вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1371/24
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом малого колективного підприємства «Новація»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Логістікс Інтернешнл»
про стягнення заборгованості та збитків,
за участю представника:
позивача: Валька І.В. - адвоката (ордер, серії АІ №1452025 від 11.09.2023 року);
відповідача: не з'явився,
29 травня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява малого колективного підприємства «Новація» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Логістікс Інтернешнл» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору № 16/04/2020-1 про організацію автомобільних перевезень вантажів (про транспортно-експедиційне обслуговування) від 16.04.2020 року (далі - договір).
Ухвалою суду від 03.06.2024 року позовна заява була залишена без руху, на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
06 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2024 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 07 серпня 2024 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, представник відповідача в засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 07.08.2024 року, підготовче засідання було відкладене на 09 жовтня 2024 року.
У засіданні представник позивача просив позов задовільнити, представник відповідача в засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 13 листопада 2024 року.
13 листопада 2024 року судове засідання було відкладене на 15 січня 2025 року, про що постановлена ухвала суду, а ухвалою суду від 15.01.2025 року судове засідання відкладене на 05.03.2025 року.
У зв?язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання в справі не відбулось та було відкладене на 09 квітня 2025 року.
У судовому засіданні 09 квітня 2025 року представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 11 червня 2024 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 07.08.2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 12 серпня 2024 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті була доставлена до електронного кабінету відповідача 14 жовтня 2024 року, ухвала суду про відкладення судового засідання від 13.11.2024 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 19 листопада 2024 року, ухвала суду про відкладення судового засідання від 15.01.2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 20 січня 2025 року, ухвала суду про відкладення судового засідання від 14.03.2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 15 березня 2025 року, що підтверджується довідками про доставлення електронних листів, долученими до матеріалів справи.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 11.06.2024 року, про відкладення підготовчого засідання від 07.08.2024 року, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 14.10.2024 року, про відкладення судового засідання від 13.11.2024 року, про відкладення судового засідання від 15.01.2025 року та про відкладення судового засідання від 14.03.2025 року були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 11 червня 2024 року, 07 серпня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 15 січня 2025 року, 14 березня 2025 року відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд розглянув справу за наявними в ній документами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
10 березня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕСАН КІЛІТ А.Ш.» (далі - продавець) та малим колективним підприємством «Новація» (далі - покупець) був укладений контракт №5 (далі - контракт), згідно з умовами якого, продавець зобов'язувався передати покупцю фурнітуру (далі - товар), а покупець зобов'язувався товар прийняти і оплатити.
При цьому, для здійснення перевезення товарів, 16 квітня 2020 року між малим колективним підприємством «Новація» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Логістікс Інтернешнл» (далі - відповідач) був укладений договір № 16/04/2020-1 про організацію автомобільних перевезень вантажів (про транспортно-експедиційне обслуговування) від 16.04.2020 року (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався надати позивачу транспортно-експедиційні послуги, пов?язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.
Відповідно до п. 2.1. договору, транспортно-експедиційні послуги виконуються відповідно до умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУТР). Сторони також будуть дотримуватися положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, а також іншими міжнародними та нормативно-правовими актами України.
Згідно з п. 2.2. договору, на кожні окремі транспортно-експедиційні послуги оформлюється заявка, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення, що є невід?ємною частиною цього договору.
Позивач інформує відповідача про обсяги необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількості і необхідному вигляді автомобільного транспорту, не пізніше 48 (сорока восьми) годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дата і точна адреса місця завантаження та розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість інше); адреси проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу; строки доставки вантажу одержувачу; форма і строки оплати за транспортно-експедиційні послуги; митниці перетину кордонів; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові вказівки (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, подача і підтвердження заявки проводиться за допомогою факсимільного/електронногозв?язку, щомаєюридичну силу оригіналу.
Згідно з п. 5.1. договору, ціни за цим договором попередньо встановлюються і узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума за надані послуги вказується у рахунку-фактурі на кожну виконану транспортно-експедиційну послугу, та може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат, понесених відповідачем при виконанні транспортно-експедиційних послуг.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата перевезення здійснюється в терміни, визначені в заявці. Підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг позивачем є копія рахунку-фактури відповідача, з подальшим наданням оригіналу рахунку, акта виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою.
Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і буде діяти до 31 грудня 2020 року.
Згідно з п. 9.2. договору, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання даного договору, то термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.
14 червня 2023 року сторонами була підписана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом договір № 16/04/2020-1 від 16.04.2020 (далі - заявка), відповідно до умов якої відповідач зобов'язувався здійснити доставку вантажу з м. Стамбул (Туреччина) до м. Чорноморськ (Україна).
Відповідно до умов заявки, вартість послуг становила 47 539,00 грн. безготівковий розрахунок, 50% на замитненні в Туреччині, 50% на митному кордоні з Україною.
За твердженнями представника позивача, після надання відповідачем рахунку на оплату, позивачем була оплачена вартість товару в розмірі 50%, а саме 23 569,50 грн., проте вантаж на територію України доставлений не був.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №1 на суму 1 869 816,09 гривень за договором № 16/04/2020-1 про організацію автомобільних перевезень вантажів (про транспортно-експедиційне обслуговування) від 16.04.2020 року, в якій просив відповідача сплатити 1 869 816,09 грн. та надати необхідні документи.
Відповідач збитки позивачу відшкодував частково, тому позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 769,50 грн. та збитки в сумі 497 086,49 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 10 березня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕСАН КІЛІТ А.Ш.» та позивачем був укладений контракт №5 (далі - контракт), згідно з умовами якого, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕСАН КІЛІТ А.Ш.» зобов'язувалось передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався товар прийняти і оплатити.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції КДПВ (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною.
Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку - міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобов'язань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.
Так, продавцем та покупцем була укладена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №2306210002-1 від 22.06.2023 року.
Для здійснення перевезення вантажів 16 квітня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 16/04/2020-1 про організацію автомобільних перевезень вантажів (про транспортно-експедиційне обслуговування) від 16.04.2020 року (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався надати позивачу транспортно-експедиційні послуги, пов?язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.
Згідно з п. 2.2. договору, на кожні окремі транспортно-експедиційні послуги оформлюється заявка, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення, що є невід?ємною частиною цього договору.
Позивач інформує відповідача про обсяги необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількості і необхідному вигляді автомобільного транспорту, не пізніше 48 (сорока восьми) годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дата і точна адреса місця завантаження та розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість інше); адреси проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу; строки доставки вантажу одержувачу; форма і строки оплати за транспортно-експедиційні послуги; митниці перетину кордонів; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові вказівки (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, подача і підтвердження заявки проводиться за допомогою факсимільного/електронногозв?язку, що має юридичну силу оригіналу.
14 червня 2023 року сторонами була підписана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом договір № 16/04/2020-1 від 16.04.2020 (далі - заявка).
Згідно з п. 5.1. договору, ціни за цим договором попередньо встановлюються і узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума за надані послуги вказується у рахунку-фактурі на кожну виконану транспортно-експедиційну послугу, та може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат, понесених відповідачем при виконанні транспортно-експедиційних послуг.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата перевезення здійснюється в терміни, визначені в заявці. Підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг позивачем є копія рахунку-фактури відповідача, з подальшим наданням оригіналу рахунку, акта виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою.
Згідно з умовами заявки, відповідач зобов'язувався надати послуги з доставки вантажу з м. Стамбул (Туреччина) до м. Чорноморськ (Україна), вартість яких становила 47 539,00 грн. безготівковий розрахунок, 50% на замитненні в Туреччині, 50% на митному кордоні з Україною.
Відповідач надав позивачу рахунок на оплату №127 від 26 червня 2023 року, який позивач оплатив у розмірі 50%, а саме в сумі 23 769,50 грн., проте відповідач товар до м. Чорноморськ не доставив.
Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ч. 2 ст. 929 Цивільного кодексу України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б сплату позивачу 23 769,50 грн. боргу відповідачем, підтверджували б надання відповідачем передбачених умовами договору послуг або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23 769,50 грн. заборгованості є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Також позивач просив стягнути з відповідача 497 086,49 грн. збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Як уже зазначалось вище, до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції КДПВ (далі - Конвенція).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.
Вартість недоставленого відповідачем вантажу складала 47 029,799 євро, що підтверджується долученою до матеріалів справи рахунком-фактурою №230351 від 21.06.2023 року.
Як уже зазначалось, відповідач частково сплатив збитки позивачу, а саме в сумі 1 447 915,86 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №5654 від 19 грудня 2023 року.
Документів, що підтверджували б доставку відповідачем вантажу, відшкодування збитків позивачу в повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не подав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 497 086,49 грн. збитків є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача 3 000,00 грн. інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме витрат, пов'язаних із здійсненням перекладу додатків до позовної заяви на українську мову.
В обґрунтування вищевказаних витрат до матеріалів справи долучений рахунок-фактура № П-866 від 23.04.2024 року та платіжна інструкція №1316 від 23.04.2024 року, з яких вбачається, що позивач оплатив послуги перекладу, надані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Рамзес», в сумі 3 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 4, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 22, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 129, ч. 1 ст. 202, ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 232, ст. 238, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов малого колективного підприємства «Новація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Логістікс Інтернешнл» про стягнення заборгованості та збитків.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Логістікс Інтернешнл» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 6-В, офіс 1, код ЄДРПОУ 41344139) на користь малого колективного підприємства «Новація» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 13698485) 23 769,50 грн. (двадцять три тисячі сімсот шістдесят дев?ять грн. 50 коп.) заборгованості; 497 086,49 грн. (чотириста дев??яносто сім тисяч вісімдесят шість грн. 49 коп.) збитків; 6 250,27 грн. (шість тисяч двісті п?ятдесят грн. 27 коп.) витрат на сплату судового збору та 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) інших витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому статтею Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 14.04.2025 року
Суддя С. Грабець