вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2148/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Бориспільської міської ради
до Першої Бориспільської державної нотаріальної контори
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
прo скасування арештів, накладених на жилі приміщення
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб на стороні позивача: не з'явились;
від третіх осіб на стороні відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Бориспільської міської ради до Першої Бориспільської державної нотаріальної контори, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прo скасування арешту, накладеного на жилі приміщення.
Ухвалою Господарського суду від 04.10.2024 року відкрито провадження у справі № 911/2148/24 за правилами загального позовного провадження.
04.11.2024 року через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та заява про розгляд справи без участі.
Судом витребовувались у Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали виконавчого провадження № 4196957 від 11.12.2006 року в частині накладення арешту на спірне майно: кімнати № № 6, 9, 10, 15 у гуртожитку (який знаходиться по АДРЕСА_1 ), зокрема, відповідне судове рішення, ухвала суду, заяву стягувача, постанову, пояснення щодо стану відповідного виконавчого провадження та причин незняття арешту.
Учасники в підготовче засідання 05.02.2025 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання не з'явились.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду від 15.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 26.02.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Бориспільською міською радою подано позов до Першої Бориспільської державної нотаріальної контори, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прo скасування арешту, накладеного на жилі приміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.11.2008 Бориспільською міською радою було прийнято рішення № 4900-42-V «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області гуртожитків по вул. Поповича, 4, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ».
Відповідно до п. 1 Рішення Бориспільська міська рада прийняла безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області гуртожитки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
30.08.2013 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення № 531 «Про затвердження актів прийняття-передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3 ».
В подальшому вулицю Поповича перейменовано на вулицю Олександра Олеся на підставі рішення Бориспільської міської ради від 19.04.2022 № 1792-23 «Про перейменування окремих вулиць та провулків Бориспільської міської територіальної громади».
Відповідно до відомостей, зазначених у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на кімнати АДРЕСА_4 , 9, 10, 15 в гуртожитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Бориспільською міською радою.
Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області були оформлені та зареєстровані Свідоцтва про право власності на вищезазначені кімнати за Бориспільською міською радою.
При оформлені необхідного пакету документів громадянами для вселення в кімнати, стало відомо, що 11.12.2006 Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі Постанови ВДВС міста Бориспіль та Бориспільського району Київської області були внесені дані про накладення арешту на майно (гуртожиток по АДРЕСА_5 ). Особа, майнові права якої обтяжувалися є громадянин Савівський Роман Миколайович, який був лише зареєстрованим за адресою АДРЕСА_5 , проте власником нерухомого майна він не був, так як вищевказаний гуртожиток на той час належав Регіональному відділенню фонду державного майна України у Київській області.
Підставою виникнення обтяження зазначено постанову ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області від 07.12.2006, яку було винесено на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2006 № 2-2142 про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності Савівському Роману Миколайовичу в межах суми боргу 29 053,15 грн.
За інформацією наданою Бориспільським міськрайонним відділом виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області виконавче провадження, у якому винесена оскаржувана постанова, знищено та відновленню не підлягає.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою 11.12.2006 безпідставно та незаконно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення арешту на майно (гуртожиток по АДРЕСА_5 ), оскільки постанова ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області від 07.12.2006, яку було винесено на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2006 № 2-2142, передбачала накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 в межах суми боргу 29 053,15 грн.
Однак, гуртожиток по АДРЕСА_1 , до того ж в повному обсязі, ніколи не належав Савівському Роману Миколайовичу, тому не підлягав обтяження в рахунок погашення боргів останнього, що відповідачем не було досліджено належним чином та протиправно не враховано.
Таким чином, Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою неправомірно, всупереч чинному законодавству, накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходилося за адресою АДРЕСА_1 , що призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади у сфері права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Неправомірне накладення арешту на нерухоме майно порушує право власності Бориспільської міської ради на спірні кімнати у гуртожитку по АДРЕСА_5 та перешкоджає позивачу розпоряджатися вказаним об'єктом нерухомого майна, що також встановлено Господарським судом Київської області у справі № 911/3077/19 від 29.04.2020 року, Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/3760/21 від 27.05.2021, у справі № 359/8961/20 від 25.03.2021 та у справі № 359/7824/17 від 17.09.2018, № 911/2062/22 від 19.04.2023.
Також позивач повідомив, що Бориспільська міська рада зверталася з подібною позовною заявою до Бориспільського міськрайонного суду Київської області у порядку цивільного судочинства (відповідач по справі ОСОБА_5 ), проте, під час розгляду справи № 359/10452/18 судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємці відсутні. У зв'язку з чим, провадження у справі було закрито.
З огляду на викладене, Бориспільська міська рада з метою захисту порушених прав та інтересів звернулась до господарського суду з позовом про скасування арешту від 11.12.2006 за № 4196957, накладеного Бориспільською міською державною нотаріальною конторою на кімнати № № 6, 9, 10, 15 у гуртожитку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, у якому позовні вимоги заперечено. Відповідач зазначає, що в його діях відсутні ознаки порушення, оскільки на момент накладення оскаржуваного арешту були наявні правові підстави для цього і нотаріус діяв у відповідності до вимог закону. Також відповідач зазначає, що є неналежним відповідачем у даному спорі, оскільки позивачем не доведено факту порушення саме відповідачем прав та законних інтересів позивача внаслідок арешту нерухомого майна.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер витягу: 10403523) підтверджується той факт, що 11.12.2006 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4196957 зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна. Підставою державної реєстрації цього обтяження у Державному реєстрі вказано постанову б/н від 07.12.2006, ВДВС м. Бориспіль, об'єкт обтяження: «все майно, АДРЕСА_5 ».
Тобто, зазначений вище реєстраційний запис був внесений нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори на підставі постанови державного виконавця ВДВС у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області про арешт майна боржника, ОСОБА_5 , та оголошення заборони на його відчуження, що відповідає приписам законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Також, відповідач зазначає, що відповідний арешт мав бути знятий державним виконавцем у разі закінчення виконавчого провадження, чого зроблено не було.
Однак, як вбачається з тексту постанови ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області від 07.12.2006, яку було винесено на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2006 №2-2142, було постановлено накласти арешт на все майно, що належить на праві власності Савівському Роману Миколайовичу, зазначено адресу місця проживання та адресу реєстрації.
Таким чином, відповідна постанова не містила жодних вказівок чи відомостей про те, що Савівському Роману Миколайовичу належить на праві власності, зокрема, гуртожиток у АДРЕСА_1 чи вказівок про накладення арешту на «все майно, АДРЕСА_5 ».
Крім того, гуртожиток по АДРЕСА_1 , до того ж в повному обсязі, ніколи не належав ОСОБА_5 , тому не підлягав обтяження в рахунок погашення боргів останнього, що відповідачем не було досліджено належним чином та протиправно не враховано.
Таким чином, Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою неправомірно, всупереч чинному законодавству, накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходилося за адресою АДРЕСА_1 , яке належить позивачу, а не боржнику, що призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади у сфері права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З огляду на норму ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
3 наведеної норми ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» також вбачається, що у разі накладення арешту у виконавчому провадженні на майно, яке належить іншій особі, а не боржникові, зняття арешту з майна здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Таким чином, питання знаття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження за позовом особи, яка є власником майна і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, підлягає вирішенню судом шляхом визнання (встановлення факту) права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
При цьому, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Судом встановлено, що порушення прав та інтересів позивача спричинено Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою, якою неправомірно та безпідставно накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходилося за адресою м. Бориспіль, вул. Поповича, буд. 10-а і належить позивачу, а не боржнику, що призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади у сфері права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, суд дійшов висновку, що Перша Бориспільська державна нотаріальна контора є належним відповідачем у даному спорі, оскільки саме нею допущено порушення прав та інтересів позивача, яке виразилось у невірному тлумаченні постанови ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області від 07.12.2006, яку було винесено на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2006 №2-2142, що призвело до безпідставного накладення арешту на майно за власним уявленням відповідача.
До того ж суд враховує, що з огляду на зміст ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2006 №2-2142 та постанови ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області від 07.12.2006, ні в діях зацікавленої особи Савівського Романа Миколайовича, ні ВДВС міста Борисполя та Бориспільського району Київської області не вбачається ознак порушень, оскільки відповідні процесуальні документи не містили вказівка про накладення арешту на «все майно, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Поповича, буд.10-а».
З огляду на характер спірних правовідносин сторін, підстави і предмет заявленого позову, а також, встановлені судом фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що, оскільки, накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.
У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують порушення прав позивача, а відтак і наявність правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна.
З огляду на викладене, враховуючи не заперечене та не спростоване право власності позивача на спірне майно - гуртожиток, недоведеність підстав для збереження арешту та заборони на це майно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна є обґрунтованими, а тому, підлягають задоволенню.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та безпосередньо призводить до реального відновлення порушених прав позивача.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем доведено порушення його права власності на майно існуванням накладеного арешту саме внаслідок безпідставного та незаконного внесення Першою Бориспільською державною нотаріальною конторою 11.12.2006 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення арешту на майно (гуртожиток по вул. Поповича, 10-а).
За наведених обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати арешт від 11.12.2006 за № 4196957, накладений Бориспільською міською державною нотаріальною конторою на кімнати №№ 6, 9, 10, 15 у гуртожитку, який знаходиться по вул. Олександра Олеся (колишня назва Поповича) 10-а у м. Бориспіль.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено 14.04.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін