником регулярно проводяться роботи по очистці ставка, стан прибережної захисної смуги - задовільний; у анкеті водного об'єкта № 4604007027 також зазначено про задовільний стан ставка.

4.2.68. Крім того, суд враховує обставину погодження проекту будівництва № 14/0102 від 24.03.2005 (реконструкції бази відпочинку Товариством з обмеженою відповідальністю «Надбужжя») згідно з висновком Державної санітарно - епідеміологічної служби України.

4.2.69. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

4.2.70. За встановлених судом обставин, зокрема і з урахуванням відомостей анкет стану ставка, висновку Державної санітарно - епідеміологічної служби України, суд доходить висновку про недоведеність прокурором порушення відповідачем внаслідок набуття власність земельної ділянки, до складу якої входить водний об'єкт із прибережними смугами, гарантованого ст. 50 Конституції України права громадян на безпечне довкілля. Прокурором також не доведено допущення відповідачем порушення визначених у ст. 61 Земельного кодексу України у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

4.2.71. Підсумовуючи, суд доходить висновку про недоведеність підстав заявлених позовних вимог у частині порушення відповідачем лісового, водного та земельного законодавства внаслідок набуття у власність земельної ділянки, площею 5, 1199 га, в тому числі сінокосів - 0,3604 га, під водою - 0,5337 га, лісів - 3,6614 га, під будівлями і спорудами - 0,0804 га, під дорогами і проїздами - 0,4781 га.

4.2.72. Суд також зазначає, що право власності на земельну ділянку відповідачем набуто на підставі відплатного договору купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2003. На підставі зазначеного договору відповідач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097359. На підставі свідоцтва про право власності, серія та № 25043059 від 01.08.2014, державним реєстратором прийнято рішення від 05.03.2014 про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 4621884600:06:000:0001.

4.2.73. Суд наголошує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

4.2.74. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

4.2.75. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

4.2.76. За встановлених судом обставин справи, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, суд зазначає, що відповідач, діючи послідовно та відповідно до встановленого на момент набуття у власність земельної ділянки порядку. Зокрема, звертався до Золочівської районної державної адміністрації з метою отримання спірної земельної ділянки у користування, а у подальшому - у власність; отримав позитивне рішення органу державної влади щодо погодження продажу відповідачу землі, яке було реалізовано у спосіб укладення між Золочівською районною державною адміністрацією договору купівлі - продажу земельної ділянки. Упродовж понад 20 років, під час яких земельна ділянка перебувала у власності відповідача, не встановлено, що землекористування відбувалось усупереч цільовому призначенню такої ділянки та/або без урахування спеціального режиму використання земель, що входять до складу спірної земельної ділянки, у тому числі земель водного, лісового фонду.

4.2.77. З огляду на недоведеність порушення відповідачем порядку набуття у власність земельної ділянки, до складу якої, зокрема входять землі водного та лісового фонду, суд вважає, що позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, що перебувала у законному володінні відповідача з 2003 року становитиме невиправдане втручання у право власності відповідача, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції та не має легітимної мети.

4.2.78. Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у здійсненні Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4621884600;06:000:0001, площею 5,1199 га для організації підсобного господарства по розведенню та вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації, розташовану на території Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (території колишньої Руда-Колтівської сільської ради Золочівського району), за межами населеного пункту, шляхом її повернення на користь держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до комунальної власності територіальної громадян з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя».

4.2.79. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та реєстрацію ділянки як об'єкта цивільних прав, суд зазначає таке.

4.2.80. Прокурор також просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за відповідачем, скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з одночасним припиненням права приватної власності на неї.

4.2.81. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

4.2.82. Однак в межах розгляду справи суд не визнав недійсними, не скасував документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права відповідача на земельну ділянку, питання про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не було предметом спору у справі, отже підстав для задоволення вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку за відповідачем немає.

4.2.83. Крім того, судом також не встановлено підстав, визначених ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації такої ділянки з одночасним припиненням права приватної власності на неї.

5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ОБРАНОГО СПОСОБУ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

5.1. Щодо обраного способу захисту суб'єктивних земельних прав суд зазначає, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

5.2. Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16).

5.3. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46).

5.4. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (абзац п'ятий пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

5.5. Висновок суду щодо заявлених позовних вимог полягає насамперед у їх недоведеності у обраний прокурором спосіб. Суд зауважує, що негаторний позов є вимогою власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею.

5.6. Такий позов подається власником або титульним володільцем, а за встановлених судом обставин, таким з 2003 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя»; стосовно майна, яке знаходиться у власника (володільця), тобто у відповідача; інша особа заважає користуванню або розпорядженню цією річчю; для створення таких перешкод немає правових підстав.

5.7. Водночас суд встановив правомірність користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а також законність набуття такої у власність з урахуванням земельного, водного та лісового законодавства, чинного на момент виникнення права власності відповідача на спірний об'єкт у 2003 році на підставі договору купівлі - продажу, а отже недоведеність порушення інтересів територіальної громади відповідачем. Тому суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цілому та про відмову у задоволенні позову.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати залишаються за прокуратурою.

6.2. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн, однак з огляду на відсутність доказів понесення відповідачем таких витрат на момент прийняття судом рішення у справі, суд не здійснював розподіл судових витрат відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.04.2025.

Суддя Матвіїв Р.І.