печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8867/25-к
пр. 1-кс-9822/25
03 березня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання cтаршого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022,-
Старший слідчий Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 на майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого виду додаткового покарання та запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати чи передачі, а саме на:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:032:0019;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_9 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_10 ;
- автомобіль марки BMW 525 D, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 190 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 18.02.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за фактами шахрайства, вчиненого організованою групою, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
Встановлено, що санкція за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
З метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання та запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати чи передачі, на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого у кримінальному провадженні указане майно визнано речовими доказами.
Ураховуючи необхідність забезпечення конфіскації майна ОСОБА_5 , як виду покарання в рамках кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме та рухоме майно, що належить підозрюваному.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.
Слідчий у кримінальному провадженні направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
На адресу суду від представника власника майна надійшли письмові заперечення, згідно яких у задоволенні клопотання просив відмовити у зв'язку з необгрунтованістю такого клопотання.
Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов'язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом із цим, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_5 , як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказані об'єкти рухомого та нерухомого майна.
Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного автомобіля є цілком обґрунтованими.
Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 на майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого виду додаткового покарання та запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати чи передачі, встановивши заборону його власнику відчуження та можливість розпорядження, тобто можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю, таких об'єктів нерухомого та рухомого майна, а саме на: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:032:0019; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_6 ; квартира за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 ; квартира за адресою: АДРЕСА_9 ; квартира за адресою: АДРЕСА_10 ; автомобіль марки BMW 525 D, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 на майно, власником якого є підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, із забороною його відчуження та розпорядження ним, а саме на:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:032:0019;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_9 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_10 ;
- автомобіль марки BMW 525 D, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1