11 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/813/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/813/21
за позовом
Салтівської окружної прокуратури міста Харкова
до
Харківської міської ради
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,
Приватного підприємства "Топаз"
Орлова Олександра Віталійовича
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна, зобов'язання виконати певні дії
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/813/21 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 (перейменованої у Салтівську окружну прокуратуру міста Харкова) (далі -Позивач) до Харківської міської ради (далі -Відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі -Відповідач 2), Приватного підприємства «Топаз» (далі -Відповідач 3) та до ОСОБА_1 (далі -Відповідач 4) про:
1) визнання незаконним та скасування п. 63 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 №283/16;
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 10.11.2016 №5396-В-С, укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за №2362;
3) витребування у Відповідача 4 на користь об'єднаної територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради, нежитлових приміщень першого поверху №26-:-29, 31-:-37 площею 97,1 кв м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вулиця Салтівське шосе, 51;
4) зобов'язання Відповідача 1 прийняти нежитлові приміщення першого поверху №26-:-29, 31-:-37 площею 97,1 кв м, розташовані у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вулиця Салтівське шосе, 51.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 у справі №922/813/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзивів на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.
До Господарського суду Харківської області 05.02.2025 надійшла зустрічна позовна заява Відповідача 4 по справі №922/813/21, в якому він просив суд захистити його право власності шляхом визнання добросовісним набувачем нежитлових приміщень першого поверху №26-:-29, 31-:-37 площею 97,1 кв м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вулиця Салтівське шосе, 51.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2025, господарський суд повернув зустрічну позовну заяву Відповідача 4 за мотивами її невідповідності приписам ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, а саме через порушення заявником процесуального строку, встановленого чинним законодавством для пред'явлення зустрічного позову, відсутності взаємопов'язаності первісного та зустрічного позовів та відсутності доказів сплати судового збору і направлення зустрічного позову на адреси інших учасників спору.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач 4 звернувся до
Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, поновити строки на подання зустрічного позову та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що взаємопов'язаність вимог полягає у тому, що Позивач за первісним позовом вимагає витребувати у Відповідача 4 спірне майно, яке пов'язано з порушенням права користування і було придбане за відплатним договором, визнання ж Відповідача 4 добросовісним набувачем спірного майна зумовить відмову у задоволенні вимог Прокурора, не порушить його законного права на володіння майном, яке набуте ним на законних підставах. Також заявник вважав, що не має відповідати за неправомірні дії територіальної громади, а спірне майно Відповідач 4 набув у власність як громадянин і категорія таких спорів не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/813/21 від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 4 на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 21.03.25р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідач 4 надав письмові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких наполягав на своїй добросовісності при придбанні майна, вказував, що Позивачем у даній справі повинна бути міська рада, оскільки вона є власником майна і прокурор своїм позовом намагається спричинити шкоду апелянту, витребувавши у нього майно.
Від Харківської обласної прокуратури та від Позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які є тотожними за своїм змістом.
Так у поданих відзивах зазначені особи просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області - залишити без змін, оскільки подання Відповідачем 4 зустрічного позову фактично є відзивом на первісний позов, який заперечує первісні вимоги в частині витребування спірного майна, як у добросовісного набувача. Також зазначили, що справа підсудна саме господарському суду, оскільки цей спір пов'язаний з приватизацією майна, навіть за умови придбання такого майна фізичними особами.
Інші учасники справи не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,
дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає залишенню в силі, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.46 ГПК України, одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Разом з цим, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Повертаючи зустрічну позову заяву, суд першої інстанції зазначив, що Відповідач 4 у зустрічному позові не вказав, коли він дізнався про відкриття судом провадження у справі та не просить поновити йому строк на подачу зустрічного позову та відзиву на позов.
Статями 113 - 116 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України, строк для подання відзиву на позов суд встановлює в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений
судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019р. у справі №910/5172/19.
Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Так, дослідженням матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 21.01.25 відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 12.02.25 о 14:00 та встановив п'ятнадцятиденний термін на подання відзиву.
Відповідач 05.02.2025 подав відзив на позов і того ж дня звернувся з зустрічним позовом.
Проте, звертаючись з зустрічним позовом, Відповідач 4 не зазначає дату, коли ним отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, отже самостійно встановити ці обставини не вбачається за можливе, оскільки у заявника відсутня реєстрація у системі “Електронний суд».
Таких обставин апелянт також не наводить у апеляційній скарзі, проте в резолютивній частині апеляційної скарги звернувся з проханням поновити строк на подання зустрічного позову.
Однак, відповідно до ч.3 ст. 119 ГПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Тобто, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду першої інстанції і не може бути вирішене судом апеляційної інстанції на стадії розгляд оскаржуваної ухвали.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За відсутності обґрунтування підстав пропуску на звернення із зустрічною позовною заявою суд позбавлений можливості дослідити обставини дотримання заявником процесуального строку так і здійснити оцінку поважності причин пропуску учасником справи процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії.
Також, відповідно частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч.4 ст. 180 ГПК України).
Частиною 6 статті 180 ГПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Враховуючи викладене, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Зважаючи на положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Зокрема, первісний та зустрічний позов можуть виникати з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову. Однак наявність саме таких обставин, не є обов'язковою передумовою, яка є в будь-якому випадку підставою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів.
За таких обставин, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 910/3242/18.
З наявних матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимога Прокурора про визнання незаконними та скасування рішення, недійсним договору, витребування майна, зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, первісний позов ґрунтується на тому, що рішенням рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 №283/16 було неправомірно відчужено майно територіальної громади міста Харкова, яке Прокурор вимагає повернути визнавши при цьому недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, на підставі якого Відповідач 3 набув у власність спірне майно, яке в подальшому було продано Відповідачу 4.
Натомість, предметом зустрічного позову є вимога про визнання Відповідача 4 добросовісним набувачем нежитлових приміщень.
Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтується на невизнанні Відповідачем 4 неправомірних дій органів управління майном, які відбулись до набуття ним права власності на спірне майно на законних підставах, за відплатним договором, яке він придбав як громадянин.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок порівняння змісту первісного та зустрічного позовів не вбачається зв'язку між підставами та предметом цих позовів, первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, вони не обґрунтовані одними доказами, що свідчить про відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на взаємопов'язаність первісного та зустрічного позову у зв'язку з тим, що їх підставами є обставини добросовісності дій Відповідача 4 при набутті права власності на спірне майно, оскільки Прокурором заявлені інші підстави до первісного позову.
Разом з тим, з урахуванням вимог процесуального законодавства зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що задоволення зустрічного позову безпосередньо не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, подання такого зустрічного позову не доводить відсутності у позивачів матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи Відповідача 4 про прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з порушенням частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що Відповідача 4 не позбавлено права на вирішення даного спору та звернення до суду з відповідним позовом у порядку, визначеному чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги про непідсудність даної категорії господарським судам можуть бути викладені заявником в процесі своїх заперечень щодо первісного позову при розгляді його по суті, оскільки в межах даного апеляційного провадження вони не можуть бути розглянуті.
За тих же підстав доводи апеляційної скарги про невірне визначення Прокурором суб'єктного складу учасників даної справи не розглядаються судовою колегією на стадії перегляду ухвали про повернення зустрічного позову через те, що такі заперечення досліджуються судом при розгляді справи по суті.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги .
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/813/21, ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/813/21 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на ОСОБА_1 , м. Харків .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков