вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/126/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альтаір-Груп», м. Берегове Закарпатської області
про стягнення 5128,43 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альтаір-Груп» 4481,75 грн заборгованості, 129,57 грн пені, 111,66 грн - 3% річних та 405,45 грн інфляційних втрат посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1504000278 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 15 квітня 2015 року з урахуванням додаткових угод.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/126/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2025, яка надіслана судом на встановлену з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача (90202, м. Берегове Закарпатської області, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, офіс 2) повернута без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альтаір-Груп» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0601113371963 та вбачається відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601113371963.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000278 від 15.04.2015 щодо оплати вартості наданих позивачем послуг зберігання належного відповідачу природного газу обсягом 4786 м./куб. в період з квітня 2018 року по січень 2025 року в результаті чого в нього виникла заборгованість на суму 4481,75 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 129,57 грн пені, 111,66 грн - 3% річних та 405,45 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких заявлено цей позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
15 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альтаір-Груп», як Замовником укладено договір №1504000278 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (надалі - Договір), за змістом п. 1 якого Виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі ПГС) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому Замовником, та повернути Замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.
Відповідно до п.2.1 Договору Замовник передає Виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах:
- 3000 тис. куб. м - обсяг газу Замовника. що планується закачати в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2016 року);
- 3000 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник планує набути право власності в ПСГ:
- 37833 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника на кінець. минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання, що оформлюється Сторонами відповідно до пункту 2.15 Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору із зазначених у п. 2.1. Договору обсягів газу страховий запас складає 3000 тис. куб. м.
Надалі, 14 квітня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою, зокрема, доповнено умови п. 2.1. Договору новими положеннями, за якими:
- 5000,0 тис. куб. м. - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року до дати, яка настане раніше, а саме:15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України);
- 5000,0 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2016-2017 років;
- 1416,117 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з сезону зберігання 2015-2016 років (період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2016 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника на кінець сезону зберігання 2015-2016 років, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років, що оформлюється сторонами відповідно до п. 2.16. Договору.
В подальшому, 14 квітня 2017 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою, зокрема, доповнено умови п. 2.1. Договору новими положеннями, за якими Замовник передає Виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у сезоні зберігання 2017-2018 років (період з 16 квітня 2017 року до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2018 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України «Про ринок природного газу»), надалі - сезон зберігання 2017-2018 років у таких обсягах:
- 7000,0 тис. куб. м. - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018 років;
- 7000,0 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2017-2018 років;
- 4,786 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з сезону зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року по 15 квітня 2017 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника на кінець сезону зберігання 2016-2017 років, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2017-2018 років, що оформлюється сторонами відповідно до п. 2.18. Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору при прийнятті газу Замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу Виконавець не набуває право власності на прийнятий газ Замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого Замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди Замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.
Пунктом 2.6 Договору (з урахуванням його доповнень відповідно до Додаткових угод №1 та №2) передбачено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2016 року.
Строк зберігання газу замовника в сезоні зберігання газу 2016-2017 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України.
Строк зберігання газу замовника в сезоні зберігання газу 2017-2018 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2018 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України «Про ринок природного газу».
Відповідно до п. 2.7. Договору (з урахуванням його доповнень відповідно до Додаткових угод №1 та №2) відбір газу із ПСГ здійснюється в період відбору газу, який починається, як правило, з 16 жовтня 2015 року і закінчується 15 квітня 2016 року.
Відбір газу із ПСГ в сезоні зберігання 2016-2017 років здійснюється в період відбору газу, який починається, як правило, з 16 жовтня 2016 року і закінчується датою, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України.
Відбір газу із ПСГ в сезоні зберігання 2017-2018 років здійснюється в період відбору газу.
Згідно з п. 2.12. Договору обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписуються обома сторонами та скріплюються печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків Замовника із Виконавцем.
Відповідно до п. 2.15. Договору у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2015) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з п. 4.3 договору.
Положеннями п. 2.16. Договору (з урахуванням його доповнення відповідно до Додаткової угоди №1)
У випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2016 року). у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, Сторони зобов'язуються до 15 травня 2016 року скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у поточному сезоні зберігання згідно з пунктом 4.4 Договору та у строк до 15 липня 2016 року укласти з Виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання (період з 16 квітня 2016 року по 15 квітня 2017 року).
У випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 років (15 квітня 2016 року) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в сезоні 2016-2017 років.
Замовник і Виконавець протягом 10 днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п. 4.4. Договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з п. 4.7. Договору.
У п. 2.18. Договору (внесеного Додатковою угодою №1 до Договору) сторони визначили, що: якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2017 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, сторони зобов'язуються до 15 травня 2017 року скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з п. 4.7. Договору та у строк до 15 липня 2017 року укласти з Виконавцем Договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання 2017-2018 років.
Крім того, положеннями п. 2.19. Договору (внесеного Додатковою угодою №2 до Договору) визначено, що у випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу за Договором, у ПСГ залишилася невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, Сторони зобов'язуються в місячний строк, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018 років згідно з п. 4.8. Договору та не пізніше 40 календарних днів, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу укласти з Виконавцем договір на зберігання цього залишку газу.
Відповідно до п. 3.4 Договору тарифи, зазначені у п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додатково письмового погодження сторін не потребують.
Як закріплено сторонами в п. 4.4. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) Замовник зобов'язується до 20 травня 2016 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ в сезоні 2016- 2017 років після закінчення сезону зберігання 2015-2016 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця; частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначають на підставі тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п. 2.16. договору), за такою формулою: Sn.з.г. = V x Тзб, де:
Sn.з.г. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;
V обсяг залишку газу в ПСГ станом на 15 квітня 2016 року, тис. куб. м;
Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Послуги з відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, сплачується замовником у порядку, визначеному в п. 4.2 Договору.
Відповідно до п.4.7 договору (в редакції Додаткової угоди №2): Замовник зобов'язується до 20 травня 2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15 квітня 2017 року, сезону зберігання 2016-2017 років та частину вартості послуг із зберігання газу в ПСГ в сезоні зберігання 2017-2018 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.
Вартість послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника в ПСГ визначаються на підставі тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати Замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п. 2.18. Договору) за такою формулою: Sn.з.з. = V x Тзб, де:
Sn.з.з. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;
V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;
Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Окрім того, в п. 4.8. Договору (в редакції Додаткової угоди №2) визначено, що Замовник зобов'язується не пізніше 35 календарних днів, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу сплатити Виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.
Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу Замовника в сезоні зберігання 2017-2018 років визначають на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати Замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п. 2.19. Договору) за такою формулою: Sn.з.з. = V x (Тзб/2), де:
Sn.з.з. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн;
V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;
Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Згідно розділу ХІ договору (в редакції додаткової угоди №1) договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2018 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України «Про ринок природного газу», а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.
Подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2499.
Відповідно до розділу ІІ Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2499 (а.с.18-23; далі Типовий договір), за договором оператор надає замовнику послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання йому доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у договорі, а замовник зобов'язується оплатити оператору вартість послуг на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 3.1. Типового договору оператор надає такі види послуг (згідно з розділом IV Кодексу):
річна потужність (пп.3.1.1 п.3.1);
індивідуальні послуги на місяць: індивідуальний робочий обсяг на місяць; індивідуальна потужність закачування на місяць; індивідуальна потужність відбору на місяць (пп.3.1.2. п.3.1);
індивідуальні послуги на добу наперед: індивідуальна потужність закачування на добу наперед; індивідуальна потужність відбору на добу наперед (пп.3.1.3 п.3.1).
Відповідно до п. 5.1. Типового договору на замовника покладений обов'язок, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг відповідно до умов договору.
Згідно з п. 6.1. Типового договору вартість послуг розраховується відповідно до тарифів та коефіцієнтів, що встановлюються регулятором.
Відповідно до п. 6.2. Типового договору оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та коефіцієнти на своєму вебсайті.
Тарифи та коефіцієнти є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності рішенням регулятора про їх встановлення і додаткового письмового погодження сторін не потребують; визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору (п. 6.3. Типового договору).
З положень п. 6.4. Типового договору вбачається, що оплата вартості послуг при замовленні річної потужності та/або індивідуальної послуги на місяць здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості послуг за газовий місяць на рахунок оператора на умовах 100-відсоткової попередньої оплати за п'ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги.
Пунктом 6.6. Типового договору визначено, що при замовлені індивідуальних послуг за місяць вартість послуг визначається за формулою, зокрема: Sм зб = Рм зб x Тзб х n x Kм зб, де:
Рм зб розмір розподілених обсягів індивідуальних послуг на місяць, зазначених в додатку 1 до договору;
Тзб тариф на зберігання природного газу, встановлений регулятором;
Kм зб коефіцієнти, встановлені регулятором для індивідуальних послуг на місяць;
n кількість днів у місяці надання послуг.
Як передбачено у п. 7.5. Типового договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник додатково сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Матеріали справи свідчать, що сторонами Договору в порядку п. 2.18. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 до Договору) 30 квітня 2017 року складено Акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання за №184/05-17 за змістом якого на початок сезону зберігання 2017/2018рр обсяг залишку природного газу Замовника в ПСГ Виконавця згідно Договору становить 4786 м.куб., вартість послуг зберігання означеного об'єму належного відповідачу природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання 2017/2018рр становить 132,67 грн.
Вказані об'єми належного відповідачу природного газу, які перебували на зберігання в ПСГ позивача в повній мірі узгоджуються із зазначеними в п. 2.1.1. Договору об'ємами, що залишалися з попереднього сезону зберігання (2016/2017рр) відповідно до редакції п. 2.1.1. Договору, що викладена у Додатковій угоді №2 від 14.04.2017 до Договору.
За твердженням позивача, відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами Договору (з урахуванням внесених Додатковими угодами №1 та №2 змін) не повернуто із зберігання переданого Виконавцю за Договором природного газу, тобто не здійснено відбір визначених в Акті про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання за №184/05-17 від 30.04.2017 об'ємів природного газу з ПСГ Виконавця.
Згідно з наданою АТ «Укртрансгаз» довідкою про обсяг природного газу ТОВ «Фірма «Альтаір-Груп» в ПСГ АТ «Укртрансгаз» на рахунку зберігання ТОВ «Фірма «Альтаір-Груп» станом на 7:00 ранку 15.01.2025 обліковується природний газ обсягом 4786 м.куб.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем, як Замовником за Договором з порушенням п. 2.19. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 до нього) не укладено з Виконавцем нового договору на зберігання цього залишку газу, як і не здійснено оплати вартості послуг зберігання у визначеному в розділі 4 Договору розмірі (з урахуванням умов Типового договору та подальшого затвердження тарифів на послуги зберігання НКРЕКП), у зв'язку з чим у Замовника за Договором виникла заборгованість за період зберігання - з квітня 2018 року по січень 2025 року включно в розмірі 4481,75 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивача пенею, втратами від інфляції та відсотками річних і є предметом судового розгляду у цій справі.
Як визначено ч.ч.1-3 ст.46 Закону України «Про ринок природного газу»: права та обов'язки оператора газосховища визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газосховища, а також договором зберігання (закачування, відбору) природного газу; типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором; оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів зберігання (закачування, відбору) із замовниками; оператор газосховища зобов'язаний пропонувати послуги, що відповідають потребам ринку природного газу, відповідно до кодексу газосховища; для цього оператор газосховища зобов'язаний співпрацювати з оператором газотранспортної системи.
Відповідно до п.1 гл.2 розд. І Кодексу газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2495 (далі - Кодекс газосховищ) оператор газосховищ провадить діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП.
Пунктом 1 гл.1 розд. ІV Кодексу газосховищ передбачено, що: оператор газосховища надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором та замовником, та на умовах, визначених цим Кодексом; типова форма договору зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором та публікується на вебсайті оператора газосховища.
Враховуючи відповідну імперативну норма, в силу якої надання послуг із зберіганням природного газу здійснюється оператором на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується регулятором, обов'язок суб'єкта господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання природного газу, до 01 квітня 2016 року привести свої договірні відносини у відповідність до вимог типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, враховуючи, що сторони Додатковими угодами №1 від 14.04.2016 та №2 від 14.04.2017 до Договору від 15.04.2015 №1504000278 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу узгодили, що подальше зберігання газу здійснюється саме на умовах затвердженого у встановленому порядку типового договору, спірні відносини сторін із зберігання природного газу Замовника в ПСГ Виконавця після закінчення строку дії Договору врегульовано Типовим договором.
Зазначений типовий договір, враховуючи підтверджений матеріалами справи факт знаходження на зберіганні у позивача природного газу відповідача (Акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання від 30.04.2017 №184/05-17, довідка АТ «Укртрансгаз» про обсяг природного газу відповідача в ПСГ станом на 15.01.2025), є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Так, за положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як установлено в ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи зміст зобов'язань сторін за відповідним договором, суб'єктний склад його сторін, укладений сторонами договір за своєю правовою природою містить елементи договору зберігання, однак, враховуючи майно, що є об'єктом зберігання природний газ, містить спеціальні умови, які визначені також спеціальними нормативними актами, якими врегульовані відповідні відносини. Отже, відносини сторін врегульовані як загальними нормами, що визначають порядок виконання зобов'язань відповідної природи, так і спеціальними нормами.
Як визначено у ч. 3 ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. При цьому, в силу ч.1 такої статті, товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.
В силу ч. 4 ст. 294 ГК України до регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України); зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст.942 ЦК України).
Частиною 1 статті 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 953 ЦК України).
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, умови укладеного договору й підписаний між сторонами акт, встановлені судом факти позивач зобов'язаний зберігати передане відповідачем майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Частиною 3 статті 946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Спеціальною нормою - абз.2 п.1 гл.2 розд.VI Кодексу газосховищ, що замовник послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу, якому було розподілено потужність на базовий сезон закачування та/або базовий сезон відбору, потужність на місяць (у тому числі для потужності, що розподіляється більше, ніж на один газовий місяць до кінця року зберігання) зобов'язаний щомісячно здійснювати 100% попередню оплату в розмірі вартості замовленої потужності одного газового місяця за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому будуть надаватись послуги.
Таким чином, враховуючи положення спеціальних норм та умови Типового договору, відповідач мав сплачувати послуги зі зберігання природного газу за період з квітня 2018 року (після закінчення строку дії Договору з урахуванням Додаткових угод №1 та №2 до нього) по січень 2025 року в строк, встановлений п. 6.4 типового договору на умовах 100-відсоткової попередньої оплати за п'ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги.
Розрахунок вартості послуг зі зберігання позивачем здійснено за тарифами, які затверджувалися в спірному періоді постановами НКРЕКП, зокрема:
- з 01.08.2018 по 30.06.2020 - тариф становив 0,172 грн за 1000 м.куб. природного газу та коефіцієнт замовлення потужності, зберігання, закачування, відбору на місяць 1,1 - постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №480 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» (з урахуванням змін відповідно до постанови НКРЕКП від 18.07.2019 №1480 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19 червня 2018 року № 480»);
- з 01.07.2020 по 31.05.2024 - тариф становив 0,19 грн за 1000 м.куб. природного газу та коефіцієнт замовлення потужності, зберігання, закачування, відбору на місяць 1,1 - постанова НКРЕКП від 24.06.2020 №1150 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз»;
- з 01.06.2024 по 15.01.2025 - тариф становив 0,40 грн за 1000 м.куб. природного газу та коефіцієнт замовлення потужності, зберігання, закачування, відбору на місяць 1,1 - постанова НКРЕКП від 30.06.2022 №656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз».
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, не відібрав із зберігання переданий позивачу за Договором природний газ обсягом 4786 м.куб., який станом на 15.01.2025 продовжує залишатися на зберігання у ПСГ позивача, як і не сплатив вартість послуг зберігання у визначеному в Договорі розмірі та згідно з затвердженими постановами НКРЕКП тарифами, зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість в розмірі 4481,75 грн, що не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за зберігання природного газу в період з квітня 2018 року по січень 2025 року включно підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3. 4.4 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Крім того, як передбачено у п. 7.5. Типового договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник додатково сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем відповідно до поданого суду розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з дати виникнення зобов'язання по оплаті вартості послуг зберігання за період з вересня 2023 року по січень 2025 року за кожен календарний місяць послуги зберігання окремо та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (по 15.01.2025), що за підрахунками Акціонерного товариства «Укртрансгаз» становить 129,57 грн.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем за період з вересня 2023 року по січень 2025 року за кожен календарний місяць послуги зберігання окремо та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (по 15.01.2025) за кожен день прострочення в загальній сумі 129,57 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання зобов'язань з оплати послуги зберігання природного газу відповідачу за період з січня 2022 року по січень 2025 року за кожен календарний місяць послуги зберігання окремо нараховано - 3% річних в розмірі 111,66 грн та інфляційні втрати на суму 405,45 грн.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає такі розрахунки правильними, а позовні вимоги про стягнення нарахованих відповідачу в розмірі 111,66 грн та інфляційні втрати на суму 405,45 грн за визначений позивачем період з січня 2022 року по січень 2025 року за кожен календарний місяць послуги зберігання окремо, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 180, 221, 231, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альтаір-Груп» (90202, м. Берегове Закарпатської області, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, офіс 2, код ЄДРПОУ 39051104) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 4481,75 грн (чотири тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 75 копійок) заборгованості, 129,57 грн (сто двадцять дев'ять гривень 57 копійок) пені, 111,66 грн (сто одинадцять гривень 66 копійок) - 3% річних, 405,45 грн (чотириста п'ять гривень 45 копійок) інфляційних втрат та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 квітня 2025 року.
Суддя Р.М Лучко