Рішення від 03.04.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(523/12426/16-ц)

Провадження №10/913/266/20(523/12426/16-ц)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(523/12426/16-ц) за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні 02.04.2025 брали участь:

від позивача - адвокат Будилко Е.Д., діє на підставі ордеру серії ВН № 1228834 від 25.02.20023 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004448 від 24.05.2021 року;;

від відповідача - представник не прибув.

У засіданні 03.04.2025 брали участь:

від позивача - адвокат Будилко Е.Д., діє на підставі ордеру серії ВН № 1228834 від 25.02.20023 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004448 від 24.05.2021 року;

від відповідача - адвокат Пилип В.М., діє на підставі ордеру серії АА №1275875 від 06.02.2023 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000253 від 22.12.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського центрального відділення ПАТ “Укрінбанк» про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми.

ОСОБА_1 у березні 2017 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, а в серпні 2017 року - заяву про збільшення позовних вимог, в яких просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрінком» на її користь залишок за вкладами у розмірі 4 130, 00 доларів США та 5 336, 62 доларів США, відсотки за вкладами у розмірі 431, 78 доларів США та 812, 18 доларів США, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4 235, 67 грн та 5 663, 80 грн та пеню в розмірі 1 546 044, 02 грн та 2 067 329, 14 грн.

Свої уточнені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 12.09.2014 на виконання укладеного між позивачем та ПАТ «Укрінбанк» в особі Одеського центрального відділення заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1284573, передала банку грошові кошти в сумі 5 000, 00 доларів США строком на один рік зі сплатою 10, 5 % річних.

Також 18.06.2015 на виконання укладеного між позивачем та ПАТ «Укрінбанк» в особі Одеського центрального відділення заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 передала банку грошові кошти в сумі 13000, 00 доларів США строком на шість місяців зі сплатою 11 % річних.

Позивачем зазначено, що на вимогу від 16.10.2015 про дострокове повернення грошових вкладів, відповідачем частково виплачено кошти в жовтні 2015 в сумі 870, 00 доларів США та у лютому і березні 2016 року здійснено виплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 200 000, 00 грн.

Отже, ПАТ «Укрінбанк» не повністю повернуло грошові кошти за договорами банківського вкладу, тому позивач просила стягнути суму існуючої заборгованості з ПАТ «Укрінком», яке згідно з його статутом є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Укрінбанк».

Ухвалою від 02.10.2017 Суворовський районний суд м. Одеси замінив первісного відповідача Одеське центральне відділення ПАТ “Укрінбанк» на належного відповідача - ПАТ “Укрінком».

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ “Укрінком» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору про розміщення банківського вкладу від 12.09.2014 № 10-1284573: залишок за вкладом у сумі 4130,00 дол. США, що еквівалентно 113409,80 грн; відсотки за вкладом у сумі 431,78 дол. США, що еквівалентно 11856,68 грн; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 4235,67 грн; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 1546044,02 грн.

Стягнуто з ПАТ “Укрінком» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору про розміщення банківського вкладу від 18.06.2015 № 15-3609-10: залишок за вкладом у сумі 5336,62 доларів США, що еквівалентно 146543,59 грн; відсотки за вкладом у сумі 812,18 доларів США, що еквівалентно 22302,46 грн; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 5663,80 грн; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 2067329,14 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2018 заяву Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про перегляд заочного рішення від 07.02.2018 залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20.04.2021 апеляційну скаргу ПАТ “Українська інноваційна компанія» задоволено частково, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2018 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Укрінбанк» про стягнення заборгованості по вкладам, трьох відсотків річних від простроченої суми та пені відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2018 та постанову Одеського апеляційного суду від 20.04.2021 скасовано. Матеріали справи №523/12426/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Укрінком» про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми, передано до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія».

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2022 матеріали справи №913/266/20(523/12426/16-ц) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду луганської області від 20.07.2022 прийнято справу №913/266/20(523/12426/16-ц) до свого провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, опублікованих Радою суддів України 02.03.2022, судом вирішено, що розгляд справи відбудеться після усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.02.2023 підготовче засідання призначено на 02.03.2023 об 11 год. 40 хв.

У судовому засіданні 02.03.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.04.2023 о 11 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.04.2023 провадження у справі №913/266/20(523/12426/16-ц) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Укрінком» про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми зупинено до розгляду та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №909/578/17.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2023 поновлено провадження у справі №913/266/20(523/12426/16-ц). Підготовче засідання призначено на 23.08.2023 об 11 год. 15 хв.

У судовому засіданні 23.08.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2023 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 20.09.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.10.2023 о 11 год 45 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.10.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.11.2023 о 12 год 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

30.10.2023 на адресу Господарського суду Луганської області від позивача надійшла заява №27/З від 27.10.2023 про збільшення розміру позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1284573 від 12.09.2014 : залишок за вкладом у сумі 4130,00 доларів США; відсотки за вкладом у сумі 1986,47 доларів США; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 371,70 доларів США; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 2428,48 доларів США; заборгованості за договором про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 від 18.06.2015: залишок за вкладом у сумі 5336,62 доларів США; відсотки за вкладом у сумі 2566,84 доларів США; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 480,29 доларів США; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 3137,91 доларів США.

У судовому засіданні 03.11.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 29.11.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2023 о 12 год 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 провадження у справі №913/266/20(5238/12426/16-ц) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2025 поновлено провадження у справі №913/266/20(523/12426/16-ц). Підготовче засідання призначено на 04.02.2025 о 14 год. 00 хв.

04.02.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від представника відповідача надійшло клопотання без номеру від 04.02.205 про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме доказів отримання позивачем відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні 04.02.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.03.2025 об 11 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.03.2025 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2025 об 11 год. 00 хв.

Розглянувши заяву позивача №27/З від 27.10.2023 про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Враховуючи дотримання позивачем приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про прийняття заяви №27/З від 27.10.2023 про збільшення розміру позовних вимог та подальший розгляд позовних вимог з її урахуванням, а саме про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» заборгованості за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1284573 від 12.09.2014 : залишок за вкладом у сумі 4130,00 доларів США; відсотки за вкладом у сумі 1986,47 доларів США; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 371,70 доларів США; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 2428,48 доларів США; заборгованості за договором про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 від 18.06.2015: залишок за вкладом у сумі 5336,62 доларів США; відсотки за вкладом у сумі 2566,84 доларів США; три відсотки річних від простроченої суми за вкладом у сумі 480,29 доларів США; пеню в розмірі вартості послуги за кожен день прострочення за вкладом у сумі 3137,91 доларів США.

У судовому засіданні 19.03.2025 постановлено ухвалу про: задоволення заяви позивача №27/З від 27.10.2023 про збільшення розміру позовних вимог, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2025 об 11 год 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 02.04.2025 суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 03.04.2025 о 15 год. 00 хв.

03.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Будилка Едуарда Дмитровича надійшли письмові пояснення без номеру від 02.04.202 в яких представником позивача зазначено, що при дослідженні матеріалів справи встановлено відсутність доказів внесення позивачем грошових коштів за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015, у зв'язку з чим, представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи копію виписки по рахунку позивача, що підтверджує внесення банківського вкладу в розмірі 13000 доларів США.

Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія» в своїх письмових поясненнях по справі проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечило, та зазначило про незаконність нарахування пені за банківським вкладом, посилаючись на норми Закону України “Про захист прав споживачів» та висновки Великої Палати Верховного Суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № 10-1284573 на суму 5000, 00 доларів США, відповідно до якого відкрито вклад «Тільки для своїх» з процентною ставкою 10, 5 % річних та строком до 13.09.2015, з можливою автопрологацією, якщо клієнт не вимагає повернення вкладу в день його закінчення на строк, що дорівнює попередньому строку. Строк дії договору пролонговано до 14.09.2016 з процентною ставкою 11, 2 % річних.

18.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 в сумі 13000, 00 доларів США, відповідно до якого відкрито вклад «Тільки для своїх» з процентною ставкою 11 % річних та строком до 18.12.2015.

05.11.2015 між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 від 18.06.2015, відповідно до умов якої сторони погодили, що вклад розміщується на термін до 17.06.2016 (включно), за умови перерахування іноземним інвестором на рахунок банку інвестицій (позики, кредиту) в сумі що становить не менше 500000000 грн 00 коп.

16.10.2015 позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладених договорів про розміщення банківських вкладів, на адресу відповідача було надіслано вимогу від 16.10.2015 про дострокове повернення грошових вкладів. Як зазначає позивач, в жовтні 2015 відповідачем було частково виплачено грошові кошти в сумі 870, 00 доларів США.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами про розміщення банківських вкладів щодо повної та своєчасної виплати банківських вкладів, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Судом встановлено, що 13.07.2016 на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство “Укрінком».

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства “Укрінком», змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства “Укрінком» на “Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ “Укрінбанк».

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ “Укрінбанк» та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що неодноразові рішення органу управління ПАТ «Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ПАТ “Укрінбанк» є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ “Укрінбанк», оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (п.1.10).

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ № 174 від 01 червня 2011 року (далі - Інструкція № 174; у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу) банк (філія, відділення) банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, пункту 2.9 Інструкції №174, дає підстави дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, господарським судом враховано, що відповідно до пунктів 61, 62, 65 Постанови Правління НБУ № 75 від 4 липня 2018 року "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Отже, банківські виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по банківському рахунку позичальника, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Судом враховано також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.

Судом встановлено, що 12.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № 10-1284573 на суму 5000, 00 доларів США, відповідно до якого відкрито вклад «Тільки для своїх» з процентною ставкою 10, 5 % річних та строком до 13.09.2015, з можливою автопрологацією, якщо клієнт не вимагає повернення вкладу в день його закінчення на строк, що дорівнює попередньому строку. Строк дії договору пролонговано до 14.09.2016 з процентною ставкою 11, 2 % річних.

18.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 в сумі 13000, 00 доларів США, відповідно до якого відкрито вклад «Тільки для своїх» з процентною ставкою 11 % річних та строком до 18.12.2015.

05.11.2015 між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 від 18.06.2015, відповідно до умов якої сторони погодили, що вклад розміщується на термін до 17.06.2016 (включно), за умови перерахування іноземним інвестором на рахунок банку інвестицій (позики, кредиту) в сумі що становить не менше 500000000 грн 00 коп.

Також, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору про розміщення банківського вкладу № 10-1284573 12.09.2014 було внесено грошові кошти в розмірі 5000 доларів США; договору про розміщення банківського вкладу № 15-3609-10 18.06.2015 було внесено грошові кошти в розмірі 13000 доларів США, що підтверджується копіями банківських виписок по вкладним рахункам позивача.

Проте, в порушення умов укладених договорів банківського вкладу, відповідачем не були повернуті грошові кошти, внесені позивачем на депозитний рахунок.

16.10.2015 позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладених договорів про розміщення банківських вкладів, на адресу відповідача було надіслано вимогу від 16.10.2015 про дострокове повернення грошових вкладів.

При цьому, судом встановлено, що Фондом гарантування вкладів відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_1 було виплачено відшкодування коштів за банківськими вкладами в розмірі 200000 грн 00 коп., зокрема 09.02.2016 виплачено відшкодування в розмірі 94591 грн 76 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2016 становить 3655,38 доларів США, та 29.03.2016 виплачено відшкодування в розмірі 105408 грн 24 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 29.03.2016 становить 4010,95 доларів США, що підтверджується відомостями наданими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та копіями заяв на видачу готівки.

Також, судом встановлено, що на виконання вимоги позивача про дострокове повернення банківських вкладів, відповідачем було частково виплачено грошові кошти в сумі 870, 00 доларів США, що підтверджується копіями банківських виписок позивача по вкладним рахункам.

За таких обставин, враховуючи здійснені виплати відповідачем грошових коштів за банківськими вкладами та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за банківськими вкладами, вимога позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 4130,00 доларів США, договором банківського вкладу № 15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 5333,67 доларів США є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Господарський суд зазначає, що Постановою Правління Національного Банку України “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку» №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Укрінбанк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків відповідача змінився, внаслідок чого останній втратив право здійснювати банківську діяльність.

Судом встановлено, що позивачем заявлені до стягнення відсотки за користування банківським вкладом, з урахуванням поданої вимоги про дострокове повернення банківських вкладів: за договором № 10-1284573 від 12.09.2014 за період з 21.10.2015 по 27.10.2023 в сумі 1986,47 доларів США; за договором № 15-3609-10 від 18.06.2015 за період з 21.10.2015 по 27.10.2023 в сумі 2566,84 доларів США.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення з відповідача процентів по договорам про розміщення банківських вкладів встановив, що позивачем при розрахунку були допущені помилки, а саме не було враховано, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію відповідача, внаслідок чого останній втратив право здійснювати банківську діяльність та відповідно здійснювати виплату процентів за банківськими вкладами починаючи з 22.03.2016.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", сума процентів за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014, за період з 21.10.2015 по 21.03.2016 складає 103,72 доларів США, сума процентів за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 за період з 21.10.2015 по 21.03.2016 складає 51,73 доларів США.

За таких обставин вимога позивача про стягнення процентів за договорами про розміщення банківського вкладу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню частково а саме: за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 103,72 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 51,73 доларів США. В іншій частині вимоги щодо стягнення процентів за договорами про розміщення банківського вкладу слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 за період з 21.10.2015 по 21.10.2018 в розмірі 371,70 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 за період з 21.10.2015 по 21.10.2018 в розмірі 480,29 доларів США, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 371,70 доларів США, за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 480,29 доларів США є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п.5 ч. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд зазначає наступне.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов'язку виплатити вкладнику крім суми вкладу також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України).

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів».

Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц зазначила, що з урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов'язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п'ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

Тобто обов'язок банку за договором банківського вкладу (депозиту) повернути суму вкладу безумовно є грошовим, однак обов'язок повернення суми вкладу не зумовлює відплатність договору банківського вкладу (депозиту), через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п'ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п'ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, а тому погоджується з аналогічними за змістом правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16) та від 13 березня 2017 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), та не вбачає підстав для відступу від них.

Разом із тим, дійсний зміст приписів частини п'ятої статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п'ятою статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п'ятої статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів».

Як вже було зазначено судом, оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків відповідача змінився, внаслідок чого останній втратив право здійснювати банківську діяльність та відповідно здійснювати виплату процентів за банківськими вкладами починаючи з 22.03.2016.

При цьому, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»: за договором № 10-1284573 від 12.09.2014 за період з 02.09.2016 по 02.09.2017 в сумі 2428,48 доларів США; за договором №15-3609-10 від 18.06.2015 за період з 02.09.2016 по 02.09.2017 в сумі 3137,91 доларів США.

За таких обставин, оскільки відповідачем починаючи з 22.03.2016 втрачено право здійснювати банківську діяльність та відповідно здійснювати виплату процентів за банківськими вкладами, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судом приймається до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", за таких обставин, суд дійшов висновку стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогами в дохід бюджету.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про стягнення заборгованості за вкладами, пені та трьох відсотків річних від простроченої суми - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 :

- суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 4130,00 доларів США, проценти по вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 103,72 доларів США, 3% річних за договором про розміщення банківського вкладу №10-1284573 від 12.09.2014 в розмірі 371,70 доларів США;

- суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 5333,67 доларів США, проценти по вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 51,73 доларів США, 3% річних за договором про розміщення банківського вкладу №15-3609-10 від 18.06.2015 в розмірі 480,29 доларів США.

3. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2731 грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Повне рішення складено 14.04.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ