79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" квітня 2025 р. Справа №926/1989/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання: Шатан Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Писанчин О.В.,
відповідача: Мадай Н.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії б/н від 18.02.2025 (вх. суду від 19.02.2025 №01-05/429/25)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 (повний текст складено 29.01.2025, суддя О.В. Гончарук)
у справі № 926/1989/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, м. Чернівці
до відповідача: Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»,
м. Чернівці
про стягнення 16 826 408,01 грн заборгованості,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з квітня 2024 року по червень 2024 року у сумі 16826408,01 гривень, з яких: 14000402,78 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 1852181,75 грн пені, 213024,65 грн 3% річних та 760798,83 грн інфляційних витрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 у справі № 926/1989/24 задоволено клопотання Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (вх.№2672) та зменшено розмір пені на 90% - до 185218,18 грн; у задоволенні клопотання Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (вх. № 2935) про зменшення розміру інфляційних та трьох процентів річних - відмовлено; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості - 16826408,01 грн задоволено частково; стягнуто з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії 185218,18 грн пені, 213024,65 грн 3% річних, 760798,83 грн інфляційних витрат та 16956,03 грн судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення 14000402,78 грн основної заборгованості.
Враховуючи долучені відповідачем платіжні інструкції про оплату суми основного боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині стягнення 14000402,78 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем подано належні, допустимі докази на підтвердження доводів про необхідність зменшення пені, а саме довідку про фінансово-економічний стан, звіт про фінансовий стан, договори про реструктуризацію наявних заборгованостей.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню в повному обсязі, пеню слід зменшити, на 90% з 1852181,75 грн до 185218,18 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то суд попередньої інстанції зазначив, що в цій справі розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає розміру, встановленому законом (3%) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси, тому судом не встановлені правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2025 року у справі № 926/1989/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 666 963,57 грн та ухвалити нове рішення у даній частині щодо задоволення вказаних позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.
Також скаржник зауважує, що відповідач достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки, мав можливість добровільно без застосування будь яких штрафних санкцій сплатити заборгованість, однак взяті на себе зобов'язання по оплаті заборгованості почав частково виконувати лише після звернення до суду.
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2025 року у справі № 926/1989/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Чернівецької філії ТзОВ «Газорозподільчі мережі України» залишити без задоволення.
Відповідач зазначає, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є комунальним підприємством, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, учбовим закладам, дитячим садкам, оздоровчим санаторіям, лікарням, а тому господарська діяльність останнього є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.
На думку відповідача, несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин, оскільки заборгованість споживачів за теплову енергію є основними причинами виникнення заборгованості у відповідача.
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини, за яких можливе зменшення пені та враховано ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.02.2025 справу № 926/1989/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Орищин Г.В., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» б/н від 18.02.2025 (вх. суду від 19.02.2025 №01-05/429/25) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 у справі № 926/1989/24.
Ухвалою суду від 19.03.2025 призначено справу № 926/1989/24 до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2025.
На підставі розпорядження керівника апарату суду, у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці судді-члена колегії Орищин Г.В., проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/429/25) у справі № 926/1989/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/429/25) у справі № 926/1989/24 визначено такий склад суду: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Відводу складу суду та секретарю судового засідання - сторонами у справі не заявлено
У судовому засіданні 01.04.2025 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Згідно з постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (із наступними змінами) (далі - Типовий договір).
У пункті 1.1. Типового договору зазначено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного ґазу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 1.3. Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка.
Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Так, відповідно до пунктів 1,1.- 1,3 Типового договору між сторонами укладено договір розподілу природного газу № 09420XEF7SAT016 від 01.03.2024 шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання за формою наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору.
За умовами пункту 6.1. Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. (Пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).
У пункті 6.3 Типового договору зазначено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Пунктом 6.2. Типового договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 376 для споживачів Чернівецької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн. за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ).
Згідно з пункту 6.4. Типового договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.6. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, а остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з пунктом 6.8. Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Так, позивачем протягом періоду з квітня 2021 по червень 2024 року включно надано відповідачу послуги з розподілу природного газу відповідно до величини замовленої потужності, що підтверджується доданими до позовної заяви актами наданих послуг, які підписано та скріплено печатками підприємств сторін без зауважень та заперечень, а саме:
у квітні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФCF0002985 від 30.04.2024);
у травні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФСF0005973 від 31.05.2024);
у червні 2024 року на суму 6428629,15 грн (акт наданих послуг № ЧФCF0009236 віл 30.06.2024).
Відповідно загальна вартість наданих позивачем послуг складає 18714515,80 грн.
В липні відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 3000000,00 грн.
Отже, заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період квітня 2024 року по червень 2024 року складає 15714515,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 24000000,00 грн, а саме: 3000000,00 грн 14.08.2024; 3000000,00 грн; 09.09.2024; 10000000,00 грн 08.10.2024; 1000000,00 грн 15.10.2024; 1000000,00 грн 18.10.2024; 1000000,00 грн 22.10.2024; 1000000,00 грн 25.10.2024; 1000000,00 грн 29.10.2024.
З урахуванням заяви (вх. № 2821) про збільшення розміру позовних вимог станом на 31.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 16826408,01 грн.
З яких: заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з липня 2024 року по вересень 2024 року в сумі 14000402,78 грн; пеня 1852181,75 грн за період з 11.05.2024 по вересень 2024; 3% річних в сумі 213024,65 грн за період 11.05.2024-31.10.2024; інфляційні витрати в сумі 760798,83 за період 11.05.2024 по 31.10.2024.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено основну суму заборгованості.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Судами у цій справі встановлено, що між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір розподілу природного газу.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 666 963,57 грн
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення пені на 90% та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 185218,18 гривень пені.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та договором за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого покупцем товару, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату.
Згідно з пунктом 8.2 Типового договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача за прострочення останнім оплати за надані послуги з розподілу природного газу пеню в розмірі 1 852 181,75 гривень за період з 11.05.2024 по вересень 2024.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання.
Верховний Суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20).
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України та визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено основну суму заборгованості в розмірі 14 000 402,78 грн основної заборгованості.
Суд враховує процесуальну поведінку відповідача у цьому спорі, який у першій подані заяві по суті спору визнав суму боргу, подав суду докази часткових оплат заборгованості.
Разом з тим, відповідач в підтвердження доводів про необхідність зменшення пені надав суду першої інстанції належні і допустимі докази - довідку про фінансово-економічний стан, звіт про фінансовий стан, договори про реструктуризацію наявних заборгованостей.
Так, у зв'язку з наявною дебіторською заборгованістю, недоотриманням доходів за надані послуги з теплопостачання, нарахування на підставі рішень суду штрафних санкцій у відповідача існує кредиторська заборгованість, яка за енергоносії, водопостачання, водовідведення станом на 01.07.2024 склала 417 820,7 гривень.
Крім того, на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебувають виконавчі провадження щодо стягнення з відповідача грошових коштів.
Статтею 5 Закону України «Про природні монополії» визначено, що транспортування теплової енергії відноситься до сфери діяльності суб'єктів природних монополій.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про природні монополії» теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до Ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері теплопостачання, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» видано відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або оновлювальних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії.
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є теплопостачальною організацією і виконавцем послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з теплової енергії міста Чернівці.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Згідно з п. 2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
При цьому, МКП «Чернівцітеплокомуненерго зобов'язане, незалежно від розрахунків за спожиту теплоенергію споживачами, забезпечувати постачання теплової енергії з гарантованим рівнем обсягів, температури, параметрів та здійснювати розрахунки з постачальниками природного газу, електроенергії, водопостачання для виготовлення теплоносія.
Водночас підприємство є суб'єктом природної монополії та з врахуванням ст. 25 ГК України, не визначає умови реалізації товару на ринку.
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
З огляду на викладене, реалізуючи свої дискреційні повноваження, беручи до уваги наявні у матеріалах справи належні допустимі докази в підтвердження доводів про необхідність зменшення пені, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, , з огляду на надмірність розміру пені у даних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру заявленої пені на 90%.
Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 213024,65 грн 3% річних та 760798,83 грн інфляційних витрат то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 у справі № 926/1989/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» б/н від 18.02.2025 (вх. суду від 19.02.2025 №01-05/429/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 у справі № 926/1989/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 14.04.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець