просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
03 квітня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/264/22)
Провадження №10/913/266/20(913/264/22)
Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(913/264/22) за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) який діє в інтересах ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 )
до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)
про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та обтяжень на нерухоме майно
в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)
до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)
про банкрутство.
Секретар судового засідання Богуславська Є.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Шемеляк Михайло Степанович, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ “Українська інноваційна компанія») в якому просить:
- витребувати з чужого незаконного володіння ПАТ “Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ 05839888, житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1827989046106, номер об'єкта в реєстрі 12689409 на користь позивача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Ревакович Ірини Ігорівни Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу» про реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1827989046106, номер об'єкта в реєстрі 12689409, номер запису про право власності 31519464 за ПАТ “Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ 05839888, на підставі повідомлення про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, серія та номер: 11598/1в, виданий 02.10.2018, видавник Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія» та іпотечного договору номер 1477, виданого 29.08.2006 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б.В.;
- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію запису про іпотеку, запис про іпотеку № 31519778 від 29.08.2006, проведений державним реєстратором Ревакович Іриною Ігорівною Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу»; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; іпотекодавець: ОСОБА_2 , іпотекодержатель: АТ “Укрінбанк»;
- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію запису про іпотеку номер 31519803 від 30.11.2005, проведений державним реєстратором Ревакович Іриною Ігорівною Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу»; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; боржник: ОСОБА_3 , майновий поручитель: ОСОБА_2 ; іпотекодержатель: АТ “Укрінбанк»;
- скасувати запис про обтяження 36013739 від 19.03.2020, проведений державним реєстратором Білецьким Ігорем Мироновичем, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; суб'єкт обтяження: ПАТ “Українська інноваційна компанія»;
- скасувати рішення державного реєстратора про обтяження номер 31519660 від 29.08.2006, проведений державний реєстратором Ревакович Іриною Ігорівною Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу»; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єкта обтяження: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3659131, 29.08.2006, реєстратор: Дрогобицький районний нотаріальний округ.
Також, позивачем зазначено, що орієнтовні (попередні) витрати на правничу допомогу складають 10000 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки договір іпотеки було визнано рішенням суду недійсним, то наявні підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння та для скасування державної реєстрації речових прав за відповідачем, у тому числі з огляду на відсутність підстав для правонаступництва ПАТ «Українська інноваційна компанія»» після ПАТ «Український інноваційний банк» по кредитних та іпотечних правовідносинах, посилаючись серед іншого також на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.12.2022 матеріали справи №913/266/20(913/264/22) передано на розгляд судді Масловському С.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.12.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу Шемеляку Михайлу Степановичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду.
29.12.2022 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від Шемеляка Михайла Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява без номеру від 28.12.2022 про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказав оціночну вартість житлового будинку та зазначив адресу будинку - по АДРЕСА_3 , а також щодо наявності у позивача оригіналів доказів та навів письмові обґрунтування необхідності залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.01.2023 справу №913/266/20(913/264/22) прийнято до провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2023 об 11 год. 20 хв. Цією ж ухвалою суду у задоволенні клопотання про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «Укрінбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича відмовлено.
У судовому засіданні 02.03.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 05.04.2023 о 11 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.04.2023 провадження у справі №913/266/20(913/264/22) за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та обтяжень на нерухоме майно - зупинено до розгляду та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №909/578/17.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2023 поновлено провадження у справі №913/266/20(913/264/22). Підготовче засідання призначено на 23.08.2023 об 11 год. 45 хв.
У судовому засіданні 23.08.2023 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.09.2023 о 14 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 20.09.2023 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 10.10.2023 о 12 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 10.10.2023 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 03.11.2023 о 12 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2023 повернуто у справі №913/266/20(913/264/22) до стадії підготовчого провадження. Провадження у справі №913/266/20(913/264/22) за позовом ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та обтяжень на нерухоме майно зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2025 поновлено провадження у справі №913/266/20(913/264/22). Підготовче засідання призначено на 04.02.2025 о 14 год. 30 хв.
У судовому засіданні 04.02.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.03.2025 об 11 год 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 05.03.2025 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 03.04.2025 об 11 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -
28.08.2006 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк» (банк за договором) та ОСОБА_2 (позичальник за договором) було укладено кредитний договір за №60837 від 28.08.2006, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит, на суму 31200,00 доларів США, строком з 28.08.2006 по 27.08.2009, на умовах забезпеченності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання: на споживчі цілі, з відсотковою ставкою 12,5% річних; способом забезпечення виконання зобов'язань є: іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Додатком №1 до кредитного договору №60837 від 28.08.2006 сторони погодили графік зниження заборгованості.
08.02.2007 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1, за умовами якого сторони погодили, що розмір кредитної лінії збільшено до 51200 доларів США строком з 28.08.2006 по 27.08.2009.
12.06.2007 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №2, за умовами якого сторони погодили, що розмір кредиту збільшено до 59400 доларів США строком з 28.08.2006 по 27.08.2009.
З метою забезпечення взятих на себе кредитних зобов'язань, 29.08.2006 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого забезпечується виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що випливають із кредитного договору №60837 від 28.08.2006, згідно з яким іптекодержатель надає іпотекодавцеві кредит в сумі 31200,00 доларів США строком із 28.08.2006 по 27.08.2009 зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, а іпотекодавець зобов'язується повернути іпотекодержателеві кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та інші платежі, а також неустойку і збитки у розмірі й у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором.
Для забезпечення виконання іпотекодавцем взятих на себе згідно із кредтним договором зобов'язань, іпотекодавець передає іпотекодержателеві в іпотеку наступне майно (предмет іпотеки): житловий будинок, позначений на плані літерою “А-2», що знаходиться в АДРЕСА_3 . Земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок - неприватизована.
Предметом іпотеки є житловий будинок, загальною площею 245,9 кв.м, житлова площа 88,4 кв.м, та складається із 4 житлових кімнат, кухні та підвалу. До цегляного житлового будинку під літ “А-2» відносяться наступні господарські споруди: цегляний сарай-літня кухня під літ. “Б», металева огорожа під літ. “1», бетонний колодязь під літ. “К», бетонне замощення під літ. “І», металеві ворота під літ.»2». Вартість предмета іпотеки визначена сторонами, становить 520000 грн 00 коп. Акт оцінки майна №60837 від 28.08.2006. Вартість предмету іпотеки, згідно із витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 28.03.2006 за №11636034, становить 678310 грн 00 коп. Ринкова вартість житлового будинку, згідно із висновком про вартість майна оцінювача ОСОБА_4 станом на 31.07.2006 становить 552600 грн 00 коп.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво жилого будинку на праві особистої власності, посвідченого Другою Дрогобицькою держнотконторою 22.10.1990 за №2-2158, та зареєстрованого в Дрогобицькому ДКМБТІ та ЕО за №4107. Реєстраційне посвідчення видано Дрогобицьким ДКМБТІ та ЕО 16.09.1990. Реєстраційний номер об'єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12689409.
Предмет іпотеки перебуває в іпотеці, згода на повторну іпотеку висловлена АТ “Укрінбанк» додатковим договором від 29.08.2006 до іпотечного договору, посвідченого 17.11.2005 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б.В. за №2877, та іпотечного договору, посвідченого 15.12.2005 (п.1.1., 1.3, 2.1-2.3 договору іпотеки).
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПАТ “Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої Ірини Володимирівни, Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради. Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б.В. про визнання недійсним договору іпотеки задоволено повністю.
Визнано недійсним договір іпотеки від 29.08.2006, укладений між ПАТ “Український інноваційний банк», від імені якого діяв директор Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б.В.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.05.2022 у справі №2-762/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “Українська інноваційна компанія» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПАТ “Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої Ірини Володимирівни, Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради. Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б.В. про визнання недійсним договору іпотеки закрито.
Як зазначено позивачем, 06.06.2022 державним реєстратором речових прав надано позивачу інформаційну довідку з ДРРП на нерухоме майно, з якої вбачається що житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 245,9 кв.м, житловою площею 88,4 кв.м, номер об'єкта в державному реєстрі 12689409, реєстраційний номер нерухомого майна 1827989046106, який був предметом іпотеки по іпотечному договору від 29.08.2006, на підставі повідомлення №11598/1 від 02.10.2018 про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, 07.05.2019 зареєстрований державним реєстратором Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною за відповідачем ПАТ “Українська інноваційна компанія», номер запису про право власності 31519464.
Крім того, щодо спірного нерухомого майна наявні наступні обтяження:
- запис про іпотеку № 31519778 від 29.08.2006, проведений державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною ; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; іпотекодавець: ОСОБА_2 , іпотекодержатель: АТ «Укрінбанк»;
- запис про іпотеку №31519803 від 30.11.2005, проведений державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною ; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; боржник: ОСОБА_3 , майновий поручитель: ОСОБА_2 ; іпотекодержатель: АТ «Укрінбанк»;
- запис про обтяження №36013739 від 19.03.2020, проведений державним реєстратором Білецьким Ігорем Мироновичем, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; суб'єкт обтяження: ПАТ «Українська інноваційна компанія»;
- запис про обтяження №31519660 від 29.08.2006, проведений державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною ; підстава для державної реєстрації договір іпотеки, серія та номер: 1477, виданий 29.08.2006, видавник приватний нотаріус Молокус Б.В; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46833535 від 13.05.2019 15:58:08, Ревакович Ірина Ігорівна, Комунальне підприємство "Реєстрація майна та бізнесу", Львівська обл.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єкта обтяження: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3659131, 29.08.2006, реєстратор: Дрогобицький районний нотаріальний округ.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що рішення державного реєстратора є таким, що прийнято з порушенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, вказуючи, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є ані іпотекодержателем за іпотечним договором, ані правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк".
Крім того, позивачем зазначено, що оскільки договір іпотеки від 29.08.2006, укладений між АТ “Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 визнано в судовому порядку недійсним, відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому реєстрація речового права за відповідачем підлягає скасуванню; також підлягають скасуванню всі записи про обтяження щодо даного нерухомого майна.
З приводу посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.
В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.
Також суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, обставини встановлені у справі №925/698/16 не мають преюдиційного значення для справи, яка розглядається господарським судом Луганської області з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до п. 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду №48/340 від 02.07.2019 зазначено, що суд не врахував належним чином, що в іншій справі №137/7 суди не визнали за державою права власності на спірне майно. При цьому Господарський суд міста Києва, з рішенням якого погодився Вищий господарський суд України, дійшов правильного висновку про те, що рішення у справі № 137/7 не вважається преюдиційним з двох причин. По-перше, склад учасників справи № 137/7 та цієї справи не є тотожним. По-друге, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правової їх оцінки.
В п. 47 постанови Верховного Суду №761/29966/16-ц від 18.12.2019 зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки направлення справи на новий розгляд свідчить про відсутність остаточного рішення та правового висновку, а обставини встановлені у справі не мають преюдиційного значення.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України “Про банки і банківську діяльність» необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.
В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що неодноразові рішення органу управління ПАТ «Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.
В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва.
Згідно з ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
В п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ “Львівобленерго» на ПрАТ “Львівобленерго») не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Частиною 1 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).
Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.
В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ПАТ “Укрінбанк» є однією юридичною особою.
За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача що ПАТ “Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ “Укрінбанк», оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способами захисту права власності можуть бути, зокрема: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України); визнання права власності (ст. 392 ЦК України); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №916/1691/19, під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі №910/13536/19 визначено, що для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.
Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Приписами статті 388 ЦК України передбачено випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, а саме визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 28.08.2006 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ “Українська інноваційна компанія», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №60837 від 28.08.2006, відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди №2 від 12.06.2007, банк надав позичальнику кредит, на суму 59400,00 доларів США, строком з 28.08.2006 по 27.08.2009, на умовах забезпеченності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання: на споживчі цілі, з відсотковою ставкою 12,5% річних.
З метою забезпечення взятих на себе кредитних зобов'язань, 29.08.2006 між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ “Українська інноваційна компанія, (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателеві в іпотеку наступне майно (предмет іпотеки): житловий будинок, загальною площею 245,9 кв.м, житлова площа 88,4 кв.м, та складається із 4 житлових кімнат, кухні та підвалу. До цегляного житлового будинку під літ “А-2» відносяться наступні господарські споруди: цегляний сарай-літня кухня під літ. “Б», металева огорожа під літ. “1», бетонний колодязь під літ. “К», бетонне замощення під літ. “І», металеві ворота під літ.»2».
Також, судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПАТ “Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої Ірини Володимирівни, Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради. Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б.В. про визнання недійсним договору іпотеки задоволено повністю.
Визнано недійсним договір іпотеки від 29.08.2006, укладений між ПАТ “Український інноваційний банк», від імені якого діяв директор Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б.В.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.05.2022 у справі №2-762/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “Українська інноваційна компанія» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПАТ “Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої Ірини Володимирівни, Дрогобицької філії ПАТ “Український інноваційний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради. Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б.В. про визнання недійсним договору іпотеки закрито.
Постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 14.06.2023 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Також, судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №302124769 вбачається, що право власності на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 245,9 кв.м, житловою площею 88,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул. Шухевича Романа, буд.38, зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною на підставі повідомлення №11598/1 від 02.10.2018 про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, за відповідачем - ПАТ “Українська інноваційна компанія», номер запису про право власності 31519464.
Враховуючи вищевикладене, оскільки право власності на нерухоме майно за ПАТ “Українська інноваційна компанія» було зареєстровано на підставі іпотечного договору від 28.08.2006, який рішенням Дрогобицького міскрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11, яке набрало законної сили 16.05.2022, визнано недійсним, господарський суд дійшов висновку про протиправність вибуття спірного нерухомого майна з володіння ОСОБА_2 , а тому вимога позивача в частині витребування майна із чужого незаконного володіння є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, реєстрацію записів про іпотеку, запису про обтяження, господарський суд зазначає наступне.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Наведений висновок узгоджується з положеннями пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", за змістом якого виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Господарський суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту, а саме скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію записів про іпотеку, запису про обтяження, не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення його прав та інтересів.
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Отже, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Разом з цим, згідно ч.1, 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі зокрема визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.5, 6 ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей, про припинення. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Ураховуючи викладене, вилучення/скасування записів, в тому числі про припинення обтяження, не відбувається. Натомість, у цьому випадку рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки є правоприпиняючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація припинення іпотеки, а тому, з огляду на рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 02.12.2016 у справі №2-762/11 яким було визнано недійсним договір іпотеки від 29.08.2006, укладеного між АТ “Укрінбанк» та ОСОБА_2 , позивач має законні підстави для звернення до реєстратора щодо реєстрації припинення іпотеки з наданням копії відповідного рішення суду.
В той же час, господарський суд звертає увагу, що якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, та крім того, підстав для зобов'язання державного реєстратора вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду державний реєстратор сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також - припинити інше речове право (іпотеку).
Оскільки, господарський суд дійшов висновку про необхідність витребування на користь позивача з чужого незаконного володіння ПАТ “Українська інноваційна компанія» спірного нерухомого майна, а тому державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем, записів про іпотеку, запису про обтяження не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.
Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач подавав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із позовною заявою, в якій визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн 00 коп.
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що ухвалення рішення про судові витрати буде вирішено судом після надходження відповідної заяви від позивачів в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ПАТ «Українська інноваційна компанія» житловий будинок загальною площею 245,9 кв.м, житловою площею 88,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул. Шухевича Романа, буд. 38, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1827989046106. В решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Судом приймається до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір», за таких обставин, суд дійшов висновку стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогами в дохід бюджету.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та обтяжень на нерухоме майно - задовольнити частково.
2. Витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ПАТ «Українська інноваційна компанія» житловий будинок загальною площею 245,9 кв.м, житловою площею 88,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул. Шухевича Романа, буд. 38, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1827989046106, право власності на яке зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства “Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Іриною Ігорівною на підставі повідомлення №11598/1 від 02.10.2018 про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору від 29.08.2006, за ПАТ “Українська інноваційна компанія», номер запису про право власності 31519464.
3. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 4777 грн 32 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) який діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Відповідач - Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 0583988)
Повне рішення складено 14.04.2025.
Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ