Постанова
Іменем України
08 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 613/155/20
провадження № 22-ц/818/1091/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Уваровою Ю.В., -
У лютому 2020 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу.
В обгрунтування позову зазначає, що 30 липня 2017 року в с. Максимівка Богодухівського району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21114 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Samand LX, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобіль Samand LX, д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, чим завдано шкоди власнику транспортного засобу. Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, провадження закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. Звертають увагу на те, що застосування п. 7 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Оскільки закінчення на момент розгляду справ про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою, тобто не є обставиною яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП. Крім того, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Відповідно до інформації МТСБУ на момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи регламентну виплату у розмір 23 872,93грн. та витрати на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку у розмірі 1300грн., всього у сумі 25 172,93грн.
Просить суд стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного бюро) України суму завданої майнової шкоди у розмірі 25 172,93грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2024 року позов Моторно (транспортного) страхового бюро України - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ шкоду у розмірі 25 172,93грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 102грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги грунтуються виключно постанові Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року, якою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, провадження закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП та встановлено його вину у вчиненні ДТП. Разом з тим, постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року було змінено та з мотивувальної частини виключено висновки суду першої інстанції щодо доведеності його вини у скоєнні ДТП.
Отже, наразі його вина у скоєні ДТП не встановлена, що виключає його відповідальність за спричинену шкоду.
Крім того, 30 липня 2017 року було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12017220220000510 за ч.1 ст.286 КК України за фактом скоєння вказаного ДТП, яке досі триває.
В рамках вказаного провадження була проведена комплексна фоноскопічна автотехнічна експертиза №698/699/700/4822 від 29 липня 2024 року у відеозаписі, якою чомусь не вдалось вирішити питання про те, чи мав водій транспортного засобу Samand, д.н.з. НОМЕР_2 , технічну можливість запобігти настанню ДТП та чи вбачаються в його діях невідповідності правилам дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв?язку з настанням пригоди.
Вважає, що причиною цьому стали фальшуфування доказів слідчим Остаховим С.Ю. в рамках вказаного кримінального провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу МТСБУ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посиалючись на те, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Лише постанову про відсутність в діях водія складу або події відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП.
Крім того, в рамках вказаного провадження була проведена комплексна фоноскопічна автотехнічна експертиза №698/699/700/4822 від 29 липня 2024 року, якою було встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_1 ПДР, які з технічної точки зору перебували у причинному зв?язку із вказаним ДТП.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у ДТП, яка сталася 30 липня 2017 року ОСОБА_1 не надав, а тому з нього користь МТСБУ в порядку регресу підлягає стягненню виплачена останнім шкода потерпілому.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року по справі №613/1230/17 ОСОБА_1 30 липня 2017 року, о 10-30, на а/д Харків-Охтирка 43км+300м керував автомобілем ВАЗ 21114, д.р.н. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної дистанції, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив лобове зіткнення з автомобілем Samand LX, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водій та пасажир автомобіля Samand LX, д.р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження.
В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року було змінено постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року.
Виключено з мотивувальної частини даної постанови висновки суду першої інстанції щодо доведення винності ОСОБА_1 про скоєння правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно роз'яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.ч.4, 5, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Абзацом четвертим вищевказаного пункту постанови роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК (редакція Закону 2004 року) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Таким чином, закриття провадження у справі на підстав ст.38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення не свідчить про відсутність вини особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, у вчиненні адміністративного правопорушення та спричинення шкоди внаслідок вказаного ДТП.
Також матеріали справи свідчать, що вказаним фактом ДТП, 30 липня 2017 року було внесено відомості до ЄРДР за №12017220220000510 за ч.1 ст.286 КК України.
Постановою слідчого Богодухівського РВП ГУНП України в Харківській області від 22 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017220220000510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України кримінальне провадження №12017220220000510 було закрито.
Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року по справі №613/1673/23 постанову слідчого Богодухівського РВП ГУНП України в Харківській області від 22 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017220220000510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - скасовано.
Згідно відповіді Богодухівського РВП ГУНП України в Харківській області від 14 березня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017220220000510 за ч.1 ст.286 КК України відновлено на підставі ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року по справі №613/1673/23.
На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, призначено комплексну фоноскопічну та автотехнічну експертизу.
Згідно з висновком комплексної фоноскопічної автотехнічної експертизи №698/699/700/4822 від 29 липня 2024 року у відеозаписі, наданому на дослідження, ознак монтажу не виявлено, встановити цей факт у категоричній формі не представилось можливим, оскільки вказаний запис є копією, записаною за допомогою комп'ютерної техніки.
Крім того, з висновку комплексної експертизи вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21114 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.
У даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля ВАЗ-21114 ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України.
Дії водія автомобіля ВАЗ-21114 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
У даній дорожній ситуації водій автомобіля Samand, НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, однак вирішити питання про те, чи мав він технічну можливість запобігти настанню ДТП та чи вбачаються в його діях невідповідності правилам дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з настанням пригоди, - не представилось можливим.
Із змісту постанови Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року по справі №613/1230/17 вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії БР №098567 було складено відносно ОСОБА_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ОСОБА_1 30 липня 2017 року о 10 год. 30 хв. на а/д Харків-Охтирка 43км+300м керував автомобілем ВАЗ 21114 державний номер НОМЕР_1 , не вибравши безпечної дистанції виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив лобове зіткнення з автомобілем SAMAND державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
Крім того, як свідчать матеріали справи за клопотанням відповідача судом для огляду в судовому засіданні витребовувалися матеріали кримінального провадження №12017220220000510, в тому числі відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованої на реєстратор автомобіля Samand.
Вказаний відеозапис дослуджувався судом першої інстанції, з якого вбачається, що автомобіль ВАЗ 21114 під керуванням ОСОБА_1 рухався назустріч автомобілю Samand, а потім, не надавши переваги у русі автомобілю Samand під керуванням водія ОСОБА_2 , виїхавши на зустрічну смугу, здійснив маневр повороту наліво.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Колегія суддів з урахуванням вимог ст.ст.1167, 1187, 1188 ЦК України, а також висновку комплексної фоноскопічної автотехнічної експертизи №698/699/700/4822 від 29 липня 2024 року вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного ДТП. Належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у ДТП, яка сталася ОСОБА_1 не надав, як і не надав доказів наявності вини у цьому ДТП іншого учасника - водія транспортного засобу Samand LX, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. (постанова ВСУ №927/623/18 від 16 квітня 2019 року).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Samand LX, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.
23 січня 2018 року ОСОБА_2 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є власником автомобіля Samand LX ЗНГ, д.р.н., звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 липня 2017 року в с. Макисмівка Богодухівського району Харківської області за участю транспортного засобу ВАЗ 21114, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Samand LX ЗНГ, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно звіту № 299/2017 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 15.09.2017 ринкова вартість автомобіля Samand LX ЗНГ, д.р.н. НОМЕР_2 на момент ДТП складає - 115 506,41 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ складає - 36 096,36грн., в тому числі ПДВ; коефіцієнті фізичного зносу складників складає - 0,52; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників складає - 25 561, 68 грн., в тому числі ПДВ.
Відповідно до Акту виконаних робіт, відповідно до листа МТСБУ №3/1-05/43838/вих./1 по справ МТСБУ № 43838, ПрАТ «СК «АрсеналСтрахування» виконало роботи по врегулюванню події №43838 у повному обсязі, та відповідно до рахунку-фактури МТСБУ повинно сплатити за надані послуги кошти в сумі 1 300грн.
Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 2814 від 26.03.2018 прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, власнику транспортного засобу ОСОБА_2 у розмірі 23872,93грн.
Факт переказу ОСОБА_2 регламентної виплати в сумі 23 872,93грн. підтверджується платіжним дорученням № 903212 від 27 березня 2018 року, оплати послуг за врегулювання по справі № 43838 в сумі 1 300грн. - платіжним дорученням № 1261531 від 10 листопада 2017 року.
Як на підставу позовних вимог, МТСБУ посилалося на те, що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач, водій транспортного засобу ВАЗ 21114, д.р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим МТСБУ здійснило страхове відшкодування. Вважає, що на підставі ст.1191 ЦК України наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на їх користь витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у сумі 25 172,93грн., яка складається з: 23872,93грн. сума виплаченого страхового відшкодування; 1 300грн. - оплати послуг за врегулювання по справі № 43838.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України).
Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).
Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до положень ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП не була застрахована у передбаченому законом порядку, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому, тому наявні передбачені підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для стягнення такої виплати в порядку регресу з винної особи на користь МТСБУ.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ майнового відшкодування в порядку регресу.
Доводи ОСОБА_1 про те, що експертиза проведене в рамках кримінального провадження була сфальсифікована слідчим не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, як свідчать матеріали справи сторонам по справі роз?яснювалось судом право на заявлення клопотання про призначення у даній справі автотехнічної експертизи. Разом з тим, таким право відповідач не скористався.
Доводи відповідача про те, що він внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто саме він є потерпілим у кримінальному провадженні - не спростовуються висновків суду щодо наявності вини останнього у вчинені вказаного ДТП. Сам факт отримання тілесних ушкоджень такого ступеня тяжкості не свідчить про автоматичне набуття статусу потерпілого, крім того не виключається можливість отримання тілесних ушкоджень особою, винною у настанні пригоди внаслідок порушення ПДР цією особою (водієм).
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина